Будова слова


Будова слова

106. (Що?) книжк[а], (що?) книжк[у], (чого?) книжки, (чим?) книжк[ою].

107. Варіанти заголовків – ображені парти; нічна розмова. Парт[и], парт[ами], парт[а], парт[і], парт[ою], парт[у].

108. Книжк[ами], книжк[и|, книжк[ами], книжок[], книжк[ах], книжк[ам].

Пояснення:

У другому класі дитина дізналася, що в українській мові є короткі слова, які не відповідають на жодне питання і слугують для поєднання інших слів у реченні. Такі слова називаютьсяслужбовими.

Службові


слова, що не відповідають на питання й допомагають визначити місцезнаходження одних предметів відносно до інших, називаються прийменниками.

Наприклад: кіт під столом (розташування кота відносно стола), ручка на парті (розташування ручки відносно парти), стрибнув через тин (розташування відносно тину).

109. Від, між, на, на, від, під, в, з.

Світл[а], бесід[а], плям[и], школяр[ами].

Пояснення:

Слово має свою будову, яка позначається відповідними позначками.

Змінна частина слова в його кінці називається закінченням і позначається []. Щоб визначити закінчення, слід поставити до слова кілька запитань: хто? (що? який?), кого? (чого? якого?), кому (чому? якому?), ким? (чим? яким?): Запропонуйте дитині порівняти слова бесіда, бесіди, бесіді, бесідою і взяти у квадратик букви, якими вони відрізняються. Це і буде закінчення. У деяких формах слів його немає (нульове закінчення, порожній []), але при змінюванні слова воно З’являється. Порівняйте: ліс[], ліс[у], ліс[ом], у ліс[і]. Прийменники і закінчення слугують для зв’язку слів у словосполученні та реченні.

110. Будова слова

111. Будова слова Будова слова

112. Будова слова

115. Будова словаБудова слова

Виділені слова – синоніми. Вони схожі за значенням, але пишуться по-різному.

116. Будова слова Будова слова

117. Будова слова (страва з локшини, сиру, рису та ін.); Будова слова (хижа комаха з довгим тонким тілом і двома парами великих прозорих крил); Будова слова (гриб-підберезник).

Це однозвучні слова, бо вони звучать однаково, але мають зовсім різне значення.

Пояснення:

Частина слова без закінчення називається основою і позначається Будова слова. До складу основи входять префікс Будова слова (рос. приставка), корінь [] та суфікс ^.

В українській мові є слова, що відносяться до одного й того ж предмета. Наприклад, до слова ліс відносяться слова лісник (людина, що доглядає; за лісом), лісовий (той, що в лісі), пролісок (той, що росте в лісі) тощо. Такі слова, об’єднані спільним значенням, називаються спорідненими (рос. родственными) або ж спільнокореневими (рос. однокоренными).

Корінь – це спільна частина споріднених слів. Щоб визначити корінь слова, слід написати кілька споріднених слів і знайти в них спільну частину. Наприклад: Будова слова Будова слова – корінь ліс.

Необхідно звернути увагу дитини, що бувають однозвучні корені: Будова слова Слова з однозвучними коренями є різнокореневими, хоча їхній корінь і звучить однаково.

118. Будова словаБудова словаБудова слова

Я допомагаю батькові доглядати за Садочком. Оленка мріє потрапити в Казковий світ. У мого брата є Водійське посвідчення.

119. 1. Будинок[], будівл[я], будівельник[], будува[ти], будівництв[о], будинков[ий], будиночок[], будівельн[ий], будов[а], будк[а] – це спільнокореневі слова. 2. Будинок[], споруд[а] – це синоніми. 3. Будинок[], будильник[] – ці слова не спільнокореневі. 4. Будинок[], будинк[у], будинк[ом], будинк[ами] – це різні форми одного слова.

Мій дядько – будівельник. На екскурсії ми побачили величну споруду. Будильник дзвонить рівно о сьомій ранку. Хлопці сховалися за будинком.

120.

Будова слова

121. РозстЕЛили (постІЛь), стОЛі (стІЛ), принІС (нЕСти), дОМу (дІМ), рОДина (рІД).

