Іменники парного роду – ІМЕННИКИ СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНОГО РОДУ

ІМЕННИК

ІМЕННИКИ СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНОГО РОДУ

Іменники парного роду

До іменників парного роду належать назви істот, здебільшого осіб, родова ознака яких виражена суфіксально-флексійними засобами, тобто зовнішньою структурою окремого слова, наприклад: патріот – патріотка, українець – українка, полтавець – полтавка, штампувальник – штампувальниця, письменник – письменниця, касир – касирка. Серед морфологічних одиниць іменникам парного роду відведена функція означеної особи, яку вони виконують, називаючи осіб за статтю. Вказівка на стать міститься в самій формі слова: іменники з кінцевим приголосним реалізують грамему чоловічого роду, а назви на – а – грамему жіночого роду. Специфіку іменників парного роду визначає характер взаємодії між граматичною семантикою, яку формують рівноправні, але протилежні значення чоловічого і жіночого роду, та формою, втіленою у наборі конкретних слів. Між змістом і формою існують симетричні відношення, оскільки кожен член родової парадигми у мовленнєвій ситуації передається формою окремого слова, що зумовлює витіснення інших слів. У двочленній родовій парадигмі парні (бінарні) протиставлення простежуються як на рівні диференційних граматичних ознак, так і на рівні одиниць структури слова, які ці ознаки виражають, напр.: робітник – робітниця, художник – художниця, селянин

– селянка, угорець – угорка, львів’янин – львів’янка, товстун – товстунка, союзник – союзниця. Симетрія змістових і формальних показників зумовлює відповідний тип бінарного протиставлення, або опозиції, між членами родової парадигми. Для іменників парного роду визначальною є еквіполентна опозиція, коли рівноправні, але протилежні значення взаємоусувають одне одного (пор.: чол. і жін. р.).

Крім флексій додаткова передача граматичного змісту відбувається за допомогою суфіксів, роль яких у цьому процесі неоднозначна. Суфікси одночасно виконують подвійне навантаження: утворюють лексему з новим значенням, тобто наділені семантичною функцією, і вказують на ту чи іншу грамему, тобто мають граматичну функцію, напр.: комбайнер – той, хто водить комбайн, схем, сема особи (вид занять) + сема статі; латиш, схем, сема особи (національність) + сема статі. Поєднання в суфіксальній морфемі семантичної і граматичної функцій послідовно не простежується в усіх рядах парних протиставлень, має вибірковий характер, викликаний лексико-семантичними причинами. Так, у групі найменувань осіб за видом діяльності сема особи і сема статі наявні в структурі змісту обох членів опозиції. Однак логічна наголошуваність кожної семи різна. У назвах з показниками грамеми жіночого роду відчутна домінантність (перевага) інформації статі особи і другорядність, віддаленість повідомлення про особу, напр.: кіоскерка – та, яка працює в кіоску, схем, сема статі + сема особи. У назвах осіб чоловічого роду на комунікативному рівні виявляється протилежна орієнтація спершу на особу – чинника дії або стану, а сема родової віднесеності стає другорядною в акті повідомлення. Іменем чоловічого роду, як зазначав К. С. Аксаков, позначається все загальне значення імені… сама стать не виступає чітко, не визначається чоловічим іменем. Втрата суфіксом граматичної функції спричиняє омонімію граматичних форм, напр.: лікар Лісовий Іван Петрович – лікар Лісова Ганна Іванівна. Збереження за суфіксом граматичної функції у назвах осіб за видом діяльності викликає іноді стилістичне розмежування похідних слів, напр.: редактор – редакторка, фельдшер – фельдшерка, директор – директорка, архітектор – архітекторка, але учитель – учителька. Компоненти цієї бінарної опозиції тотожні за змістом, суфікс – к – вказує на віднесеність до жіночої статі без додаткових розрізшовальних ознак стилістичного забарвлення. Зрідка парне протиставлення граматичних і формальних показників не відбиває реального протиставлення відтворюваних ними об’єктів дійсності, пор.: друкар і друкарка.

Крім кількісно найбільшої групи іменників за видом діяльності, іменниками парного роду є назви осіб за національністю, за місцем проживання, за зовнішніми або внутрішніми рисами характеру людини, за належністю до різних громадсько-політичних течій і груп, спортивних товариств тощо. У рядах парних протиставлень суфіксам усіх іменників чоловічого роду властива первинна семантична функція особи і вторинна граматична функція роду. В іменниках жіночого роду така закономірність значень не існує. У найменуваннях осіб, належних до етнічно-національно-територіальних груп, у семемі кожної граматичної одиниці є дві семи: носія національно-територіальної належності і статі, до того ж функція родової віднесеності має вторинний характер, напр.: слов’янин – слов’янка, галичанин – галичанка, татарин – татарка, слобожанин – слобожанка, херсонець – херсонка, житомирець – житомирка. Однак суфікси частини іменників цієї групи в назвах осіб жіночої статі є суфіксами самого роду, повідомлення про особу виконує твірна основа, напр.: латиш – латишка, гуцул – гуцулка, одесит – одеситка. Аналогічна ситуація наявна в назвах осіб за зовнішніми і внутрішніми ознаками, тут суфікс у назвах жіночої статі виконує тільки граматичну функцію, тобто “служить” для позначення родової грамеми, напр.: егоїст – егоїстка, кар’єрист – кар’єристка, скандаліст – скандалістка, авантюрист – авантюристка, але розумник – розумниця, кривдник – кривдниця, хвастун – хвастуха, шептун – шептуха, схем. сема особи + сема статі. В окремих випадках у назвах – характеристиках осіб форма слова має узагальнюючий характер, напр.: мудрець (чол. і жін. р.), пор.: “Валентина? То такий мудрець!” (з газ.).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Спілкування у житті людини.
Ви зараз читаєте: Іменники парного роду – ІМЕННИКИ СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНОГО РОДУ