БІОТИП

Related posts:

1. ГЕНОСТАЗ Екологія – охорона природи ГЕНОСТАЗ – здатність ген. системи біосфери зберігати і відтворювати свої структуру і функції в процесі істор. розвитку планетарної біол. системи та її пристосування до нових біотичних і абіотичних умов довкілля. Г. є результатом взаємодії біол. механізмів, які діють на рівні макромолекул, клітин, організмів, популяцій, біоценозів. Г. відображає дію заг. законів збереження […]...
2. ЕКОБІОМОРФА Екологія – охорона природи ЕКОБІОМОРФА – сукупність видів з подібними формами росту, біол. ритмами, екол.-фізіол. особливостями, які мають однакові зв’язки з середовищем та вплив на нього. Кожну Е. розглядають як непорушну єдність біоморфи, що визначається ген. природою, формою росту й біол. ритмом організмів, та екоморфи, що визначається ставленням до умов середовища....
3. ІДІОАДАПТАЦІЯ Екологія – охорона природи ІДІОАДАПТАЦІЯ – виникнення в процесі еволюції організмів окремих, пристосованих у будові і функціях органів, корисних за певних умов середовища, без підвищення заг. рівня організації. У тварин прикладом І. є захисне забарвлення – пристосування, не пов’язане з підвищенням рівня організації. У рослин пристосування плодів і насіння до поширення, листків – до зменшення […]...
4. ХРОНОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ХРОНОБІОЛОГІЯ – розділ біології, який вивчає умови виникнення, природу, закономірності і значення різних біол. ритмів. Як галузь біології, X. опрацьовує закони перебігу періодично повторюваних біол. процесів і поведінки різних біол. систем у часі. Біол. ритми, які дуже поширені в живій природі, їх взаємодія один з одним та з умовами середовища, що […]...
5. СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗМІВ – вузькі морфофізіол. пристосування, адаптація окремих видів рослин і тварин до порівняно сталих специф. умов навколишнього середовища. Напр., спеціалізація кишкових паразитів, повна біол. відповідність гриба-паразита і рослини-живителя. С. о. виникла в процесі еволюц. розвитку....
6. АНАГЕНЕЗ Екологія – охорона природи АНАГЕНЕЗ – тип еволюційного процесу орг. світу, близький до біол. прогресу. У 1866 р. термін “А.” запровадив амер. палеонтолог А. Хайатт, позначивши ним початкову стадію розвитку великих систематичних груп організмів, для якої характерні виникнення нового типу організації та розквіт групи. У 1947 р. австр. біолог Б. Ренш терміном “А.” позначив появу […]...
7. ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – виникнення бар’єрів, які перешкоджають вільному схрещуванню організмів. 1) Процес роз’єднання двох або кількох особин одного виду. Стосується внутрішньовидових відносин, зменшуючи можливість схрещування особин даного виду; 2) роз’єднання флори і фауни суміжних геогр. зон, регіонів і обл., впливає на відносини між великою кількістю видів. І. відіграє важливу роль […]...
8. БІОЛОГІЧНІ ЦИКЛИ Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНІ ЦИКЛИ – ритмічні повторення біол. явищ в угрупованнях організмів (популяціях, біоценозах), що є пристосуванням до цикл, змін умов їхнього існування....
9. КОАДАПТАЦІЯ Екологія – охорона природи КОАДАПТАЦІЯ – 1) взаємне пристосування різних форм живих організмів, що існують разом (напр., комах – до запилення рослин, а рослин – до запилення комахами); 2) взаємне морфол. та функц. пристосування різних органів особини, що виробились у процесі її розвитку....
10. ЕНДЕМІЗМ Екологія – охорона природи ЕНДЕМІЗМ – явище приуроченості рослин і тварин окремих видів, родів, родин та ін. систематичних категорій до певної відносно обмеженої геогр. території. Е. найбільш розвинений у добре ізольованих районах (о-ви, гори, реліктові озера тощо)....
11. КОСМІЧНА БІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи КОСМІЧНА БІОЛОГІЯ – комплекс біол. наук, що вивчають особливості життєдіяльності земних організмів в умовах космічного простору й в умовах польоту на космічних апаратах, принципи побудови біол. систем забезпечення життєдіяльності членів екіпажу космічних кораблів, а також досліджують позаземні форми життя....
12. БРАДИТЕЛІЯ Екологія – охорона природи БРАДИТЕЛІЯ – повільний темп еволюц. процесу в окремих систематичних групах організмів. Уперше цей термін запровадив Дж. Сімпсон у 1944 р....
13. БІОТЕЛЕМЕТРІЯ Екологія – охорона природи БІОТЕЛЕМЕТРІЯ – дистанційне дослідження біол. явищ і вимірювання біол. показників організмів за допомогою прикріпленого до них датчика. Сигнали останнього реєструються на пункті приймання інформації, де вона обробляється й аналізується. Основні галузі застосування Б.: дослідження фізіології та екології тварин, фізіології праці і спорту, космічна біологія, медицина....
