Грунти та земельні ресурси України
Географія
Фізична географія України
Загальна характеристика природних умов і природних ресурсів України
Грунти та земельні ресурси України
Грунти
Грунт – пухкий поверхневий шар земної кори, який сформувався в процесі тривалої взаємодії всіх природних компонентів і характеризується родючістю завдяки наявності органічної речовини – гумусу.
Грунти утворюються за певних умов (материнські породи, рельєф) і змінюються під впливом природних чинників і діяльності людини.
У розміщенні грунтів на території України
Дерново-підзолисті грунти сформувалися в умовах помірно вологого клімату на супісках і піщано-глинистих четвертинних відкладах, за високого рівня залягання підземних вод, під сосновими і мішаними лісами Українського Полісся.
Сірі й темно-сірі лісові грунти сформувалися в умовах помірно теплого клімату, достатнього чи недостатнього зволоження, переважно на лесах і лесоподібних суглинках, за відносно глибокого рівня залягання підземних вод, у минулому – під широколистими лісами Лісостепу.
На півдні Причорноморської низовини в умовах посушливого клімату під розрідженою рослинністю сухих степів сформувалися каштанові грунти. Вони досить родючі, але нерідко засолені.
Буроземи – це щебенисті грунти, що сформувалися на схилах гір в умовах достатнього і надмірного зволоження, м’якої зими й прохолодного літа під деревним покривом. В Україні вони мають невелике поширення.
Коричневі грунти характерні для сухих субтропіків Південного берега Криму. Вони сформувалися в умовах вологої, порівняно теплої зими й сухого, жаркого літа під деревинно-чагарниковою рослинністю гірських схилів.
Земельні ресурси
Земельні ресурси – вид природних ресурсів суходолу; частина земельного фонду, що використовується або може бути використана для конкретних господарських цілей. На території України переважають землі сільськогосподарського призначення (понад 70 %), тобто сільськогосподарські угіддя (рис. 30). Іншу частину земель займають дороги, населені пункти, ліси тощо.
Близько 80 % сільськогосподарських угідь займають орні землі. 13 % припадає на пасовища і 5 % на сіножаті. Структура сільськогосподарських угідь має територіальні відмінності. На території Лісостепу і Степу сільськогосподарські угіддя займають 70-80 %, а в Карпатах і Поліссі їхня частка є значно нижчою.
Рис. 30. Структура земельних ресурсів України
Різні грунти мають різну опірність господарській діяльності й тому потребують захисту та меліорації. Розрізняють водну (зрошення, осушення), хімічну (внесення мінеральних добрив) і лісотехнічну меліорацію.
Водна меліорація полягає в осушенні перезволожених дерново-підзолистих грунтів, зрошенні чорноземів південних і каштанових грунтів, захисті від змиву грунтів гірських схилів; хімічна – у вапнуванні кислих (наприклад торф’яних і дерново-підзолистих) і гіпсуванні солонцюватих (наприклад солонців і солончаків) грунтів. На схилах і височинах, де інтенсивно відбувається змив грунтів, потрібно проводити обробку грунтів (поперек схилу, за горизонталями рельєфу) для запобігання їх ерозії. Землі, порушені роботами з видобутку корисних копалин, треба рекультивувати, тобто зробити знову придатними для використання. В Україні мають потребу в рекультивації 190 000 га земель, які зараз є антропогенними пустелями.
Грунти України – одні з найродючіших у світі. За розораністю земель (56 %) Україна посідає одне з перших місць у світі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...