Багатозначність фразеологізмів – СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ
Розділ 5
СИСТЕМНІ ВІДНОШЕННЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ
§ 9. Багатозначність фразеологізмів
Багатозначність (полісемію) розуміють як наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох і більше значень, тобто віднесеність її до двох чи більше об’єктів позначення. Лексична полісемія досліджена вже достатньо, наявність же кількох значень фразеологізму, образна семантика якого нібито “не допускає варіації значення” (О. Єфімов), деякими дослідниками (Ю. Гепнер, В. Телія та ін.) ставиться під сумнів. Справді, більшості фразеологізмів властива
Є смислові й синтаксичні способи виявлення декількох значень фраземи. Смислові включають метод підстановки смислового еквівалента, при якому можливість заміни ФО її тлумаченням у будь-якому контексті свідчить про її однозначність. Якщо ж це без утрати смислу зробити неможливо, слід говорити про наявність іншого значення. Так, вираз колоти (випікати, вибивати і т. ін.) очі (кому) має перше значення “в’їдливо дорікати, докоряти кому-небудь”: “То це ти мені Колеш очі через свою жінку? – крикнула Кайдашиха, приступаючи до Карпа…” (І. Нечуй-Левицький), але названа семема не може замінити ФО в реченні “Сирота ж всім Очі коле. Скрізь чужий він чоловік…” (І. Манжура), де фразеологізм ужитий у значенні “дратувати когось, не давати спокою комусь, викликати осуд”. Ефективний метод синонімічної й антонімічної субституції, при якому за умови однозначності ФО її можна замінити фразеологізмом – синонімом або антонімом у будь-якому контексті. ФО Згортати (складати) /Згорнути (скласти) руки у значенні “умерти” в реченні “Од’їжджаєш ти, козаче, У непевну путь, Може ж, тобі доведеться І Руки згорнуть!” (Олена Пчілка) можна замінити синонімами розлучитися Зі світом, піти в землю тощо, чого не можна зробити в реченні “Бачите – не сиджу, не згорнула ж руки” (А. Головко), де ФО виступає в значенні “переставати діяти, ставати пасивним”. Важливо зважати й на можливість зв’язків із зовнішніми мовними елементами, “словами-супровідниками” певних семантичних груп, стилістичну належність ФО та ін. Серед синтаксичних способів називають визначення синтаксичної ролі ФО в реченні, зміни синтаксичного зв’язку, здатність виступати з різними прийменниковими конструкціями та ін. .
Частка багатозначних лексем і фразеологізмів у мові не однакова. За підрахунками І. Лепешева, у білоруській мові четверту частину становлять багатозначні лексеми, фразеологізми ж (за “Фразеологічним словником білоруської мови”, 1993) – лише 15 % ; у російській мові (за “Фразеологічним словником російської мови”, за ред. О. Молоткова) – 17 % (В. Глухов). За “Фразеологічним словником української мови” В. Ужченка та Д. Ужченка, з 3227 ФО 194 багатозначних (~ 6 %). Серед них: 175 двозначних (~ 5,5 %), 18 тризначних (~ 0,6 %), а один навіть чотиризначний (~ 0,03 %): Піднімати (зводити і т. ін.) /підняти (звести і т. ін.) Руку (руки) (на кого): 1. “Бити кого-небудь”, 2. з сл. На себе “Кінчати життя самогубством”, 3. “Робити замах на кого-небудь”, 4. “Вступати в боротьбу з ким, чим-небудь” . Причинами такого розходження є, очевидно, призначення словника, різні принципи укладання словників і повнота розробки цього аспекту. Одне безсумнівно: здатність слів набувати нових значень більша, ніж у фразеологізмів, що зумовлене складною структурною організацією фразем, природою значення фразеологізму, утвореного внаслідок метафоричного переосмислення (перегрупування сем) багатокомпонентного вільного словосполучення. Кожне нове значення має бути образнішим і абстрактнішим, ніж попереднє, а отже – уживатися у вужчому розумінні. Крім того, лексична полісемія здебільшого супроводжується стилістичним розшаруванням одиниць, переважна ж більшість фразеологізмів характеризується стилістичною однорідністю – вони звичайно розмовні. Фразеологізм є відображенням у свідомості людської діяльності, а отже, з’ясування суті фразеологічної полісемії, на думку О. Селіванової, слід починати “з вияву психокогнітивних зв’язків у структурі етносвідомості, що опосередкують наявність в одного звороту кількох концептуальних проекцій” . Дослідниця виділяє два типи таких зв’язків – міжконцептуальний і внутрішньо-концептуальний. Міжконцептуальний зв’язок традиційно розглядається як метафоризація первинного змісту й грунтується на поєднанні двох концептосфер, одна з яких є знаком на позначення іншої. Так, вільна сполука Звити гніздо є знаком концепту Птах. Стаючи основою перенесення в концептосферу Людина, вона метафоризується й породжує значення “влаштувати затишне житло і завести сім’ю”: “Зів’єш гніздечко та й щаслива будеш, як Вірунька Баглаєва. Тут діло надійне, дитинко” (О. Гончар). Перенесення ж в іншу сферу – негативних явищ – спричинює до витворення значення “зосередитися, утвердитися (про певні негативні явища)”: “Прощання перейде колись у картини мої, розлука Зів’є собі Гніздо в моєму серці” (О. Довженко).
