БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ

Related posts:

1. ЛАБІЛЬНІСТЬ (екол.) Екологія – охорона природи ЛАБІЛЬНІСТЬ (екол.) – нестійкість організму щодо змін зовн. і внутр. середовища....
2. ПОЙКІЛОТЕРМІЯ Екологія – охорона природи ПОЙКІЛОТЕРМІЯ – властивість організму змінювати т-ру свого тіла залежно від т-ри зовн. середовища (нездатність до сталої внутр. терморегуляції)....
3. ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ – ставлення організмів до теплоти. Розрізняють пойкілотермні організми з т-рою тіла, що залежить від навколишнього середовища і меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні організми, які мають регуляцію внутр. теплообміну і більш значний теплообмін із зовн. середовищем (ссавці, птахи)....
4. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
5. ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА Екологія – охорона природи ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА – саморегулювання системи, що базується на різноякісності її численних складових підсистем, які відбираються в результаті зовн. впливів середовища та внутр. взаємодій у самій системі (напр., прир. добір)....
6. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
7. ОЧИЩЕННЯ ЧАСТКОВЕ Екологія – охорона природи ОЧИЩЕННЯ ЧАСТКОВЕ – видалення із стічних вод значної кількості завислих часточок (колоїдів) за допомогою спец, уловлювачів....
8. СПОКІЙ У РОСЛИН Екологія – охорона природи СПОКІЙ У РОСЛИН – стан майже повного припинення життєдіяльності рослинних організмів, що дає змогу рослинам витримувати несприятливі умови існування (зимовий холод, літні посухи тощо). Характеризується різким зниженням інтенсивності обміну речовин і глибокими змінами вмісту клітин (втратою вологи, нагромадженням речовин, що гальмують ріст). Розрізняють вимушений спокій, зумовлений несприятливими умовами зовн. середовища (низькою […]...
9. ЛАМАРКІЗМ Екологія – охорона природи ЛАМАРКІЗМ – перша цілісна концепція еволюції живої природи, сформульована Ж. Б. Ламарком, згідно з якою види рослин і тварин постійно змінюються, ускладнюються під впливом зовн. середовища і деякого внутр. прагнення всіх організмів до вдосконалення....
10. СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ – здатність організмів протистояти екстремальним і стресовим впливам зовн. середовища. Основними засобами подолання цих впливів є мобілізація внутр. резервів (ферментативного, гормонального та нервового регулювання) і відповідної поведінки, в т. ч. перехід у стан спокою, або анабіозу....
11. САМООРГАНІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи САМООРГАНІЗАЦІЯ – чітко визначена послідовність фіз.-хім. та біол. явищ у прир. системах, яка зумовлена внутр. та зовн. обмеженнями і веде до формування функціонально єдиного цілого....
12. СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ – здатність біосфери протистояти зовн. косм. і внутр. впливам, включаючи будь-яку антроп. діяльність....
13. ПЕРСИСТЕНТНІСТЬ Екологія – охорона природи ПЕРСИСТЕНТНІСТЬ – 1) тривале існування будь-чого, незважаючи на внутр. та зовн. впливи; збереження в незмінному стані; 2) існування будь-чого протягом більш тривалого періоду, ніж звичайно (П. опадання листя, П. зябер у неотенічних форм земноводних); 3) прир. сповільнення деградації прир. середовища під впливом забрудників чи антроп. чинників, спричинене буферністю цього середовища. За […]...
14. АЛЕЛОПАТІЯ Екологія – охорона природи АЛЕЛОПАТІЯ – взаємний вплив рослин, що входять до складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними у довкілля фізіол. активних речовин. Кількість і склад таких речовин (алкалоїди, глікозиди, орг. кислоти, сапоніни, кумарини, флавоноїди, терпени, що входять до складу ефірних олій, дубильні речовини тощо), які виділяються у повітря, грунт, воду і залежать від виду органа, […]...
15. ЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи ЧУТЛИВІСТЬ – 1) властивість організмів усіх рівнів організації сприймати подразнення із зовн. та власного внутр. середовища. У вищих тварин рецептори набули особливо високої Ч. до адекватних подразнень. Тварини з простішим типом будови реагують на подразнення здійсненням різного типу таксисів; 2) ступінь реакції біоіндикатора на речовину або фіз. чи біол. чинник, що […]...
16. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ ВІКОВА Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ ВІКОВА – відносно оборотні або необоротні зміни біотичних угруповань, зумовлені, як правило, не зовсім цикл, (періодичними) зовн. або внутр. чинниками, які відбуваються протягом тривалого часу (багатьох віків)....
