Економія часу

Related posts:

1. Закон економії часу Закон економії часу – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між зменшенням суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці товару та послуги у процесі розвитку продуктивних сил й позитивного впливу на них відносин економічної власності та супроводжується зростанням вільного часу працівників. Складові З. е. ч.: 1) економія робочого часу; 2) економія неробочого […]...
2. Час виробництва Час виробництва – тривалість перебування капіталу у сфері виробництва. Ч. в. охоплює період від моменту надходження на підприємство засобів виробництва до моменту створення певного виробу та його транспортування на склад. Ч. в. складається з: 1) робочого періоду – часу, протягом якого здійснюється процес праці (цей період є найважливішим); 2) часу перерв у роботі (обідня перерва, […]...
3. Інтенсифікація виробництва Інтенсифікація виробництва (від фр. intensification – напруженість, посилення і лат. facic – роблю) – процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні більш ефективних засобів, предметів праці, більш кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості тощо у відповідності з найновішими досягненнями науково-технічного прогресу. І. в. суттєво відрізняється від екстенсивного розвитку суспільного виробництва, […]...
4. Відносна додаткова вартість Відносна додаткова вартість – додаткова вартість, яка утворюється внаслідок скорочення необхідного і подовження додаткового робочого часу в межах незмінної тривалості робочого дня. Обгрунтована ця категорія К. Марксом. Виробництво В. д. в. широко практикується відтоді, як робітничий клас домігся законодавчого обмеження тривалості робочого дня, а також в умовах активного впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, за […]...
5. Резерв робочого часу Резерв робочого часу – джерела та можливості кращого використання робочого часу впродовж певного періоду на підприємстві. Розрізняють внутрізмінні, цілодобові, тижневі, місячні та ін.; залежно від структури витрат виробництва виокремлюють організаційні, техніко-технологічні, управлінські, постачальницько-збутові та ін. З метою виявлення Р. р. ч. необхідно глибоко проаналізувати структуру виробничих і невиробничих витрат на підприємстві, здійснювати всебічний контроль за […]...
6. Технічна будова капіталу Технічна будова капіталу – співвідношення між масою засобів виробництва і чисельністю робітників, які приводять їх у дію. Визначається декількома показниками: кількістю електроенергії (у КВт/год.), потужністю двигунів (у к. с.), з розрахунку на одного робітника, обсягом переробленої ним сировини (у кг.) тощо. Т. б. к. характеризує рівень розвитку продуктивних сил, співвідношення між матеріально-речовими і особистісними факторами […]...
7. Ліворадикальна політична економія Ліворадикальна політична економія – течія сучасної економічної науки, представники якої відображають інтереси проміжних верств населення розвинених країн Заходу (насамперед інтелігенції), їх погляди на реалії дійсності. Оскільки ці верстви складаються з різноманітних груп, а серед інтелігенції існує диференціація (наприклад, інженерно-технічна інтелігенція і представники “вільних професій”), Л. п. е. характеризується внутрішньою неоднорідністю й навіть суперечливістю методологічних і […]...
8. Норма Норма (лат. norma – правило, взірець) – 1) взірець і правила поведінки або дій людини, а також міра оцінки чого-небудь; 2) встановлена міра витрат різноманітних ресурсів (або витрат живої та уречевленої праці) на виробництво одиниці продукції, виконання певного виду робіт чи надання одиниці послуг у конкретному періоді залежно від умов виробництва. Вимірюється в одиницях, прийнятих […]...
9. Методи соціально-економічного управління Методи соціально-економічного управління – комплекс методів цілеспрямованого впливу на окремих працівників, групу і трудовий колектив з метою створення потужних і динамічних стимулів до ефективної праці і підвищення на цій основі життєвого рівня. Такий вплив на окремих працівників здійснюється: а) адміністративними методами (наказ, дотримання певних правил поведінки у трудовому колективі та ін.); б) економічними методами (створення […]...
10. Закон зростання продуктивності праці Закон зростання продуктивності праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком і вдосконаленням економічного способу виробництва, з одного боку, й зумовлених цим зростанням кількості виробленої продукції та послуг, поліпшенням їх якості – з іншого. Із зростанням продуктивності праці частка живої праці зменшується, а частка уречевленої праці, втіленої у засобах виробництва, […]...
11. Класифікація інновацій за ступенем новизни Класифікація інновацій за ступенем новизни – поділ інновацій на однорідні групи залежно від ступеня їх новизни та сфери застосування. Щодо продукту або технологічного процесу (чи елементів, якщо вони змінюють функції або характеристики продукту чи технологічного процесу) виділяють радикальні (сутнісні) інновації щодо принципово нових продуктів; якісні інновації – пов’язані зі значним удосконаленням існуючих продуктів або із […]...