При внутрішньо-концептуальному зв’язку розвиток значень фразеологізму відбувається в межах однієї концептуальної сфери: З (від) голови до ніг (до п’ят): 1. “Повністю, весь, цілком”: “Намазатись треба! Все тіло від голови до п’ят, а потім у жарке місце, щоб пропотіти до третього поту” (І. Цюпа); 2. “Великою мірою, дуже”: “За ці лошата ми з тобою, голубко, озолотимось Від голови до самісіньких П’ят” (М. Стельмах); По горло: 1. “Дуже багато”: “Хоче суд над ближніми творити. Бувши сам По горло у гріхах” (С. Караванський); 2. “Великою мірою, повністю” (на позначення міри): “Там тиша. Тиша там. Суха і чорна. І пишуть кола сиві голуби. І як не вдатися до ворожби, як ніч по горло мороком огорне?” (В. Стус); морочити голову: 1. “Розмірковувати над чимось”: “Три дні Я морочив голову над цим проектом – і все даремно” (3 газ.); 2. “Обманювати, хитрувати” (на позначення розумової діяльності): “Що ти голову їй морочиш, голубливій та молодій” (А. Малишко).
Шлях розвитку фразеологічної полісемії подібний до розвитку лексичної: як утворення похідних значень слова відбувається на основі первинного, так і вільне словосполучення – прототип стає джерелом утворення метафоризованих сполук – фразеологізмів. Більшість дослідників указують на два шляхи набуття фразеологізмами багатозначності: 1) вторинна метафоризація (повторне переосмислення: вільне словосполучення -* первинне значення ФО – вторинне значення ФО; “послідовне переосмислення” ; “послідовно-залежний розвиток” ) і 2) паралельна метафоризація (різні переосмислення вільного словосполучення, “паралельне переосмислення” ). Перший тип, на думку деяких дослідників, найчастіше властивий фразеологічним зрощенням (Бабине літо, віддавати кіпці), другий – єдностям (Роззявляти рот, випускати зі своїх рук, крутити хвостом, під зав’язку) . Вторинна метафоризація організована за ієрархічним принципом: на базі вільного словосполучення виникає так зване первинно-образне значення, па основі якого шляхом повторного переосмислення з’являється вторинно-образне (Л. Скрипник). Кожне наступне значення ніби виводиться з іншого (О. Молотков), при цьому відрізняючись від попереднього ступенем абстрагованості (Т. Варлакова).
Аналізуючи фразеологізм Віддавати кіпці, що вживається в мовленні моряків у значенні “відв’язувати канати, трос або ланцюг, коли судно відходить від причалу у плавання”, замість офіційного віддавати швартові, І. Лепешев справедливо вважає похідними значення “утікати” й “помирати” . Усі похідні значення мотивуються первинним і мають спільну сему “відходити, залишати”: “Значить, і ти Віддаєш кінці? – похитав головою шофер і пішов до автобуса” (В. Кучер); на семантичний розвиток останнього значення, безсумнівно, впливає семантика слова Кінець – “смерть, кончина”: “Ну, шквар і казку… Шквар, бо, мабуть, ми скоро Кінці віддамо, – хрипить Фрол, хворобливо й сухо покашлюючи” (В. Кучер) (див. ще: 246: 194-195).