17. ЦЕНОГЕНЕЗ Екологія – охорона природи ЦЕНОГЕНЕЗ – пристосування організму до специф. умов ембріонального або личинкового розвитку, яке не зберігається у дорослої особини. Термін введений Е. Геккелем (1866) і застосовується для позначення будь-яких змін онтогенезу. Сучасне розуміння Ц. як суто ембріональних і личинкових пристосувань введене О. М. Сєвєрцовим. До таких пристосувань належать, напр., залози для прядіння у […]...
18. ВОДОВІДВЕДЕННЯ Екологія – охорона природи ВОДОВІДВЕДЕННЯ – 1) сукупність сан. заходів і техн. пристроїв, які забезпечують відведення стічних вод за межі населеного пункту або пром. підприємства; проводиться за допомогою зливової, пром. та побутової внутр. і зовн. каналізації; 2) В. за допомогою водовідвідного каналу – звільнення русла річки від води з метою проведення в ньому гідротехн. робіт […]...
19. ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ Екологія – охорона природи ПОРУШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ -1) відхилення від звичайного стану (норми) екосистеми будь-якого ієрархічного рівня організації (від біогеоценозу до біосфери). П. е. може відбутися в одному з екол. компонентів або в екосистемі загалом, мати зовн. чи внутр. причини, антроп. або прир. характер, бути локальним, регіональним чи глобальним. Мається на увазі, що інтенсивність П. е. […]...
20. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ БІОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ БІОЛОГІЧНІ, потреби людини анатомофізіологічні – група потреб Людини, що зумовлюють її виживання та збереження фіз. здоров’я. Включає велику кількість умов, починаючи від сприятливого для життя людини навколишнього середовища і закінчуючи суто фізіол. потребами (харчування, розмноження, виділення)....
21. ФУНКЦІЯ ШКОДИ Екологія – охорона природи ФУНКЦІЯ ШКОДИ – залежність між кількістю шкідливих викидів або ін. порушенням середовища життя та завданими ними екон. (соц. – екон., екол. – соц. – екон.) збитками....
22. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ – зміни екосистеми (біогеоценозу) під впливом зовн. і внутр. сил. 1) Відносно зворотні або не зворотні зміни угруповань, що викликаються різними (як Правило) не зовсім періодичними чинниками і відбуваються протягом досить тривалого (багато віків) проміжку часу (вікова Д. е.); 2) одна з форм цикл, (періодичних) змін в угрупованнях добові, […]...
23. ЖИТТЄВА ФОРМА Екологія – охорона природи ЖИТТЄВА ФОРМА – 1) у тварин – група систематично споріднених організмів, здебільшого з близьких рядів або родин, що мають подібні екол.-морф, пристосування для життя в однаковому середовищі; 2) у рослин (біоморфа) – сукупність видів рослин, подібних за зовн. виглядом (габітусом), зумовленим анатомо-морф. будовою й еколого-фізіол. ознаками, які виробилися в процесі еволюції […]...
24. МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ Екологія – охорона природи МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ – переміщення чи переселення людей на різні терміни (від кількох годин та довічно) з перетином статистично облікових меж (як правило, адмін. кордонів, меж міста тощо). М. н. – складний соц. процес, що торкається багатьох сторін природокористування і нерідко залежить від нього. Розрізняють зовн. М. (еміграцію та імміграцію), внутр. М. […]...
25. СТІПАКСЕРОФІТИ Екологія – охорона природи СТІПАКСЕРОФІТИ – екол. група рослин, що характеризується прискореним фізіол. реагуванням на зміну зовн. чинників, особливо зволоження. С. швидко і найбільш повно використовують вологу короткочасних злив, порівняно добре витримують перегрівання, проте досить чутливі до зневоднення – можуть витримувати лише короткочасну нестачу вологи в грунті. До С. належать ковила, тонконіг та ін. вузьколисті […]...
26. КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА – сукупність морф., анат. і фізіол. особливостей рослин, що визначають успішне зростання їх у посушливих умовах середовища....
27. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ ПСИХОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ ПСИХОЛОГІЧНІ, потреби людини етолого-поведінкові – велика група потреб людини, що зумовлюють її душевний спокій. Включає як ряд умов просторової ізоляції і, навпаки, спілкування з ін. людьми, так і групу чинників зовн. середовища (звуки, барви, стан погоди, сумірність архіт. форм тощо)....