Будова слова

122.

Зайчик і кролик

НадвОРі був сніг і мороз. Зайчик сидів у теплій хаті й дивився у вікно.

Раптом у двері постукали. На порОЗі стояв змерзлий крОЛик. Його нІРку замело снігом, і він залишився без домІВки.

Зайчик запросив крОЛика до хати. Він посадив товариша за стІЛ і пригостив морквою й капустою. КрОЛик із задоволенням грівся коло пЕЧі. Він довго дякував своєму приятелеві за порятунок.

Тепер зима була йому не страшна, бо поруч із ним був справжній друг.

Пояснення:

У корені деяких спільнокореневих слів можуть чергуватися (змінюватися) голосні звуки е та о – з і Будова слова Будова слова

123. Будова слова

Будова слова

124.

Будова слова

Уболівальники раділи З перемоги улюбленої команди. Вірний друг не покине в біді. Мишко дав Правильну відповідь на запитання. На книжковій полиці стоять підручники. Родина приїхалаДо берега річки.

125. Капелюсі, сЕРежкою, у Вусі, на зЕЛеній, Стрісі.

126.

Будова слова

Пояснення:

У коренях деяких спільнокореневих слів можуть чергуватися:

– голосні звуки е та о – з і Будова слова

– приголосні звуки:

Будова слова

127. Будова словаБудова слова

Максим намалював Кленовий листок. Весняна земля парує під сонцем. Вишневий цвіт облітає в садку.

128. Варіанти заголовків – зимівля мурашів; мурашина зимівля.

Будова словаБудова слова

130. Восени опало листя з клЕНа. Старі люди пам’ятають різні вЕСни. У садочку росла зелена вИШня.

Пояснення:

В українській мові в ненаголошеному складі звук е наближується до и (весняний [вЕИсн’анией]; звук и наближується до е (вИШневий [виешневией]).

Щоб перевірити, як написати слово з ненаголошеним голосним звуком, слід дібрати до нього перевірні слова, де потрібний звук опинився би під наголосом. Перевірними словами є або форма “один – багато” (весна, – весни), або споріднене слово (вишневий – вишня).

131.

Будова слова

132.

Будова слова

133.

Будова слова

134. Цей лимон дуже кИСлий. Сьогодні уночі тЕМно, бо хмари закрили місяць. СтЕЖка привела дівчинку до будиночка в лісі.

135. Будова слова

136.

Будова слова

Тип тексту – текст-опис (опис місцевості). Зачин – перший абзац. Кінцівка – останнє речення.

137. ВерЕСень (перевіряємо написання за орфографічним Словником).

Будова слова

139.

Будова слова

140.

Будова слова

141. Варіанти заголовків – перерва у щколі; шкільна перерва. ДИРектор. ДЕПутат. КорИДор. УчЕНь. ПИРіг. З апЕТитом. АбрИКоси, апЕЛьсини.

Їдальню [йідал’н’у]: гол. [і а у]; пр, [й д л’н’]; пр. дзв. [й д л’н’]; пр. гл. немає.

142. Будівельники побудували дім з бЕТону, У кИШені мого друга завжди можна знайти щось цікаве. ФермЕР зібрав урожай за допомогою нового комбайна.

Пояснення:

Не всі ненаголошені е, и можна перевірити, дібравши перевірні слова з наголосом на потрібному звуку. В українській мові існує багато слів, написання яких треба просто запам’ятати. Наприклад, сантИМетр, тЕРмомЕТр тощо. Такі слова називаються словниковими. їхній правопис слід перевіряти за орфографічним словником.

144. Золота мЕДаль, біла чЕРешня, бурий вЕДмідь, нічна трИВога, чорні чЕРЕВики, шкільний тЕАтр.

У лісах України живуть бурі ведмеді. Шкільний театр підготував новорічну виставу.

145. ЛЕВаду, вЕЛосипедом. ЧЕТвер. НЕДілі. ПонЕДілка, гЕРбарій. ЛЕВаду, гЕРбарію.

146. Варіанти заголовків – непрочитана книжка; що сказати мамі?

