Функціонально-стильові розряди фразеологізмів
Розділ 11
СТИЛІСТИКА І КОНОТАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
§ 34. Функціонально-стильові розряди фразеологізмів
Основними функціонально-стильовими розрядами фразеологізмів є розмовні, просторічні, фольклорні й книжні.
До Розмовних Належать літературні, дещо знижені фразеологізми, властиві переважно усному мовленню. Вони становлять найбільшу частину всього загальномовного фразеологічного фонду (саме тому в словниках біля них немає позначки “розм.”) і характеризуються повсякденністю, буденністю. Розмовні фразеологізми
Серед розмовних фразеологізмів виділяються три підгрупи: літературно-розмовні (Мліти душею, як холодною водою облитий), ужитково-розмовні (Від рук відбитися, не промах) і фамільярно-розмовні (Гострити зуби (на кого), Ні бум – бум). До першої підгрупи належать ФО тільки з літературними компонентами, а використовуються вони переважно в авторському мовленні. Ужитково-розмовні вислови у своєму складі мають розмовне або літературне слово з розмовним значенням (Бити байдики, душа в душу) і вживаються як в авторському мовленні, так і в мові персонажів. Фамільярно-розмовними ФО найчастіше послуговуються в грубувато-невимушеному діалогічному мовленні.
Уживання розмовних фразеологізмів (Хоч у петлю (у зашморг) лізь, хоч коники ліпи (з чого), У голові замакітрилося) свідчить про безпосередність мовлення, неофіційність стосунків між мовцями: ” – Та мене ж, мамо, хвалити Бога, ніхто не об’їхав білим конем, – сказала дочка, – але, мамо, Сказати по щирій правді, моїх женихів хоч по сім за цибулю продавай на богуславському ярмарку, та й то ніхто не купить”; “Балабуха був червоний, Наче пікся на жару”; ” – З тієї горбатої – роботи, Як з цапа молока, – сказала сваха, – вона тільки Хліб дурно збавлятиме” (І. Нечуй-Левицький). При цьому розмовність ФО звичайно суміщається з їх найрізноманітнішими стилістичними характеристиками. Так, вислів Як з цапа молока можна кваліфікувати як розмовний, експресивно-оцінний, несхвальний та іронічний, а вираз хліб дурно збавляти – як розмовний, експресивно-оцінний, несхвальний. Нерідко вони мотивовані, вирізняються яскравою предметною образністю, містять в основі денотата живу метафору, як-от: Мазати медом по губах (кого) “говорити комусь що-небудь приємне”, Молодість грає (у кого) “хтось дуже енергійний”, Мороз хапає за плечі (кого) “комусь стає неприємно”. Нерідко метафора пов’язана з рослинним (Уже й мох поріс (на кому) “хтось дуже постарів”) чи тваринним (Ловити рибку (в чому) “наживатися”) світом. Значна частина їх семантично й евфонічно оброблена в процесі вживання. Скажімо, аналізована група ФО містить римовані елементи (Траплятися з маком і таком), антитезні зіставлення (Молодий, та ранній), тавтологічні утворення (Свиня свинею), алогічні конструкції (Сім п’ятниць на тиждень (у кого)). Серед них часто трапляються парні сполучення зі сполучником “і”, “то”, заперечною часткою “не”, з підсилювальною часткою “хоч” (Вздовж і впоперек, то тут то там, і не кажи, хоч би що). Стилістично виразні й усномовні порівняння: як за себе кидати, що горохом об стінку, (висіти) як на кілку, (бідний) як той мак начетверо.
Для розмовних фразеологізмів – (схожий) як макогін на ночви, макітра зварила (у кого), одна нога тут, а друга там тощо – знижений стилістичний плай є семантичною ознакою.
