Головна ⇒ 📌Довідник з біології ⇒ Біотичні чинники – Середовище існування. Фактори середовища

Біотичні чинники – Середовище існування. Фактори середовища

МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ

Розділ 3

БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ

3.1.2. Середовище існування. Фактори середовища

Біотичні чинники

Біотичні чинники є найскладнішою категорією екологічних чинників, що зумовлено складністю самих проявів життєдіяльності. Організми здатні впливати один на одного і на оточуюче середовище двома шляхами: механічним і хімічним. Наприклад, якщо кріт прокладає в грунті хід, тим самим він сприяє розпушуванню грунту, його аерації, і це можна вважати механічним впливом живого

на неживе. Але разом з тим кріт як жива істота змінює хімічний склад тих часток грунту, з якими безпосередньо контактує. Він виділяє вуглекислий газ при диханні, піт у ході терморегуляції, а це вже прояв хімічного впливу. Ці дві сили різної природи діють одночасно, викликаючи ефект відмінний від того, який спричинили б механічний і хімічний вплив окремо.

Аналогічно слід розцінювати взаємний вплив живих організмів один на одного. Прийнято поділяти всю складну сукупність зв’язків між живими організмами натри напрямки: конкуренція, антибіоз і симбіоз. В основі такої взаємодії лежить необхідність використовувати

спільні природні ресурси.

Конкуренція – одна з найпоширеніших форм взаємодії організмів, яка проявляється у взаємному обмеженні використання ресурсів. Парціальна конкуренція передбачає взаємообмеження одного ресурсу, а інтегральна – сукупності ресурсів. Наприклад, між рослинами, які ростуть під пологом лісу, існує парціальна конкуренція за світло, а між рибами в ставку – інтегральна за їжу, місця нагулу, нересту тощо. Конкуренція за один вид ресурсу може послаблювати чи посилювати конкуренцію за інший. Наприклад, внесення добрив у грунт знижує конкуренцію за мінеральні елементи, але посилює конкуренцію за світло внаслідок бурхливого розвитку зеленої маси. Внутрішньовидова конкуренція буває лише інтегральною, оскільки представники одного виду займають одну й ту ж еконішу. Міжвидова конкуренція може бути або парціальною, або інтегральною. Конкурентна боротьба спричиняється до коливання чисельності виду (популяційні хвилі), міграцій і виступає як другорядний еволюційний чинник, а також може спричинити явище вікаріантного заміщення. Яскравий приклад цього явища ілюструє поведінка печінкового сисуна, завезеного у XVIII ст. до Австралії, у водоймах якої відсутній молюск ставковик малий, проміжний хазяїн цього паразита, а інші екологічні чинники цілком прийнятні для паразита. Заражені печінковим сисуном вівці роками завозилися на цей континент з Європи. Тому в умовах міжвидової конкуренції досить швидко знайшовся інший молюск, організм якого печінковий сисун почав використовувати як проміжного хазяїна замість відсутнього ставкови – ка малого. Таким чином, обидва види молюсків, що живуть нарізних континентах, стали вікаріантними.

Формально закономірності конкуренції висвітлює правило Гаузе, або закон конкурентного взаємовиключення: “У випадку обмежених ресурсів різні види або популяції з даною щільністю населення не можуть співіснувати на певній території; в результаті спостерігається витіснення конкурентів чи вимирання одного з них або частини перенаселеної популяції (якщо конкуренція внутрішньовидова)”.

Антибіоз – екстремальний прояв біотичних чинників, результатом якого є знищення організму (популяції, виду). Серед гетеротрофних організмів антибіоз проявляється у формі травоїдності (травоїдні тварини і рослини, якими вони харчуються, перебувають у стані антибіозу), хижацтва (хижі тварини і тварини, якими вони харчуються, перебувають у стані антибіозу) та алелопатії (впливу одних рослин на інші внаслідок виділення ними різних речовин, у тому числі – здатних пригнічувати життєдіяльність рослинних організмів). Явище алелопатії передусім притаманне нижчим евкаріотам і прокаріотам. Біологічно активні речовини алелопатичного ряду поділяють (залежно від напрямку дії) на коліни, фітонциди, антибіотики, маразміни. Коліни виділяють вищі рослини, протидіючи іншим вищим рослинам. Фітонциди виділяють вищі рослини для протидії нижчим рослинам та прокаріотам. Антибіотики виділяють гриби і прокаріоти для протидії іншим прокаріотам. Маразміни виділяють прокаріоти для протидії евкаріотам.

Симбіоз – спосіб співжиття представників різних видів, який потребує коадаптації (взаємних морфологічних та функціональних пристосувань, що виробились у процесі еволюції організмів). Види, які вступають у симбіоз, називають коадаптантами. Виділяють кілька форм симбіозу, серед яких найголовніші – мутуалізм, коменсалізм і паразитизм. Окремий випадок симбіозу – синойкія, або квартирантство, за якої адаптація одного виду до іншого є випадковою, а не запрограмованою генетично. Ця форма симбіозу трапляється відносно рідко. Типовий приклад синойкії – використання житла представників одних видів представниками інших видів (наприклад, у норах землерийок поселяються комахи).

Мутуалізм – форма симбіозу, при якій обидва коадаптанти мають один від одного певну користь. Мутуалізм у людському організмі проявляється на прикладі кишкової палички. Цей прокаріотичний організм, поселяючись у кишківнику людини, використовує його вміст як джерело харчування, натомість даючи людині деякі корисні продукти своєї життєдіяльності (вітаміни групи В). Таке співжиття не завдає шкоди ні людині, ні бактерії.

Коменсалізм – форма симбіозу, при якій один з коадаптантів має користь від співжиття, а інший ні, але це співжиття йому й не вадить. Таким коадап – тантом людського організму може бути кишкова амеба. її наявність у кишківнику не впливає на стан здоров’я людини.

Паразитизм – форма симбіозу, при якій один з коадаптантів використовує іншого як джерело харчування, місце оселення і при цьому завдає останньому шкоду, не спричиняючи його загибелі.