НЕДіля. МатЕМатики. ТЕЛефону. СерЕДу, чЕТвер. П’ятнИЦю, інтЕРнет-мережі. ТиждЕНь.

Точив теревені – вів пусті балачки. Не тепер, а в четвер – будь-колй. Мав мороки – мав клопоти.

147. ЛЕВада (словникове слово). ЗЕЛеною (зЕЛень). МЕТелики (словникове слово). ВИДнівся (вИДно). ОчЕРет (словникове слово).

148. На ставку шумів очЕРет ([ч р т]). Сонце сідало за горИЗонт. ([г р з н т]). Дідова крИНиця ([р н ц’]) дуже глибока. Наш колЕКтив ([к л к т в]) любить відпочивати разом. У машині закінчився бЕНзин ([б н з и]).

150. Будова слова

Усі приголосні у слові дзвінкі: біля – [б] – [н], [л’] – [-]; неї – [н] – [-], [й] – [-]; годувала – [г] – [х], [д] – [т], [в] – [-], [л] – [-]; одного – [ді – [т], [н] – [-], [г] – [х]; разу – [р] – [-], [з] – [с]; без – [б] – [п], [з] – [с]; взяла – [в] – [-], [з’] – [сі, [л] – [-]; його – [й] – [-], [г] – [х]; за – [з] – [с]; забирала – [з] – [с], [б] – [п], [р] – [-], [л] – [-]; до – [д] – [т]; вона – [в] – [-], [н] – [-]; йому – [й] – [-], [м] – [-]; дозволяло -[д] – [т], [з] – [с], [в] – [-], [л] – [-], [л] – [-] ; жили – [ж] – [ш], [л] – [-].

Усі приголосні у слові глухі: кошику – [к] – [г], [ш] – [ж], [к] – [г]; кішка – [к] – [г], [ш] – [ж], [к] – [г].

151.

Мій домашній улюбленець

На День Народження батьки, подарували Мені песика породи спанієль. Я Назвав Його Джек.

Це Дуже симпатичне створіння! Нам Завжди весело Разом. Ми граємося Вдома і На вулиці. Джек Уже Знає деякі команди. Кожного Дня Я поспішаю Зі школи Додому До свого улюбленця. Батько каже, що Ми відповідаємо За тих, кого приручили. Я З Ним цілком Згоден.

Пояснення:

Якщо голосні звуки утворюються за допомогою голосу, то приголосні звуки утворюються за допомогою голосу та шуму, або ж тільки шуму (тобто участь у творенні звуків беруть не лише голосові зв’язки, але й язик, губи та зуби). Приголосні звуки, утворені за допомогою голосу й шуму, називаються дзвінкими.

Приголосні звуки, що вимовляються лише за допомогою шуму, є глухими.

В українській мові існують парні й непарні глухі та дзвінкі звуки.

В українській мові, на відміну від російської:

– звуки [в] та [ф] не становлять пари;

– глухому звуку [к] відповідає дзвінкий [г], а глухому [х] – дзвінкий [г];

– глухі звуки [ч] та [ц] мають дзвінкі парні Будова слова та Будова слова відповідно.

152. Будова слова

Грізно, грима, грім, горою, гомін, градобою, гілля, гиля.

153. Бі/лий гриБ, пов/ний віЗ, пух/кий сніГ, мо/гут/ній дуБ, со/лоД/ка гру/ша, квад/рат/ні дуЖ/ки, ви/со/кий бе/реГ, тріс/ку/чий мо/роЗ, гір/ка реДь/ка, смач/ний о/біД.

155. Я виконав проСьБу свого товариша. БороТьБа козаків із татарами й турками описується в багатьох творах. Ми поїдемо проводжати тата на воКЗал.

Пояснення:

В українській мові в середині та кінці слів:

– дзвінкі звуки вимовляються дзвінко;

– дзвінкий звук [г] перед глухими [к], [т’] вимовляється як [х]: легко [леХКо], кігті [к’іХТ’і];

– глухі звуки перед дзвінкими вимовляються дзвінко, зокрема:

– [с’], [т’] перед дзвінким [б] вимовляються як [з’], [д’]:. проСьБа [проЗ‘ба], бороТьБа [бороД‘ба];

– [к] перед дзвінкими звуками вимовляється як [г]: анеКДот [анеиГДот], воКЗал [воГЗал].