Серед усіх функціонально-стилістичних груп Просторічні фразеологізми – найбільш знижена частина всього ідіоматичного запасу (квацати дьогтем (кого), аж із горла лізе (в кого), якої бісової матері, лайл.). Як і розмовні, вони вживаються в усному мовленні або в художній літературі, звичайно в мові персонажів. Особлива стилістична зниженість добре помітна при зіставленні нейтральних компонентів ФО з різко зниженими, грубими, а то й вульгарними чи лайливими: Не лізе в рот (розм.) – Не лізе в пельку (прост.) (пор. нейтральне рот і вульгарне пелька), див. і все гніздо зі стрижневим різко зниженим словом Пелька: дерти пельку, Залляти пельку, несита пелька, роззявляти пельки (на кого), на всю пельку (“Вдома вона кричала й репетувала На всю пельку: там вона забувала, що вона свята та божа…”, І. Нечуй-Левицький). Розмовне Витріщити очі помітно протиставлене фразеологічним просторічним висловам з компонентом баньки (вульг.): ” – Чого ви, братця, Так баньки повитріщали?” (Є. Гребінка); “Він Вилупив баньки з лоба – і все затрусилось” (Т. Шевченко); Баньки повилазили, видерти баньки, вивалити баньки, втирати баньки. Просторічні фразеологізми (Дути морду, пиндючити морду) досить часто або містять компоненти з позначками “вульг.” (Морда), “зневажл.” (Пика), або самі вживаються з ремарками, напр., “грубо” (Наїсти черево, наїсти пику).
В усному мовленні, у художній прозі кінця XX ст. широко представлена традиційна й нетрадиційна стилістично знижена розмовно-просторічна, розмовно-побутова та емоційно-експресивна фразеологія різних соціальних прошарків сучасного міста, особливо в мовленні молоді, що становить мікрословник лайливих та жаргонних слів і не фіксується як стилістично маркована в “Словнику української мови” (Хтось з прибабахом, не пудрити мізків, поїхати мізками, хрін собачий, шлангом прикинутись, косити від армії). Розмовно-просторічний вибух у художній літературі 90-х, вважає Л. Ставицька, виник “як протест проти фальшивої сомнамбулічної масової свідомості з усіма її міфами, табу і тотемами”. Використання знижених, грубих мовних засобів “можна вважати стилістично вмотивованим” з огляду на те, що така лексика (= фразеологія) “віддзеркалює мовну особистість молодої людини” .
Фольклорні фразеологізми забарвлені емоційністю небуденності й належать і за походженням, і за вживанням до народнопоетичної сфери: Казка про сірого бичка, скоро казка мовиться, тридев’яте царство, за тридев’ять (за тридесять) земель, з тридев’ятої землі, красна дівиця, залишити ріжки та ніжки, за царя Хмеля (Томка, Панька), летіти нижче неба, вище землі, під меч пустити, накласти головою, ні слуху ні духу, молочні ріки та киселеві береги, медові та молочні ріки, живуща вода, тримати за хвіст жар-птицю, лишенько напало (на кого) (відшарування з казок), на ясні зорі, на тихі води, світа не видати, у вічі не видати, як билина в полі (“Ой, одна я, одна, Як билинонька в полі”) (тісно пов’язані з народними думами й піснями), тавтологізми (Чужа чужина). Можлива й детальніша градація. Серед фольклорно-казкових сполук залежно від місця й призначення в розповіді можна, наприклад, указати на початкові (Жив собі чоловік, був собі цар та цариця), внутрішні (Хатка на курячій ніжці, не по днях, а по часах) і кінцеві формули (Вам казка, а мені бубликів в’язка).
Книжні Фразеологізми використовуються в наукових і публіцистичних текстах, у художніх творах і трапляються значно рідше. Наприклад, у великому академічному Словникові фразеологізмів української мови з 62 ФО зі стрижневим словом на букву “Ц” їх лише три – Цар (князь) тьми, царство пітьми (тьми, мли), царство тіней – кваліфіковані як книжні; з 34 виразів, зафіксованих на букву “Я”, лише один – Яблуко розбрату (чвар); а з 300 на букву “Б”, з 79 на букву “Ш” і 38 на букву “Ж” немає жодного.
До літературних запозичень належать вирази Біла ворона, буря в склянці води, вовки в овечих шкурах, золота середина, пальма першості; до книжних – насамперед запозичення з грецької міфології, біблійних легенд, зі старослов’янської та європейських мов: альмаматер, альфа і омега, від альфи до омеги, добрий геній (чий, кого, чого), наріжний камінь (чого), Мертвий капітал, до грецьких календ, лаври Герострата, фіговий листок, лицар без страху й догани, лицар печального (сумного) образу, проскрустове ложе, дамоклів меч, езопівська мова. На книжні стилі розраховані фразеологізми Проходити червоною ниткою, вічна пам’ять, нитка Аріадни, камінь спотикання, притча во язицех, випити гірку, випити чашу до дна (“Сотні, тисячі нещасних попадалися до рук козакам – мусили випити гірку до краю”, М. Коцюбинський). Вони вживаються для створення урочистості, піднесеності мовлення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...