Фразеологізми професійного мовлення і жаргонів – ПОЗАЛІТЕРАТУРНА ФРАЗЕОЛОГІЯ
Розділ 12
ПОЗАЛІТЕРАТУРНА ФРАЗЕОЛОГІЯ
§ 37. Фразеологізми професійного мовлення і жаргонів
У синхронічному плані “мова спеціальності” передбачає специфічний склад фразеології в тому чи іншому підтипі мови й особливості функціонування відповідних фразеологізмів. У діахронічному аспекті професійна мова може інтерпретуватися як джерельна база тієї чи іншої групи фразеологізмів.
Численні давні професії залишили свій фразеологічний слід – мало чи досить помітний – і в сучасній українській літературній мові. Під
Коли йдеться про фразеологізми професійного мовлення, жаргонів та арго, зауважує О. Молотков, то маються на увазі “якраз власне фразеологізми цього мовлення”. Вони можуть потрапляти до мови художньої літератури, проте це не робить їх надбанням літературної мови. Наприклад, сфера Полювання, мисливства Залишила досить помітний слід у фразеології української мови. Багато фразеологізмів групується навколо назв знарядь лову: Сільця понаставляти, впійматися в сільце, заплутатися в сильце, “Люди працьовиті Розкинули майстерні сіті, сільця поставили, пастки…” (Леся Українка); “На Катерину теж… Наставлені сітки” (Б. Лепкий); Наставляти (Розкидати, розкинути, розставляти) Тенета (на кого), Обплутувати тенетами (кого), Потрапляти в тенета (чиї), Плести тенета (на кого), Готувати пастку (на кого), Уникати пастки, потрапити в пастку.
Мисливські сполуки цієї предметно-тематичної групи можна розподілити: 1) на загальновживані, які походять з мисливських гонів і широко побутують у різних стилях і жанрах; 2) вузькопрофесійні, які функціонують переважно серед мисливців. До мисливських з походження загальновживаних фразеологізмів належать також На ловця і звір біжить (у збірнику М. Номиса – На стрільця, в І. Цюпи – На доброго охотника), Ганятися за двома зайцями, стріляний горобець (Вовк, птах). Низка висловів сформувалася навколо семантичного центру слід: Замітати сліди, іти по слідах, напасти на слід, плутати (заплутувати) слід, тримати слід, по гарячих слідах. До других, вузькоспеціальних, належать вислови Стояти на гону, полювати облавою, полювати з собаками-гончаками, розставляти на номери, робити коло (звір звичайно робить коло), строгий пес (той, що не кидає звіра й ніколи “не сколеться”), Не сколюватися (не губити сліду), Бігти в п’ятку (тобто бігти назустріч), піднімати звіра (звір звичайно залягає). Такі вислови широко використовуються, наприклад, у “Мисливських усмішках” Остапа Вишні: Стати на стойку, Мертва стойка (“От був собака! Мертва стойка! Такого собаки я не бачив!”, “Відкриття охоти”), Собак годувати (перед полюванням), Починати перше (друге) Поле (поряд з іншими значеннями Поле – “полювання”, “здобич”, рос. “охота”, “добыча” ), Вечірня й ранкова зорька (“Звуться ці часи у мисливців “зорьками ” – вечірньою й ранковою ”, “Як варити і їсти суп із дикої качки”), Відпускати з смика (“Відпускаються з смика Докучай і Бандит”, “Лисиця”), Погнати звіра, робити коло (“Треба вам знати, що звір, – коли його Піднімуть і поженуть гончаки, – робить коло: і заєць, і лисиця, і вовк”, “Лисиця”). Пор. професійні мисливські відшарування в усмішці “Заєць”: витоптувати зайця; полювати зайця з-підйому, з-під собак – гончаків і на засідах; підіймати зайця; гонити (гнати) голосом (“Ідеш собі один чи ріллею, чи озиминою, чи бур’янами і “Витоптуєш” Зайця, який, як відомо, вдень лежить і відпочиває…”; “Полюють зайців в основному трьома способами: З-підйому, з-під собак – гончаків і на засідах”; “Коли такі собаки є, їх пускають у лісок чи в байрак, вони біжать, Піднімають зайця і “Голосом ” його Гонять”).
У гуцульських, бойківських та частині буковинських і закарпатських говірок побутує Лісорубська фразеологія, найчастіше дієслівна: Гонити дараби “вести плоти”, Кегнути бервенд хрестом “тягнути колоду на спеціальному пристрої”, Брати палуга (палуга) “піддіти важелем під колоду й підняти його разом з колодою”, Убивати смереку (йалицу) “звалювати дерево, ударяючи його іншим, якщо воно, падаючи, за щось зачепилось” . В. Чабаненко повідомляє про нижньонаддніпрянські Рибальські Професіоналізм Іти койлом “іти косяком, масово потрапляючи в сітку (про рибу)”, Зв’язать на лук’яна “нашвидкуруч затягти дірку в сітці під час лову риби”, Піймать циганку “нічого не піймати”. Місцеві умови господарювання з необхідністю сприяли й витворенню Лоцманських Професійних (можливо, і жаргонних) висловів, які В. Чабаненко увів до фразеологічного словника: Брать на лоб’яка “вирівнювати пліт за допомогою довгої жердини”, видраювати плита “вирівнювати пліт”, Іти впряму “пливти одинокою баркою (без супроводу каравану) через пороги” . Окремі з них узяті укладачем з праць О. Афанасьєва-Чужбинського “Поездка в Южную Россию: Очерки Днепра” (1893), Н. Нікуліної “Лексика лісосплавного лоцманського промислу на дніпровських порогах” (1972). Такі словосполуки вживаються майже виключно в професійному мовленні.