12. Підготовка виробництва Підготовка виробництва – комплекс взаємопов’язаних заходів планування та регулювання виробничого процесу, зокрема розробки та освоєння нової й удосконалення вже використовуваної техніки, технології та організації виробництва. Розрізняють передвиробничу П. в. (включає науково-дослідницькі, проектно-конструкторські та інші види робіт, необхідні для організації, освоєння та виробництва нових видів продукції) і оперативну (означає поточну діяльність підприємства щодо виготовлення вже освоєної […]...
13. Прогнозування науково-технічного прогресу Прогнозування науково-технічного прогресу – система наукових передбачень розвитку науки і техніки та їх взаємодії на майбутній період з метою виявлення тенденцій розвитку науково-технічного прогресу, впровадження його досягнень і обгрунтування на цій основі раціональної науково-технічної політики. Для П. н.-т. п. необхідно попередньо комплексно дослідити закономірності та тенденції розвитку науки і техніки і взаємодії цих елементів продуктивних […]...
14. Класична політична економія Класична політична економія – один із наукових напрямів світової економічної думки другої половини XVII – першої половини XIX ст. Назву “К. п. е.” запропонував К. Маркс для позначення теорій, які досліджували внутрішні закономірності капіталістичного виробництва. Засновники К. п. е. – англійський економіст В. Петті і французький учений П. Буагільбер. Розвитку набула у працях В. Франкліна, […]...
15. Пристосування економіки Пристосування економіки – 1) адаптація національного господарства до вимог науково-технічного прогресу, передусім НТР, а також до зовнішнього економічного середовища, що супроводжується передусім вдосконаленням господарського механізму, чинного законодавства і випуском конкурентоспроможних товарів і послуг на внутрішньому й зовнішньому ринках та іншими процесами; 2) здійснення макроекономічної політики (в т. ч. грошово-кредитної, фінансової, структурної, інвестиційної та ін.), інших […]...
16. Післякласична політична економія Післякласична політична економія – комплекс ідей, поглядів, концепцій економістів різних країн, що сформувалися після появи теорії англійських економістів А. Сміта і Д. Рікардо та методологічних засад, які було покладено в їх основу. П. п. е. розвивалася в першій половині XIX ст. і дістала назву “вульгарна” (від лат. vulgaris – простий, звичайний), оскільки, на відміну від […]...
17. Суспільна організація праці Суспільна організація праці – сукупність найважливіших методів упорядкування трудової діяльності людей у суспільстві та економічні відносини з приводу такої діяльності для досягнення загальної мети, внаслідок чого виникає цілісна система організації праці сукупного працівника. До таких методів належать форми і засоби залучення людей до праці (наявність економічного чи позаекономічного примусу до трудової діяльності), спосіб поєднання (техніко-економічного […]...
18. Моральний знос основних фондів Моральний знос основних фондів – зменшення вартості засобів праці внаслідок науково-технічного прогресу і зростання продуктивності праці. М. з. о. ф. відбувається у двох формах: 1) втрата засобами праці частини своєї початкової вартості внаслідок зростання продуктивності праці в галузях, які виготовляють такі засоби. Коли виробництво в цих галузях стає масовим, зменшується вартість засобів праці, внаслідок чого […]...
19. Фізична економія Фізична економія – комплекс ідей, концепцій і відповідних методологічних засад, які у розвитку економіки надають пріоритет природним законам. Вперше почала формуватись у вченні фізіократів. Так, на думку Кене, у природі і суспільстві панує “природний порядок”, закони якого створені Богом. Ці закони він називав фізичними і вважав їх найбільш вигідними для людського роду, вічними, незмінними і […]...
20. Виробнича функція Кобба-Дугласа Виробнича функція Кобба-Дугласа – макроекономічна модель економіки, яка розкриває функціональну залежність обсягів виробництва від засобів виробництва і праці. Розроблена 1928 американськими вченими П. Дугласом (економіст) та Ч. Коббом (математик) для обробної промисловості США. Методологічною основою моделі стали положення про наявність фізичної продуктивності засобів виробництва (або капіталу, за термінологією західних учених) і про участь у виробництві […]...
21. КЛАСИЧНА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ Історія економічних вчень СЛОВНИК КЛАСИЧНА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ – основний напрям розвитку економічної теорії від XVII до середини XIX ст. Її засновниками вважаються У. Петті в Англії (XVII ст.) і П. Буагільбер у Франції (початок XVIII ст.), однак вона стала справжньою наукою тільки у дослідженнях видатного шотландського економіста XVIII ст. А. Сміта, який тому і вважається […]...
