ЕКОХІМІЯ

Екологія – охорона природи ЕКОХІМІЯ, екологічна хімія – наука, яка вивчає процеси, що відбуваються з речовинами в екосфері. Є сполучною ланкою в системі суміжних дисциплін (від землезнавства через біологію, с. г., хімію і т.
.

БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ

Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТУ – див. Активність грунту біологічна.

ПОЙКІЛОТЕРМНІ ТВАРИНИ

Екологія – охорона природи ПОЙКІЛОТЕРМНІ ТВАРИНИ, холоднокровні тварини – з нестійким рівнем обміну речовин, непостійною температурою тіла і майже повною відсутністю механізмів теплорегуляції. Життєдіяльність і температура тіла їх залежать від температури довкілля.

АСТЕНОСФЕРА

Екологія – охорона природи АСТЕНОСФЕРА – шар зниженої твердості, міцності та в’язкості у верхній мантії Землі. Залягає на глибині близько 100 км під континентами і майже 50 км під дном океану, нижня межа –

СУБФОРМАЦІЯ

Екологія – охорона природи СУБФОРМАЦІЯ – таксономічна одиниця, рангом нижча від формації, яка об’єднує всі рослинні асоціації з одними й тими самими едифікатором і субдомінантом.

МАСКУВАННЯ

Екологія – охорона природи МАСКУВАННЯ – здатність організму ховатися на тлі навколишнього середовища завдяки особливостям свого забарвлення (забарвлення тварини зливається з піщаним грунтом, корою дерев і гілок, листками тощо). Це дає змогу тваринам робитися

УРБАНІЗМ

Екологія – охорона природи УРБАНІЗМ – напрям у сучасному містобудуванні, який вважає за необхідне створення величезних міст – гігантів з висотною забудовою.

СВИНЕЦЬ

Екологія – охорона природи СВИНЕЦЬ – важкий метал. У природі трапляється повсюдно, але не є життєво необхідним. За останні десятиліття рівень конц. його в довкіллі підвищується внаслідок антроп. навантажень., що становить особливу загрозу для