Перевіряємо сумнівний приголосний звук, поставивши його в позицію між голосними: легенький [леиГЕн’кией], кіГОть [к’їГОт’], коСИти [коСИтие], бороТИся [бороТИес’а], або ж за орфографічним словником (анекдот, вокзал).

156. ЛеГКого (леГЕнький). ЛоЖКа (лоЖЕчка), дьоГТю (дьоГОть). ЛеГКо (леГЕнько), ваЖКо (ваЖИти).

157. ЗуБКи, солоДКа, галуЗКа, ліЖКо, проСьБа, загаДКа, обов’яЗКи, ніЖКи, діЖКи, греБТи, ріЖКи, кіЗКа, риБКа.

159. У мого кошеняти гострі зуБКи й кігтики. Кожен школяр повинен знати свої права та обов’яЗКи. У шкільному акваріумі живе дуже красива риБКа.

160. Будова слова

Жолудь [жолуд’] – 6 б., 5 зв.

161. БУДКа, БОРОТьбА, сНІЖКи, скиБКа, МОЛОДШиЙ, НИЗьКиЙ, НІЖКа, шВИДКиЙ, РИБКа, ЗАГАДКа, ЛЕгкиЙ, ЗАЛЮБКи, ХОДьбА, РОЗвІДКа, пРУгкиЙ.

162. Дзьоб Будова слова гол. [о], пр. Будова слова пр. дзв. Будова слова пр. гл. немає.

163. ВЕЛикі (вЕЛетень), вЕЛикими (вЕЛетень), крИВими (крИВо), кіГТями (кіГОть). КіШКу (кіШЕчка), кіГТями (кіГОть). КіШКа (кіШЕчка). КіГТями (кіГОть).

164.

Будова слова

165. ГриБ, гриП. ВаЗ, ваС. КіЗ, кіС. ВаЖ, ваШ.

КУля, ГУля. ГаЗ, гаС (рос. керосин). ЛіС, ліЗ. ДуЖКа, дуШКа. КаЗКа, каСКа.

166. Варіанти заголовків – зимова казка; зимова подорож.

ДіЖ/ка, леГ/ко, швиД/ко, до/ріЖ/ку, шаП/ках, каЗ/ку.

167. У кабінеті не вистачало ваЗ для квітів. У Федора Івановича багато кіЗ. Вибачте, я переплутав тарілки і взяв ваш хліБ.

168. ДаХ – даШОк. РуКАми – руЧКами. ЖИТтя – жИТи. ЗлЕТіти – злЕТ. КрИЛатий – крИЛа.

169. Тема вірша – розповідь про чергування приголосних звуків.

Будова слова

170. Звертання – Дорога матусю!

По/спі/ша/ла, ма/ту/сі, сьо/го/дні.

П’ятнадцяту – апостроф вживається, бо буква; я в середині складу позначає два звуки [йа] та твердість попереднього приголосного звука.

171. Люба сестричко! Я пішла до бібліотеки. Хочу взяти книгу Марка Твена “Пригоди Тома Сойєра”. Я пам’ятаю твоє прохання й візьму для тебе збірник казок. Буду вдома о п’ятнадцятій годині. Не забудь полити квіти, будь ласка! Цілую. Твоя сестра Оксана.

10 грудня 2014 року

Пояснення:

Складаючи записку, необхідно починати її зі звертання, потім коротко й точно викласти повідомлення, а в кінці підписати своє ім’я й дату. Слід пам’ятати також про вживання слів ввічливості.

173. Будова слова

174. Будова слова Будова слова – префікси утворюють нове значення слова.

175. ЛЕГеньке (лЕГко), невЕЛичке (вЕЛетень).

Будова слова

176.

Будова слова

Пояснення:

Префікс – (рос. Приставка) – це частина слова перед коренем. Наприклад, Будова слова За допомогою префіксів з-, за-, роз-, без-, від-, над-, на-, по-, під – та інших утворюються нові слова.

