ЕКСТРЕС

Related posts:

1. ДИСТРЕС Екологія – охорона природи ДИСТРЕС – негативна неспециф. (загальнофункц.) реакція живого організму на будь-яке зовн. подразнення (вплив, “негативний” стрес). Див. також Стрес....
2. АД’ЮВАНТ Екологія – охорона природи АД’ЮВАНТ – речовина, що виявляє неспециф. стимулювальну дію на імунну реакцію організму. Може підвищувати імуногенність антигена, надавати антигенності не антигенним речовинам, підсилювати імунну відповідь організму. Це різноманітні за хім. будовою та складом речовини (напр., гідроксид алюмінію, орг. та мін. олії, бактер. поліцукриди)....
3. ЧИННИК ФІЗІОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ФІЗІОЛОГІЧНИЙ – індивід. чинник-2, що впливає на функції того самого організму, тобто самовплив. Напр., стрес....
4. АМПЛІФІКАЦІЯ Екологія – охорона природи АМПЛІФІКАЦІЯ – здатність організму нейтралізувати (зрівноважити) зовн. вплив на нього....
5. СПОКІЙ У РОСЛИН Екологія – охорона природи СПОКІЙ У РОСЛИН – стан майже повного припинення життєдіяльності рослинних організмів, що дає змогу рослинам витримувати несприятливі умови існування (зимовий холод, літні посухи тощо). Характеризується різким зниженням інтенсивності обміну речовин і глибокими змінами вмісту клітин (втратою вологи, нагромадженням речовин, що гальмують ріст). Розрізняють вимушений спокій, зумовлений несприятливими умовами зовн. середовища (низькою […]...
6. ГАБІТУС Екологія – охорона природи ГАБІТУС – зовн. вигляд кристала, мінералу, тваринного або рослинного організму. Г. живого організму – це сукупність його морфострукт. ознак, що характеризують заг. тип будови тіла....
7. ЛАБІЛЬНІСТЬ (екол.) Екологія – охорона природи ЛАБІЛЬНІСТЬ (екол.) – нестійкість організму щодо змін зовн. і внутр. середовища....
8. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
9. ПОЙКІЛОТЕРМІЯ Екологія – охорона природи ПОЙКІЛОТЕРМІЯ – властивість організму змінювати т-ру свого тіла залежно від т-ри зовн. середовища (нездатність до сталої внутр. терморегуляції)....
10. ТИП РОСЛИННОСТІ Екологія – охорона природи ТИП РОСЛИННОСТІ – найвища класифікаційна одиниця рослинності, сукупність схожих за будовою і зовн. виглядом рослинних формацій з переважанням однієї й тієї самої життєвої форми. Напр., ліс. Т. р....
11. СТРЕС БІОГЕННИЙ Екологія – охорона природи СТРЕС БІОГЕННИЙ -1) дистрес у тварин, що виникає внаслідок досить значного скупчення їхніх особині; 2) дистрес від впливу на людину певного біол. оточення (напр., страх перед хижими тваринами)....
12. ФЕНОТИП Екологія – охорона природи ФЕНОТИП – сукупність властивостей і ознак організму, що склалися на основі взаємодії генотипу з умовами зовн. середовища. Ф. ніколи не відображує генотип цілком, а лише ту його частину, що реалізується за даних умов онтогенезу. Звідси Ф. змінюється в процесі розвитку організму....
13. ІМПРИНТИНГ Екологія – охорона природи ІМПРИНТИНГ – процес формування в ранній період розвитку особини стійкої індивід, вибірковості щодо зовн. стимулів. І. є механізмом інформ. контакту з довкіллям, що виявляється, напр., у прив’язаності новонароджених або вилуплених з яйця особин до будь-якого об’єкта чи істоти, що рухається, які сприймаються потомством за батьків....
14. ЕКЗОКРИНИ Екологія – охорона природи ЕКЗОКРИНИ, ектокрини, зовнішні гормони,”гормони середовища” – хім. речовини, які чинять кореляційний вплив на біол. системи із залученням зовн. середовища. Е. можуть бути інгібіторами, антибіотиками (напр., пеніцилін) або стимуляторами (вітамін В12, тіамін, біотин та ін. речовини). Багато Е. ще й досі точно не визначено хімічно. За змістом термін Е. відповідає поняттю екзометаболіти....
15. ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА Екологія – охорона природи ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА – саморегулювання системи, що базується на різноякісності її численних складових підсистем, які відбираються в результаті зовн. впливів середовища та внутр. взаємодій у самій системі (напр., прир. добір)....
16. ДИГРЕСІЯ Екологія – охорона природи ДИГРЕСІЯ – погіршання стану біотичних угруповань (екосистем) під впливом зовн. чи внутр. причин. Розрізняють екзодинамічну Д. (напр., у разі тривалого затоплення), вторинного засолення – антроподинамічну Д. (у т. ч. сінокосу, пасовища – у разі перевипасання) та ендодинамічну Д. (напр., у разі біогенного засолення грунтів). Д. може тривати до стадії катаценозу, після […]...
17. ЕКОЦИД Екологія – охорона природи ЕКОЦИД – навмисний згубний вплив на навколишнє середовище та його мешканців, спричинений використанням високотокс. гербіцидів суцільної дії, штучним стимулюванням злив, які викликають катастрофічні повені, та ін....
18. СЕРЕДОВИЩЕ ВНУТРІШНЄ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ ВНУТРІШНЄ – все те, що знаходиться всередині організму або біоценозу, але не є його частиною. Напр., біотоп, пов’язаний з тим чи ін. біоценозом; гази в міжклітинниках організму....
19. ЦЕНОГЕНЕЗ Екологія – охорона природи ЦЕНОГЕНЕЗ – пристосування організму до специф. умов ембріонального або личинкового розвитку, яке не зберігається у дорослої особини. Термін введений Е. Геккелем (1866) і застосовується для позначення будь-яких змін онтогенезу. Сучасне розуміння Ц. як суто ембріональних і личинкових пристосувань введене О. М. Сєвєрцовим. До таких пристосувань належать, напр., залози для прядіння у […]...
20. НОРМА РЕАКЦІЇ Екологія – охорона природи НОРМА РЕАКЦІЇ – спосіб реагування організму на зміну зовн. умов. Визначається генотипом, спадкується і виявляється у вигляді модифікацій. Напр., Н. р. генотипу стрілолиста виявляється У зміні форми листка залежно від умов навколишнього середовища: підводні листки стрічкоподібні, плаваючі – видовжено-яйцеподібні, надводні – стрілоподібні. Колір квіток льону змінюється залежно від т-ри повітря. Різні […]...
21. СТРЕС АНТРОПОГЕННИЙ Екологія – охорона природи СТРЕС АНТРОПОГЕННИЙ – 1) дистрес, що виникає у тварин під впливом діяльності людини; 2) пси – хол. напруження у людини, яке виникає під впливом заг. фону довкілля (напр., велике місто для сільського жителя, грубе поводження ін. людей тощо)....
22. ШКАЛА ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ Екологія – охорона природи ШКАЛА ЯКОСТІ ДОВКІЛЛЯ – індекс якості навколишнього середовища – умовний показник, що грунтується на реакції людського організму на зовн. впливи, але визначається техн. методами....
23. ЧИННИК ГЕНЕТИЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ГЕНЕТИЧНИЙ – вплив на живе, що походить від ген. коду і залежить від його стабільності та мінливості, а також від його змін у результаті зовн. впливу (мутацій)....
24. МОДИФІКАЦІЇ Екологія – охорона природи МОДИФІКАЦІЇ – не спадкові фенотипні відмінності, спричинювані факторами довкілля в однакових за генотипом організмів. М. – це корисна пристосовна (адаптивна) реакція організму на вплив чинників навколишнього середовища, які неодноразово зустрічались раніше у процесі тривалої еволюції даного виду....
25. АКЛІМАЦІЯ Екологія – охорона природи АКЛІМАЦІЯ – пристосування організму до штучно створюваних умов, напр. у фітотронах....
26. ФІТОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи ФІТОЦЕНОЗ, угруповання рослинне – сукупність видів рослин, що склалася історично, яка існує на території з більш-менш однотипними клімат., грунт, та ін. умовами. Характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою і зовн. середовищем. Ф. постійно змінюється внаслідок еволюції видів, що становлять Ф., зміни клімату, грунт, та ін. зовн. умов, […]...
27. ЧИННИК ЛІМІТУЮЧИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЛІМІТУЮЧИЙ, чинник обмежувальний – чинник-1, що ставить межі перебігу будь-якого процесу, явища або існування організму (виду, угруповання), напр., конкуренція ін. видів....
28. СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ – здатність біосфери протистояти зовн. косм. і внутр. впливам, включаючи будь-яку антроп. діяльність....
29. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОРГАНІЗМУ І СЕРЕДОВИЩА Екологія – охорона природи ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ОРГАНІЗМУ І СЕРЕДОВИЩА – вплив абіотичного і біотичного середовища, в т. ч. особин одного й того самого виду, на організм і зворотний вплив організму на середовище свого існування. Такі контакти мають активний і пасивний характер....
30. ГЕОТАКСІЯ Екологія – охорона природи ГЕОТАКСІЯ – рухова реакція (таксиси) живих організмів на вплив сил гравітації....
31. СТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин витримувати вплив тих чи ін. несприятливих чинників зовн. середовища. Розрізняють зимостійкість, жаростійкість, посухостійкість, солестійкість, стійкість проти певних хвороб, радіостійкість тощо....
32. ПЛАНУВАННЯ Екологія – охорона природи ПЛАНУВАННЯ – 1) розміщення будь-яких об’єктів відповідно до поставленої мети (напр., міське П.); 2) вирівнювання поверхні (напр., обводнених ділянок з метою створення умов рівномірного зволоження)....
33. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ ЦИКЛІЧНА (ПЕРІОДИЧНА) Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ ЦИКЛІЧНА (ПЕРІОДИЧНА) – відносно оборотні зміни екосистем, спричинені несталими зовн. чинниками, з поступовим поверненням екосистем практично в попередній стан (сезонні, погодні та відновні типи динаміки)....
34. ПАРАКЛІМАКС Екологія – охорона природи ПАРАКЛІМАКС – угруповання, що виникло в результаті зовн. впливу на клімакс, його руйнування та утворення ін. стійкого угруповання на його місці (напр., угруповання, що постійно підтримується випасом пасовища на місці зведеного лісу). Разом з вузловими угрупованнями П. складають найстійкіші екосистеми в природі, що порушується людиною....
35. МІНЛИВІСТЬ ФЕНОТИПНА Екологія – охорона природи МІНЛИВІСТЬ ФЕНОТИПНА – зміни ознак організму, що відбуваються під впливом чинників зовн. середовища, не порушують генотип і не зберігаються в разі статевого розмноження. При М. ф. в організмах з однаковою спадковою основою виникають зміни (модифікації), що не передаються наступним поколінням і виявляються в різноманітності особин....
36. ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИЙ Екологія – охорона природи ВПЛИВ АНТРОПОГЕННИЙ – вплив, який справляє господарська діяльність людини на довкілля та його ресурси; як правило, необоротно порушує склад і структуру екосистем. В. а. уже викликав деградацію та руйнування багатьох із них, напр. тропічних лісів, зникнення багатьох видів рослин і тварин....
37. ТАКСИС Екологія – охорона природи ТАКСИС – локомоторний рух клітини, групи клітин або мікроорганізмів, зумовлений будь-яким однобічним зовн. подразником. Розрізняють фототаксис, хемотаксис, геотаксис (кожен з них може бути позитивним або негативним)....
38. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ – зміни екосистеми (біогеоценозу) під впливом зовн. і внутр. сил. 1) Відносно зворотні або не зворотні зміни угруповань, що викликаються різними (як Правило) не зовсім періодичними чинниками і відбуваються протягом досить тривалого (багато віків) проміжку часу (вікова Д. е.); 2) одна з форм цикл, (періодичних) змін в угрупованнях добові, […]...
39. ЖИВЛЕННЯ ТВАРИН Екологія – охорона природи ЖИВЛЕННЯ ТВАРИН – процес надходження в організм тварини поживних речовин, необхідних для його норм, життєдіяльності. Є важливою ланкою зв’язку організму з зовн. середовищем. Прир. Ж. т. буває ендогенним, коли поживні речовини надходять в органи та системи за рахунок запасів ін. тканин і органів, та екзогенним, коли поживні речовини надходять в організм […]...
40. СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ – здатність організмів протистояти екстремальним і стресовим впливам зовн. середовища. Основними засобами подолання цих впливів є мобілізація внутр. резервів (ферментативного, гормонального та нервового регулювання) і відповідної поведінки, в т. ч. перехід у стан спокою, або анабіозу....