14. ЕКОЛОГІЯ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ, онкологічна екологія – розділ мед. екології, що досліджує взаємовідносини організмів між собою та з навколишнім середовищем, які можуть спричинити утворення злоякісних новоутворень. Розрізняють вірусний, хім., радіац. та ін. види біол., хім. та фіз. канцерогенезу....
15. РАДІОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи РАДІОЧУТЛИВІСТЬ – чутливість біол. об’єктів до дії йонізуючого випромінювання., яке спричинює в клітинах організмів зміни, ступінь прояву яких різний. Мірою Р. є доза опромінення, що викликає загибель 50 % клітин або організмів (ЛД50). Для різних біол. об’єктів Р. може відрізнятись у сотні і тисячі разів: ЛД50 для клітин ссавців становить 2-5 […]...
16. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми протистояти коливанням абіотичних і біотичних чинників середовища, включаючи антроп. впливи. С. е. можна розглядати як екол. рівновагу, тобто відносну стійкість видового складу живих організмів, їх чисельність, продуктивність, розподіл у просторі, а також сезонних змін, біол. колообігу речовин та ін. біол. процесів у будь-яких прир. угрупованнях....
17. РИТМИ РІЧНІ Екологія – охорона природи РИТМИ РІЧНІ – зміна інтенсивності та характеру біол. процесів і явищ, які повторюються з річною періодичністю. Спостерігаються у всіх організмів від полярної до тропічної зон. Р. р. значною мірою визначаються змінами зовн. умов, серед яких основним сигналом є тривалість світлового дня. Р. р. біол. процесів охоплює важливі і характерні для виду […]...
18. СИСТЕМА САПРОБНОСТІ Екологія – охорона природи СИСТЕМА САПРОБНОСТІ – групування організмів (бактерій, водоростей, личинок комах, рачків) у водоймах за видовим складом і кількістю, що дає змогу визначити ступінь забруднення води. С. с. виконує таким чином функцію біоіндикацїї і використовується разом з хім. та біохім. індикаторами для характеристики якості води. Відсутність певних видів також може свідчити про забруднення […]...
19. ЛІАНИ Екологія – охорона природи ЛІАНИ – рослини, не здатні без опори зберігати вертикальне положення. До Л. належать рослини з витким або лазячим стеблом. Серед них трапляються рослини, які мають пристосування обох типів (напр., хміль). Серед Л. є дерев’янисті і трав’янисті рослини різних систематичних груп (понад 2 тис. видів). Поширені переважно у вологих тропічних лісах, трав’янисті […]...
20. АВТОГАМІЯ Екологія – охорона природи АВТОГАМІЯ – біол. процес самозапилення і самозапліднення вищих рослин, а також деяких одноклітинних організмів....
21. ЕДАФОН Екологія – охорона природи ЕДАФОН, едафобіонти – сукупність усіх живих організмів, які мешкають у грунті певного біотопу. Організми Е. належать до різних систематичних груп. Найрізноманітнішими у видовому відношенні й за біомасою є грунт, мікроорганізми, гриби і безхребетні. Вплив Е. на життя грунту великий і полягає в розкладанні орг. речовин, гуміфікації, зміні фіз. властивостей субстрату тощо....
22. ІНГІБІТОРИ Екологія – охорона природи ІНГІБІТОРИ – прир. і синтетичні речовини, здатні пригнічувати активність ферментів у живому організмі та в безклітинних системах. І. відрізняються за характером дії, специф. та ін. властивостями. Прир. І. відіграють важливу роль у пристосуванні організмів до умов життя. І. використовують для вивчення дії ферментів, встановлення природи їхніх функц. груп і ролі в […]...
23. ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН – наука про взаємозв’язки рослинних організмів та їхніх угруповань з навколишнім середовищем. Е. р. включає екологію окремих організмів (особин) – аутекологію, яка вивчає пристосування рослин до умов зростання, встановлює і досліджує їхні життєві форми, відношення до окремих чинників середовища, та синекологію, яка вивчає взаємозв’язки популяцій та ін. угруповань рослин […]...
24. РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи РЕГРЕС (У ЖИВІЙ ПРИРОДІ) – невід’ємна риса еволюц. процесу, його особлива спрямованість. Залежно від рівня організації організмів, що зазнають Р., цей процес має різне значення для еволюції. Р. біол. – зменшення чисельності особин у межах виду або будь-якої ін. групи, скорочення її ареалу, кількості місць проживання і підгруп. Цей вид Р. […]...
25. БЕР Екологія – охорона природи БЕР (біологічний еквівалент рентгена) – позасистемна одиниця еквівалентної дози йонізуючого випромінювання, показник еквівалентної дози. Б. дорівнює дозі будь-якого виду йонізуючого випромінювання, що чинить таку саму біол. дію, як доза рентгенівського або гамма-випромінювання величиною в 1 рентген. 1 бер = 10-2 Зв = 100 ерг/г. Йонізуюче випромінювання спричинює функціональні та структ. зміни […]...
26. БІОДЕГРАДАЦІЯ Екологія – охорона природи БІОДЕГРАДАЦІЯ – властивість певних матеріалів чи об’єктів змінювати свої структуру або якість під впливом біол. чинників....
27. ГОМОЙОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГОМОЙОЛОГІЯ – морф, або фізіол. подібність органів чи ознак у тварин віддалених систематичних груп. Г. виникає під впливом подібних умов життя....
28. ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВІДПОВІДНОСТІ УМОВ СЕРЕДОВИЩА ГЕНЕТИЧНІЙ ВИЗНАЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ – вид будь-яких живих організмів може існувати доти та настільки, наскільки навколишнє прир. середовище відповідає ген. можливостям пристосування цього виду до його змін та коливань....
29. ОРІЄНТУВАННЯ ТВАРИН Екологія – охорона природи ОРІЄНТУВАННЯ ТВАРИН – здатність організмів визначати своє статичне положення в просторі при пересуванні та міграції. Основу О. т. становлять складні біол. процеси, які здійснюються за допомогою органів чуття, біолокації (кити, кажани), смаку та нюху (комахи, хижаки), хеморецепції складу води (риби, ракоподібні), реакцій організму на отриману з довкілля та опрацьовану ЦНС інформацію. […]...
30. ОЧИЩЕННЯ ВОДИ Екологія – охорона природи ОЧИЩЕННЯ ВОДИ – усунення сторонніх домішок (у т. ч. живих організмів) з води за допомогою мех., фіз. – хім. (хлорування, озонування тощо) та біол. методів....
31. АДАПТАЦІЯ ТІНЬОВА Екологія – охорона природи АДАПТАЦІЯ ТІНЬОВА – пристосування організмів до низької інтенсивності світла....
32. НАТУРАЛІЗАЦІЯ (біол.) Екологія – охорона природи НАТУРАЛІЗАЦІЯ (біол.) – повне закріплення акліматизованого виду в новому для нього регіоні, остаточне входження інтродуцента в екол. нішу раніше чужої йому екосистеми, пов’язане з набуттям цим видом спец. адаптацій. Найкраще Н. піддаються рослини з високими темпами росту і здатністю до швидкого розмноження (карантинні бур’яни) та тварини, які успішно витримують конкуренцію з […]...
33. АЛОМОРФОЗ Екологія – охорона природи АЛОМОРФОЗ – перетворення організмів, пов’язане зі зміною середовища, коли одні взаємозв’язки з середовищем замінюються на ін., біологічно рівноцінні. Для А. характерне пристосування організму до зміненого середовища без зміни рівня заг. організації організму. Так, пристосування китоподібних до життя у водному середовищі спричинило появу у них окремих пристосовних ознак (напр., ластів) за збереження […]...
34. АДАПТАЦІЯ БІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АДАПТАЦІЯ БІОЛОГІЧНА – видоспециф. спадкова пристосовуваність організмів до умов існування (клімату, живлення, ворогів, статевих партнерів тощо). Формується в ході еволюц. процесу і виявляється в пристосованості всіх особин даного виду до певних конкретних умов довкілля....
35. БІОМЕТРІЯ Екологія – охорона природи БІОМЕТРІЯ – галузь біології, що вивчає статистичний аналіз групових біол. явищ, розділ варіаційної статистики, методами якої (теорія ймовірностей, математична статистика) обробляють експериментальні дані спостережень та проводять планування кількісних експериментів. Основний метод Б. полягає у виборі певної статистичної моделі, перевірці відповідності її експериментальним біол. даним та в аналізі стат. і біол. результатів, […]...
36. ЧИННИК БІОГЕННИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК БІОГЕННИЙ – група чинників-1, пов’язаних як з прямим, так і з опосередкованим впливом живих організмів на середовище нині та в минулий час (сукупність біол., біотичних та біоценотичних чинників)....
37. АРЕАЛ Екологія – охорона природи АРЕАЛ – зона поширення виду або ін. систематичної групи тварин чи рослин, а також угруповань організмів. В екології основним поняттям є А. виду. А. є специф. для кожного виду. За формою розрізняють А. суцільний, у межах якого вид трапляється у властивих йому екол. нішах, і розірваний, або диз’юнктивний, тобто який утворився […]...
38. ГІБРИДИЗАЦІЯ Екологія – охорона природи ГІБРИДИЗАЦІЯ (б і о л.) – схрещування різних за спадковістю організмів. Г. – один з найважливіших чинників еволюції біол. форм у природі. Г. застосовують у селекції для виведення нових сортів рослин і порід тварин, у насінництві та в разі розведення тварин з метою створення високопродуктивних гетерозисних форм, а також як метод […]...
39. АРЕАЛ ПЛЯМИСТИЙ Екологія – охорона природи АРЕАЛ ПЛЯМИСТИЙ – ареал різних систематичних груп, розділений антроп. впливом на невеликі ізольовані ділянки....
40. МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН (БОРОТЬБИ ЗІ ШКІДНИКАМИ) ГЕНЕТИЧНИЙ Екологія – охорона природи МЕТОД ЗАХИСТУ РОСЛИН (БОРОТЬБИ ЗІ ШКІДНИКАМИ) ГЕНЕТИЧНИЙ – група заходів, що грунтуються на стерилізації самців та витісненні ними фертильних або на спрямованій зміні біол. властивостей організмів, що робить ці організми безпечними для госп-ва....