ДИВЕРГЕНЦІЯ МОРСЬКИХ ВОД

Екологія – охорона природи ДИВЕРГЕНЦІЯ МОРСЬКИХ ВОД – розходження глибинних та поверхневих течій і потоків вод Світового океану, що відбувається в певних його зонах. Зумовлене нерівномірністю розподілу вітрів над земною поверхнею за силою та

ЕВРИОКСИБІОНТ

Екологія – охорона природи ЕВРИОКСИБІОНТ – водяний організм, здатний жити в умовах значних коливань вмісту кисню у воді (карась, в’юн та ін.).

ЗАБРУДНЕННЯ ВТОРИННЕ

Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ВТОРИННЕ – утворення (синтез) небезпечних забрудників унаслідок перебігу фіз.-хім. процесів, що відбуваються безпосередньо у середовищі. Окремі реагенти такої взаємодії можуть бути безпечними. Так, з нетокс. компонентів може утворюватися отруйний

ВОДИ ТЕРИТОРІАЛЬНІ

Екологія – охорона природи ВОДИ ТЕРИТОРІАЛЬНІ – частина мор. (океанічної) акваторії, яка перебуває під юрисдикцією прибережної держави. Нині ширина смуги В. т. становить 12 мор. миль (22,2 км), а зона переважного права експлуатувати ресурси

ГАБІТУС

Екологія – охорона природи ГАБІТУС – зовн. вигляд кристала, мінералу, тваринного або рослинного організму. Г. живого організму – це сукупність його морфострукт. ознак, що характеризують заг. тип будови тіла.

ГЕЛЮ

Екологія – охорона природи ГЕЛЮ… – у складних словах відповідає поняттям “сонце”, “сонячний”.

СТІК МАКСИМАЛЬНИЙ

Екологія – охорона природи СТІК МАКСИМАЛЬНИЙ – розмір стоку, за якого створюється загроза норм, роботі госп. об’єктів.

ДЕТЕРМІНІЗМ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ

Екологія – охорона природи ДЕТЕРМІНІЗМ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ детермінізм технічний, детермінізм технократичний – надання розвитку технологій вирішального значення в сусп. прогресі. Зміна технологій, що стимулюються суспільними потребами, відіграє важливу роль у процесах природокористування, особливо збереження прир.