177. Будова слова

178.

Будова слова

Кожному треба Зарубати на носі, що не можна розмовляти з незнайомими людьми на вулиці. Славко запропонував мені Проїхати зайцем у тролейбусі.

179.

Будова слова

180.

Будова слова

Сходить – заходить, заскочити – вискочити.

Пояснення:

Дитина має розрізняти префікси та однозвучні прийменники. Слід пам’ятати, що За допомогою префіксів утворюються нові слова Будова слова а за допомогою прийменників – поєднуються слова в реченні (сонце За лісом, йду До школи).

181. Будова слова

182. Зачин – перший абзац. Кінцівка – останнє речення. Тема тексту – розповідь про зустріч чоловіка і слона.

Будова слова

183.

Будова слова

184. Хлопці швидко Добігли до річки. Я маю Довчити до вечора це правило. Песик устиг Ускочити у воду і врятував свого господаря. Великий білий корабель Відплив від причалу.

185. Будова слова

Роз/ки/нув.

Могутній силач, могутній вплив, могутній цолодар.

186.

Будова слова

187.

Будова слова

188.

Будова слова

Пояснення:

В українській мові в кінці префіксів роз-, без – завжди пишеться буква з незалежно від того, глухим чи дзвінким є перший звук у корені. Наприклад: Будова слова Будова слова

При переносі з рядка в рядок не можна відривати одну букву від префікса: без/цінний, від/крити, роз/чин. Також не можна залишати одну букву кореня в попередньому рядку. Приміром, відк/рити, ві/дкрити – неправильні варіанти переносу.

189. Будова слова

190.

Будова слова

191. Тема тексту – розповідь про красу наддеснянських лук.

Будова слова

192.

Будова слова

Пояснення:

Якщо префікс закінчується на таку саму літеру, з якої починається корінь слова, то виникає подвоєння букв на межі префікса й кореня. Наприклад: Будова словаБудова слова При цьому подвоєний приголосний звук, Що утворився, може бути м’яким ([п’іД’:Ітие]) або твердим <[беиЗ:Вучнией]).

Пояснюючи це правило дитині, слід попросити її пригадати, коли ще в українській мові відбувається подвоєння букв (на позначення подовженого м’якого приголосного – жиТтЯ [жиеТ’:А], гіЛлЯ [г’іЛ:А], знаНнЯ [знаН’:А]).

193.

Будова слова

194. Розвеселяй, безперервно, згублений.

Смі/ють/ся, ва/ля/ться.

195. Слова із префіксом з-:

Будова слова

Пояснення:

В українській мові вживається префікс з-, але перед к, п, т, ф, х натомість вживаємо префікс с-. Запам’ятати ці п’ять букв дуже легко: з них утворюється ключова фраза КАФЕ “ПтАХ“. Перед кожним із приголосних звуків цієї ключової фрази пишемо префікс с-.

197. Префікс із кінцевим приголосним звуком: Будова словаБудова слова Префікс із кінцевим голосним звуком: Будова слова Будова слова

198.

Будова слова

Слон може З’їсти декілька кілограмів кавунів за один раз. Гусінь встигла Об’їсти листя на яблуні. Дружба може Поєднати людей з усіх куточків світу.

199. Апостроф після префікса із твердим кінцевим приголосним перед я, ю, є, ї: Будова слова Апостроф в середині складу перед я, ю, є, ї, які позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі]: б’ється, з’явилася.

200. Будова слова

Пояснення:

Апостроф вживається перед я, ю, є, ї для позначення вимови двох звуків [йа], [йу], [йе], [йі] в середині або кінці складу після твердих б, п, в, м, ф, р. Апостроф також вживається, якщо префікс закінчується на приголосний (з-, роз-, без-, над-, під-, від-, об – тощо) перед я, ю, є, ї. Наприклад: Будова словаБудова слова

202. ЗЄд/на/ли/ся, пЯт/на/дцять, від/їзд, при/їзд, під/їхав, зЇзд, об/єд/на/ти, роз/єд/на/ти, по/дві/рЯ, по/їха/ти, бу/ряк, зяб/лик, па/мЯть.

