Ідеалізм

Політологічний словник

Ідеалізм (фр. idealisme, від грецьк. idea – ідея) – загальне означення філософських вчень, яке стверджує, що дух, свідомість, мислення, психічне первинне, а матерія, природа, фізичне вторинне, похідне. Основні форми ідеалізму об’єктивний і суб’єктивний. Перший стверджує про існування духовної першооснови поза і незалежно від людської свідомості, другий або заперечує наявність будь-якої реальності поза свідомістю суб’єкта, або розглядає її як щось таке, що повністю визначається його активністю. Розрізняють

різноманітні форми І. залежно від того, як розуміють духовну першооснову: як світовий розум (панлогізм) або світову волю (волюнтаризм), як єдину духовну субстанцію (ідеалістичний монізм) або безліч духовних першоелементів (плюралізм), як розумний, логічний початок (ідеалістичний раціоналізм), що осягається як чуттєве розмаїття відчуттів (ідеалізм і сенсуалізм, феноменалізм), як незакономірний, алогічний початок, що може бути об’єктом наукового пізнання (ірраціоналізм). Найвідоміші представники об’єктивного ідеалізму: в античній філософії Платон, Греблі, Прокл; в Новий час – Г. Лейбніц, Ф. Шеллінг, Г. Гегель. Суб’єктивний
ідеалізм найяскравіше виражений у вченнях Дж. Берклі, Д. Юма, раннього Й. Фіхте (XVIII ст.). В побутовому значенні “ідеаліст” (від слова “ідеал”) часто означає безкорислива людина, що прагне до піднесеної мети.

Енциклопедія політичної думки. – К., 2000.

Т. Самойленко


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Ідеалізм