22. Конкуренція внутрігалузева Конкуренція внутрігалузева – боротьба між товаровиробниками в одній галузі виробництва за зниження витрат виробництва, цін, поліпшення якості продукції, розширення ринків збуту тощо з метою привласнення більших прибутків. Внаслідок К. в. різні індивідуальні вартості товарів перетворювалися на єдину ринкову вартість і ринкову ціну. К. в. сприяє зниженню витрат виробництва, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, підвищенню ефективності виробництва. […]...
23. Продуктивність праці Продуктивність праці – ефективність виробничої діяльності людей в процесі створення матеріальних благ і послуг. П. п. вимірюється кількістю продукції або послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу (рік, місяць, тиждень тощо), або кількістю робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції чи надання послуги, У виробництві будь-якого товару бере участь жива та минула (або уречевлена) праця. […]...
24. Нагромадження капіталу Нагромадження капіталу – перетворення додаткової вартості на капітал, у т. ч. – на різні типи капіталу (капіталістичної власності) та відповідна система відносин економічної власності між найманими працівниками, капіталістами, державою та ін. суб’єктами з метою досягнення основної мети. Для капіталізму характерне розширене відтворення, за якого частина додаткової вартості спрямовується у фонд нагромадження, а інша – споживається […]...
25. Наукова організація праці (НОП) Наукова організація праці (НОП) – система заходів, яка забезпечує зростання ефективності живої праці завдяки використанню досягнень науки і передового досвіду. НОП покликана сприяти розв’язанню економічних і психофізіологічних проблем. Розв’язання економічних завдань передбачає зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції та умов праці, зниження витрат виробництва, економію матеріальних і трудових ресурсів, розвиток творчої ініціативи працівників та ін.; […]...
26. Індивідуальний робочий час Індивідуальний робочий час – час, затрачений окремим товаровиробником (підприємством, науково-дослідною установою, науковою лабораторією тощо) на виробництво одиниці товару чи – послуги (наприклад, інжиніринг). І. р. ч. залежить від рівня технічної оснащеності, комп’ютеризації, організації виробництва, освіти і кваліфікації працівників, інтенсивності праці та інших факторів, які впливають на продуктивність праці. В сучасних умовах нараховується близько 60 факторів […]...
27. Виробнича потужність Виробнича потужність – здатність підприємства (цеху, дільниці, агрегату) випускати за певний час максимальну кількість продукції певного асортименту та якості. Найважливішими міжгалузевими показниками В. п. є: впровадження досягнень науково-технічного прогресу (кількість створених і впроваджених зразків нових типів машин, обладнання, приладів тощо); витрати на впровадження нової техніки і технології та їх економічна ефективність; коефіцієнти електроозброєності праці; електрифікації […]...
28. МАРКСИСТСЬКА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ (МАРКСИЗМ) Історія економічних вчень СЛОВНИК МАРКСИСТСЬКА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ (МАРКСИЗМ) – напрям економічної теорії, що виник у 40- 50-х роках у Німеччині й одержав назву від імені родоначальника К. Маркса. Є своєрідним варіантом розвитку класичної політичної економії. Центральне місце в економічному вченні марксизму займає теорія додаткової вартості, що грунтується на теорії трудової вартості “класиків”. Усі марксистські економічні […]...
29. Факторний аналіз Факторний аналіз – метод дослідження окремих економічних явищ і процесів, економічної системи загалом, що передбачає виявлення, аналіз і класифікацію впливу різних факторів, розміри впливу таких факторів на загальний процес економічної діяльності, її ефективність. За допомогою цього методу здійснюється, зокрема, кількісна характеристика впливу окремих факторів (науки, техніки, науково-технічного прогресу, освіти, підприємницької діяльності та ін.) на економічне […]...
30. Відомо, що теоретики неокласичної школи в основі своєї моделі економічного зростання використовують так звані функції Кобба-Дугласа. У чому їх зміст? Історія економічних вчень ЕВОЛЮЦІЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТЕОРІЇ XX ст. Відомо, що теоретики неокласичної школи в основі своєї моделі економічного зростання використовують так звані функції Кобба-Дугласа. У чому їх зміст? Теоретики неокласичної школи будують свої моделі економічного зростання на основі виробничої функції, розробленої американськими ученими – математиком Ч. Коббом та економістом П. Дугласом. Вона передбачала необмежену взаємозамінність […]...