Паралельна метафоризація є результатом переосмислення вільного словосполучення. В основі семантики фразеологізмів лежить етимологічний елемент змісту, залишкове уявлення про якийсь факт, явище, подію. Актуалізація одного й того самого когнітивного фрагмента, вираженого вільним словосполученням, може спричинити витворення різних значень фраземи. Усі вони будуть мотивовані, оскільки виникли в результаті узагальнення одного образу для вираження різних понять, переосмислення вільного словосполучення однакового лексичного складу. При цьому об’єктом метафоризації стають різні ознаки того самого явища, а сам процес метафоризації відбувається паралельно. Так, основою ФО Твердий (міцний) горішок є уявлення про те, що горіх дуже важко розколоти. Це й спричинило переосмислення сполуки й утворення значень 1. “Дуже складна справа”: “Солдатська наука – Горішок дуже міцний” (І. Стаднюк) – справа, яку важко вирішити, і 2. “Людина зі складним характером”: “Ця дівчина – Твердий горішок, з нею треба поводитися обачніше” (М. Івасюк) – людина, з якою важко спілкуватися. Основою ФО Розправляти крила є уявлення про птаха, який, відчувши волю, може легко злетіти, стати самим собою. Звідси й похідні омонімічного вільного словосполучення “розправляти крила”: 1. “Повною мірою виявляти свої сили, здібності”: “І якщо розгорнути крила Вам поможе цей кволий такт. Знать не дурно ти, серце, билось. І згоріло не просто так!” (С. Караванський) і 2. “Набирати сили, могутності, всебічно розвиватися”: “Холодний вітер Розправля крила і б’є ними у груди попід кептар” (М. Коцюбинський).
Творення різних значень при паралельному фразеотворенні супроводжується набуттям специфічного оточення, що виявляється в сполучуваності з окремими семантичними групами слів. Вираз Пускати (кидати і т. ін.) на вітер у сполученні зі словами гроші, заробіток, добро має значення “легковажно, марно витрачати”: “Гроші – то велика річ… А заробляти на те, щоби Пускати на вітер, – то дуже дурна робота” (І. Франко), а в сполученні з лексемою слова – “говорити даремно”: “Батька ж любила сильніше, знала, що даремно не Кине слів на вітер” (М. Стельмах).
Проте не можна однозначно поділити всі багатозначні ФО за тим чи іншим типом. Іноді буває важко визначити тип утворення нових значень. Наприклад, можна припустити первинність добре усвідомлюваного значення ФО Спіймати (впіймати, дістати і т. ін.) /Ловити облизня “лишитися без того, на що розраховував; не отримати нічого” через необмеженість сфери й частотність його вживання порівняно зі значенням “відмовити при сватанні, залицянні”. Проте помилково вважати частоту й ареальну поширеність використання мовної одиниці абсолютним критерієм її давності, тому встановити первинно-образне значення цієї фраземи досить важко. Більше того, у розвиткові семантики наведеної фраземи можна припустити й паралельну метафоризацію. Крім того, у деяких випадках можна спостерігати поєднання в одній фраземі різних типів переосмислення. Так, діал. луг. Кіл (кілок) Забивати, етн. означає “обрядову дію, яка здійснюється на 2-й або 3-й день весілля” (1) і пов’язана з реальним забиванням палиці у дворі чи на лінії воріт, як правило, в останній день весілля. Похідним від нього є вторинно-образне значення “випивати” (2), оскільки завжди цей обряд супроводжується випивкою (“Йдемо до Висоцьких Кіл забивати”). Шлях метафоризації третього значення “завершувати весілля” (3) установити важко. Очевидно, що воно розвивається паралельно з (2), але може бути й вторинно-образним стосовно до (1) , і результатом переосмислення вільного словосполучення, оскільки сам обряд є одним із завершальних етапів весілля.
Полісемія є свідченням постійного живого функціонування фразеологізмів, їх зв’язку з життєвими реаліями, що перебувають у безперервному розвитку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...