Можна виокремити професійну фразеологію й жаргон Гірників Донбасу, властиві шахтарям і деякою мірою їхньому оточенню. 74 з них наведено у “Фразеологічному словнику східно-слобожанських і степових говірок Донбасу” (2002) В. Ужченка та Д. Ужченка, у публікаціях дослідників мовлення гірників. Серед них – вислови різного ступеня фразеологізації, переважна частина яких групується навколо стрижневих слів Шахта, терикон, пласт, штрек, прохідник та ін. Наприклад: як із шахти (лави) виліз “дуже брудний”; “Школу закінчив, а таке що ні в шахту ні в Красну Армію”, тобто “ні до чого не здатний”; З-під терикона (хто) “дуже брудний”; Звалитися з терикона “не розуміти очевидного”; На териконі картоплю садити (саджати) “десь пропасти, довго не повертатися”; Лякати (полякати) штрек, гірн., жарг. “блювати”; Штрек поцілувати, гірн. “загинути або одержати професійну хворобу в шахті”. На основі каламбурного обігрування слів Проходити (мимо) і терміна Прохідник “робітник, який здійснює проходку в шахті” постало ірон. Прохідник мимо шахти – за зразком іронічних висловів з місцевими ойконімами (Прохідник по Перевальську), з локалізмами (Прохідник по кварталу). Назва дерев’яної затяжки для кріплення лави – Розпил (коли деревину завдовжки 1-2 метри розпилюють, виходить Розпил) – увійшла до жаргонного вислову розпилом по голові торохнутий “дурнуватий” (“Не лізь до нього, він у нас Розпилом по голові торохнутий”), що добре вписується в активну в ареалі структурно-семантичну модель “прибитий + якимсь предметом + = психічно ненормальний” (Прибитий пустим мішком по голові, стукнутий лопатою по голові, прибитий чувалом з-за вугла); також ФО Сушити (гріти) розпили “ледарювати”. Див. ще порівняння як розпил “дуже худий” (с. Єсаулівка Антрацитівського р-ну, с. Павлівка Свердловського р-ну на Луганщині) – за аналогією до загальновживаного Як дошка.
Примітно, що брак ненормативних мовних одиниць української мови починає одержувати лексикографічну розробку. У кінці XX ст. побачили світ дві праці: “Словник жаргону злочинців” (1996) О. Поповченка і “Перший словник українського молодіжного сленгу” (1999) С. Пиркало. До нещодавно опублікованого “Короткого словника жаргонної лексики української мови” (2003) Л. Ставицької увійшло й 650 стійких словосполучень, серед яких немало і власне фразеологізмів, як-от: жрм. вставити диню (кому) “вилаяти, покартати когось”, мол. Вставити пейджер, крим. втирати окуляри (кому) “обдурювати когось”, пор. мікрогрупу з опорним словом Вухо: мол., несхвал. Висіти на вухах (у кого) “набридати комусь розмовами, проханнями”, крим. Вуха нагострити “відчути небезпеку”, крим., жрм. “про сильне бажання палити”, крим. Вухо давити “спати”, крим. Дати по вухах (кому) “позбавити когось злодійського звання”, жрм. Перемкнуло між вухами (в кого) “хтось говорить дурниці”, жрм. Поставити / ставити / на вуха (кого) “побити, бити когось” . Проте гірницькі жаргонізми зустрічаються тут рідко (давати гусака “вручати шахтарям гроші за те, що за домовленістю з адміністрацією вони перевиконали денну норму видобутку вугілля”), а висловів зі словами Шахта, лава, штрек, терикон тощо у словнику жаргонної лексики взагалі не знаходимо, хоч інші вислови, особливо з жаргонізованої розмовної мови, помічені скороченням “ФССГД” (“Фразеологічний словник східно-слобожанських і степових говірок Донбасу” В. Ужченка та Д. Ужченка) (жрм. Упасти на мороз “прикинутись нетямущим”, жрм. твій номер шостий “не втручайся у справи інших”, жрм. Шнурки погладити “не поспішати або й не думати про якусь дію”, свиняча вода “горілка” та ін.), представлені досить широко.
За умов, коли відчувається брак словників жаргонної та арготичної лексики й фразеології, відставання української жаргонології (див. хоча б студії на матеріалі російської мови, зокрема праці X. Вальтера, В. Єлістратова, М. Грачова, В. Мокієнка, Т. Нікітіної та ін. – авторів тлумачних одномовних, перекладних двомовних та історико-етимологічних словників), недостатня репрезентація України у світовому культурному просторі (проте згадаймо блискучі праці емігрантів – жаргонолога О. Горбача, ще раніше Б. Ларіна, підготовлений до друку И. Дзендзелівським “Словарець бурсацького говору” Костя Широцького, який містить і ФО Битва з кабардою “сутичка бурсаків з міщанами”, веселими ногами “п’яними ногами”, злохудджна душа “безпутний”, Капусту різати “скакати в гречку”, Постоли морщити “нудно балакати, оповідати” та ін. ), важливість знань жаргонів та арго в діахронії (наприклад, для етимологічних студій), неймовірний наступ субстандартної лексики на усталені форми мовного вираження, семантико – емоційні потенції цього мовного виражального засобу (Ю. Андрухович, Б. Жолдак, О. Забужко, Л. Подерв’янський та ін.), стане зрозумілою гостра погреба і в розробці вузькоспеціальних професійних висловів, і жаргонів чи жаргонізованих розмовних висловів окремих професійних або соціальних груп.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...