203. З’яв/ля/ють/ся, з’юр/ми/ли/ся, з’єд/на/ні, сі/м’ю, з’ї/дять.

204. Об’/єд/на/ти/ся, з’я/ви/ться, з’ї/да/ли.

З’явиться [зйавиец’:а]: гол. [а ие а], пр. [з й в ц’:], пр. дзв. [з й в], пр. гл. [ц’:].

206. Будова слова

207.

Будова слова

208. Будова словаБудова слова – зменшено-пестливе значення.

Пояснення:

Суфіксом ^ називається частина слова між коренем і закінченням. Наприклад: Будова слова

Зменшено-пестливі слова – це слова, які використовуються для того, щоб передати лагідне ставлення того, хто говорить, до певної особи, істоти тощо. У таких словах використовуються суфікси пестливості: – к-, – ик-, – єн-, – ят-, – ечк-, – очк-, – еньк, – оньк-, – есеньк-, – ісіньк-, – юсіньк-.

Запропонуйте дитині визначити, які слова в кожній парі звучать більш ласкаво: Будова словаБудова слова

210. Будова слова – зменшено-пестливе значення. Будова слова – згрубіле значення.

211. Будова слова – зменшено-пестливе значення. Будова слова – значення згрубілості.

212.

Будова слова (зменшено-пестливе значення)

213.

Будова слова

Пояснення:

Згрубілого значення словам надають суфікси – ищ-, – юг-, – уг-, – иськ-, – ак-, – як – тощо. Наприклад: Будова словаБудова слова

214. Будова слова

215. Будова словаБудова слова

Літо – зима. Холодними – теплими. Біда – щастя. Холод – спека.

215.

Будова слова

217. Будова слова

Пояснення:

Суфікси слугують для творення нових слів. Наприклад: Будова слова

218.

Будова слова

Районний лікар оглянув хворого хлопчика. Туманний райок зазирає у вікно.

219. Будова слова

Будова слова

220.

Будова слова

221. Будова слова (подвоєння букв на межі кореня та суфікса), дихаєтЬСя (пишемо ь у буквосполученнях – ться), леГКо (буква г в середині слова перед к, т вимовляється як [х]), Будова слова (подвоєння букв на межі кореня та суфікса).

Пояснення:

Якщо корінь слова закінчується на літеру н, то при утворенні нового слова з цим коренем за допомогою суфікса – н – відбувається збіг приголосних: одна н належить до кореня, друга – до суфікса. Наприклад: Будова слова Будова слова При цьому подвоєний приголосний звук, що утворився, може бути м’яким ([раН’:Ій]) або твердим ([короН:Ией]).

В українській мові також відбувається подвоєння букв на межі префікса й кореня Будова слова та на позначення подовженого м’якого приголосного (жиТтЯ, знаНнЯ).

222. Будова слова

Ко/ти/ка, Мур/чи/ка, ма/лень/ко/го (ма/ле/нько/го), цу/ци/ка.

223.

Будова слова

224. Варіанти заголовків – зимові квіти; дерева в інеї.

По/діб/ні, пиш/ни/ми.

Будова слова

225. Ран/нім, під/ніж/жя (під/ні/жжя), гі/ло/чка (гі/лоч/ ка), за/цві/ла.

Пояснення:

Склад (рос. слог) – це частина слова, яка вимовляється одним подихом. Кількість складів у слові дорівнює кількості голосних звуків у слові (вони позначаються буквами а, о, у, е, и, і, я, ю, є, і).

Якщо в суфіксі слова стоять два і більше приголосних поспіль, то можливі різні варіанти такого поділу: підніж/жя та підні/жжя.

226.

Будова слова

227. СлабенЬКо, стримався, подобаєтЬСя.

Будова слова

228. Будова слова

Як муха в сметані – неповороткий, дуже повільний. Уперед п’ятами взувається – робить усе невдало, навпаки. З курми лягай – рано лягай спати. З півнями вставай – прокидайся рано.



1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Спонукальні речення приклади.
Ви зараз читаєте: Будова слова