28. ОЧИЩЕННЯ Екологія – охорона природи ОЧИЩЕННЯ – видалення небажаних речовин з поверхні або з об’єму певного об’єкта (атмосфери, води, сировини тощо) або очищення відходів (твердих, рідких чи газоподібних) від шкідливих для середовища домішок....
29. БІОЛОГІЧНА ОЧИСТКА Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНА ОЧИСТКА – видалення сторонніх або шкідливих агентів (забруднювачів) за допомогою живих організмів, що сприяють фільтрації чи розкладу їх та відновленню первинних властивостей середовища....
30. ДИГРЕСІЯ Екологія – охорона природи ДИГРЕСІЯ – погіршання стану біотичних угруповань (екосистем) під впливом зовн. чи внутр. причин. Розрізняють екзодинамічну Д. (напр., у разі тривалого затоплення), вторинного засолення – антроподинамічну Д. (у т. ч. сінокосу, пасовища – у разі перевипасання) та ендодинамічну Д. (напр., у разі біогенного засолення грунтів). Д. може тривати до стадії катаценозу, після […]...
31. ТРОФОТАКСИС Екологія – охорона природи ТРОФОТАКСИС – позитивний або негативний рух нижчих організмів, зумовлений нерівномірним розподілом поживних речовин у зовн. середовищі....
32. ТРОФОТРОПІЗМ Екологія – охорона природи ТРОФОТРОПІЗМ – вигини ростучих частин рослин, зумовлені нерівномірним розподілом поживних речовин у зовн. середовищі....
33. ІНКОРПОРАЦІЯ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи ІНКОРПОРАЦІЯ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН – приєднання, включення до свого складу шкідливих, напр., радіоакт. речовин, які потрапили всередину організму з повітрям, їжею або крізь шкіру. Багато радіоакт. речовин поза тілом людини здатні спричинити незначне радіаційне ураження, а в разі їхньої інкорпорації становлять велику небезпеку. Радіоакт. речовини здатні нагромаджуватися у внутр. органах організму людини. […]...
34. ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ – процес еволюц. зміни організмів закономірно переривається фазами бурхливого розвитку та вимирання практично без перехідних (палеонтологічних) форм. Перерви виникають з огляду на принцип катастрофічного поштовху, зумовлений впливом зовн. надсистемних сил та внутр. чинників розвитку. Цей принцип слід враховувати під час аналізу можливих антроп. впливів на природу […]...
35. АВТОХОРІЯ Екологія – охорона природи АВТОХОРІЯ – поширення насіння, плодів, спор та вегетативних частин рослинного організму за допомогою пристосувань самої рослини без залучення зовн. чинників. Такі рослини наз. автохорами (квасоля, люпин, розрив-трава, огірок-пирскач та ін.). Розрізняють три форми А.: активне розкидання насіння з тріснутого дозрілого плоду (механохорія); дозрівання плодів у грунті (геокарпія); опадання плодів і насіння […]...
36. АЛОХОРИ Екологія – охорона природи АЛОХОРИ – рослини, плоди, насіння та спори яких поширюються за допомогою зовн. чинників – вітру (анемохори), води (гідрохори), тварин (зоохорії) і людини (антропохорії)....
37. ЕВРИГАЛИ Екологія – охорона природи ЕВРИГАЛИ, евригалінні організми – водяні чи грунт, тварини, пристосовані до значних коливань солоності середовища. До Е. належать мешканці мор. літоралі (солоність близько 35 %п), естуаріїв річок, солонуватоводних (5-35 %о) та ультрасолоних (ультрагалінних, 50-250 %о) водойм, а також прохідні риби, які нерестяться у прісній воді (солоність менша 5 %о). Здатність існувати у […]...
38. НАПІВПАРАЗИТ Екологія – охорона природи НАПІВПАРАЗИТ – рослинний організм зі змішаним типом живлення: автотрофним (за рахунок нормально розвинених листків з активним фотосинтезом) і гетеротрофним (поглинання з рослини-хазяїна води та деяких поживних речовин за допомогою спец, присосок-гаусторій). Типовим Н. є омела....
39. АДЕКВАЦІЯ Екологія – охорона природи АДЕКВАЦІЯ – адаптація особини до умов даного середовища шляхом послідовних індивідуальних пристосувань....
40. ТРАНСПІРАЦІЯ Екологія – охорона природи ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіол. процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Залежить від метеорол. чинників та фізіол. особливостей рослин. Разом з кореневим тиском забезпечує сталий рух води через корені, стебло, листки, з грунту в атмосферу. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін С02 і 02, запобігає перегріванню листків....