Економічна свобода

Економічна свобода – здатність окремої людини, сім’ї, суб’єктів підприємницької діяльності (йдеться про підприємства, фірми та компанії) і держави та наднаціональних органів приймати раціональні господарські рішення і відстоювати свої економічні інтереси та цілі шляхом їх узгодження з національними економічними інтересами на основі пізнаних економічних законів з урахуванням вимог національного та наднаціонального законодавства. Основою Е. с. є плюралізм типів і форм власності, зокрема існування приватної, колективної, державної,

інтегрованої власності та їх різновидів; економічний прогрес, відсутність армії безробітних тощо. Е. с. – свобода економічних суб’єктів (суб’єктів господарювання) привласнювати на законних підставах та еквівалентній основі об’єкти власності, обирати сфери прикладання своїх знань, здібностей у межах різних типів і форм власності та організаційно-правових форм господарювання, а також способів придбання ресурсів, розподілу доходів, споживання благ. Двома основними типами економічних суб’єктів є виробники (товарів, послуг, духовних цінностей тощо) та споживачі. Е. с. і свобода економічного вибору
не означають економічної анархії та авантюризму. Вони обмежені нормами чинного законодавства, етики, моралі тощо. В економічній системі розвинених країн світу свобода економічного вибору поступово переростає розуміння свободи лише як пізнаної та усвідомленої необхідності у формі безальтернативного вибору. Оскільки існує значна кількість типів і форм власності, а отже, управління власністю, розподілу ресурсів, витрат доходів тощо, то свобода економічного вибору реалізується у формі двох і більше альтернатив. Водночас така Е. с. повинна органічно поєднуватися з економічною відповідальністю. Е. с. більшості найманих працівників обмежується здебільшого тим, що вони володіють лише власністю на свою робочу силу і позбавлені власності на інші фактори виробництва. Частина найбільш оплачуваних працівників частково розширює межі особистої власності шляхом придбання певної кількості акцій тощо. Наявність багатомільйонної армії безробітних у розвинених країнах світу свідчить про відсутність для переважної більшості з них можливості вибору будь-якої сфери прикладання своїх здібностей та значною мірою їх розвитку. В Україні Е. с. найманих працівників ще більше обмежена. Положення про те, що такою основою Е. с. є лише приватна власність, відповідає реаліям минулих століть. Нині без значної частки державної власності (на засоби виробництва, частку національного доходу тощо) не може бути реалізована Е. с. держави, без якої неможливе існування самої економічної системи, а отже, приватної власності. За рівнем Е. с. Україна 2003 посідала 119-те місце у світі, Росія – 116, Естонія – 35. На початку 2005 ситуація з Е. с. в Україні стала поліпшуватися.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Економічна свобода