31. Структура зайнятості Структура зайнятості – сукупність різних типів і форм зайнятості і взаємодія між ними в межах певних національних економічних систем. Такій С. з. властиві кількісно-якісні характеристики і відповідні пропорції, основними з яких є: 1) співвідношення між загальною кількістю зайнятих у народному господарстві країни і чисельністю трудових ресурсів; 2) між кількістю зайнятих у сферах матеріального і нематеріального […]...
32. Суспільний поділ праці Суспільний поділ праці – сукупність різних видів виробничої діяльності. Світовий поділ праці – основна форма суспільного виробництва, існує в різних формах, що відповідають рівню розвитку продуктивних сил і характеру виробничих відносин. Світовий поділ праці ділиться на загальний, що означає поділ суспільного виробництва на крупні роди (промисловість, землеробство, транспорт тощо); частковий – поділ родів на види, […]...
33. Бюджет часу Бюджет часу – загальна кількість добового часу та його розподіл за основними видами людської життєдіяльності окремих осіб, сімей, соціальних верств і груп. Б. ч. працівників складається з: робочого часу; часу, безпосередньо пов’язаного з виробництвом (прийом та здача зміни), власним обслуговуванням; часу, витраченого на прибуття до місця роботи і назад; позаробочого часу (купівля товарів, приготування їжі, […]...
34. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ Історія економічних вчень СЛОВНИК ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ (від гр. politeja – “суспільний устрій”; oicos – “будинок”, “господарство”; nomos – “закон”, “навчання”) – термін, вперше введений у науковий обіг французьким економістом А. Монкретьєном (1615 р.). Найменування економічної науки, покликаної вирішувати проблеми: а) державного господарства (меркантилістська версія); б) вільного приватного підприємництва (версія класичної політичної економії); в) виробничих відносин […]...
35. Особистий інтерес Особистий інтерес – цілеспрямоване прагнення людей до задоволення своїх матеріальних і духовних потреб шляхом участі у виробництві та інших формах трудової діяльності в умовах будь-якого соціально-економічного ладу. Особливо велике значення О. і. має в умовах ринкової системи, що грунтується на різних рівноправних формах (в тому числі і приватній) власності на засоби виробництва. Переслідуючи свої О. […]...
36. Фондоозброєність праці Фондоозброєність праці – обсяг основних фондів на одного працівника (промислово-виробничого персоналу), виражена у вартісній формі, визначається шляхом ділення середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів на середньорічну списочну чисельність працівників. У західній економічній літературі аналогом Ф. п. є категорія “капіталоозброєність праці”. Зростання Ф. п. зумовлене законом поступового переходу функцій працівника до засобів праці, підвищенням технічного рівня […]...
37. Допоміжні робітники Допоміжні робітники – робітники, зайняті в допоміжних цехах підприємства, а також робітники основних цехів, які обслуговують технологічний процес (переміщення предметів і продуктів праці, їх транспортування, зберігання, технічний контроль тощо). У Д. р. не існує безпосередньо зв’язку трудових функцій з роботою машин і устаткування, їх функції прості й не вимагають особливої кваліфікації. Співвідношення між кількістю основних […]...
38. Норма рентабельності Норма рентабельності – показник ефективності виробництва на підприємствах, у фірмах і компаніях, галузях та інших ланках господарства країни, який відображає раціональне використання ресурсів, живої та уречевленої праці. Обчислюється двома методами: 1) відношенням прибутку до собівартості продукції у відсотках (застосовується для визначення дохідності витрат на виробництво окремих видів товарів і послуг); 2) відношенням прибутку до всього […]...
39. Фонд заміщення Фонд заміщення – частина суспільного продукту, спрямованого на відновлення зношених в процесі створення матеріальних благ засобів виробництва, Ф. з. втілює минулу працю, перенесену конкретною працею із зношених засобів виробництва. Для заміщення виробничих фондів із валового національного продукту відокремлюються засоби виробництва, які за потужністю відповідають зношеним засобам виробництва. В умовах НТР зношені засоби виробництва заміщуються більш […]...
40. Світовий науково-технічний прогрес Світовий науково-технічний прогрес – процес поступового розвитку науки, техніки, виробництва і сфери споживання у світовому господарстві. С. н.-т. п. виявляється в ступені розвитку та використання сукупного науково-технічного потенціалу країн світового співтовариства. До останнього входять національні науково-технічні потенціали та міжнародні зв’язки і спільні дії зацікавлених країн у реалізації досягнень світової науки і техніки. С. н.-т. п. […]...