Історична тенденція капіталістичного нагромадження

Related posts:

1. Загальний закон капіталістичного нагромадження Загальний закон капіталістичного нагромадження – обгрунтований К. Марксом закон, згідно з яким зі збільшенням національного багатства, розміру та інтенсивності зростання функціонуючого капіталу, а отже, абсолютної кількості пролетаріату та продуктивної сили його праці, зростає відносна промислова резервна армія праці, тобто існує постійне перенаселення (злидні якого прямо пропорційні “мукам праці” (термін К. Маркса) активної робітничої армії) та […]...
2. Реальне нагромадження капіталу Реальне нагромадження капіталу – нарощування матеріально-речових еолементів продуктивного, торговельного та інших форм капіталу, які у процесі розвитку відносин економічної власності слугують знаряддям привласнення додаткової і частково необхідної праці. Нагромадження капіталу підпорядковується дії законів концентрації і централізації капіталу і в процесі еволюції економічної системи капіталізму набуває форм індивідуального, акціонерного, монополістичного (у т. ч. олігополістичного), державного, транснаціонального […]...
3. Закон капіталістичного народонаселення Закон капіталістичного народонаселення – специфічний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідний, сталий і суттєвий зв’язок між нагромадженням капіталу та зростанням резервної армії найманої праці порівняно з середньою потребою капіталу. З. к. н. є конкретизацією загального закону капіталістичного нагромадження. Потреба капіталу в постійній резервній армії праці зумовлена інтенсивним самозростанням капіталу, циклічністю економічного розвитку, основною суперечністю капіталістичного […]...
4. Тенденція Тенденція (лат. tendentia – спрямованість) – спрямованість розвитку економічного явища чи процесу, що є формою вияву економічних законів. Т. – стійкі співвідношення як окремих властивостей, ознак, так і самі властивості, характерні ознаки цілісної економічної системи, її окремих підсистем (продуктивних сил, техніко-економічних та організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності і господарського механізму), елементів підсистем (наприклад, заробітної плати, […]...
5. Характер праці Характер праці – найважливіші ознаки соціально-економічної сутності праці, що розглядається з боку відносин власності, передусім власності на засоби виробництва. Х. п. теоретично виражається насамперед в таких економічних категоріях, як відчуження праці, асоційована праця, примусова праця, безпосередньо суспільна праця та ін., а формами Х. п. є інтенсивність праці, тривалість робочого дня, розподіл прибутків. Основними формами примусової […]...
6. Нагромадження капіталу Нагромадження капіталу – перетворення додаткової вартості на капітал, у т. ч. – на різні типи капіталу (капіталістичної власності) та відповідна система відносин економічної власності між найманими працівниками, капіталістами, державою та ін. суб’єктами з метою досягнення основної мети. Для капіталізму характерне розширене відтворення, за якого частина додаткової вартості спрямовується у фонд нагромадження, а інша – споживається […]...
7. Закон соціалізації Закон соціалізації – стадійний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між рівнем розвитку технологічного способу виробництва, передусім продуктивних сил, зростанням усуспільнення виробництва і праці, з одного боку, та наростанням підриву товарного виробництва, поступовим подоланням відчуженості найманих працівників від процесу праці, власності та економічної влади на мікрорівні в розвинених країнах світу – […]...
8. Безпосередньо суспільний характер виробництва Безпосередньо суспільний характер виробництва – виробництво, засноване на домінуванні суспільної власності на засоби виробництва та результати праці і планомірному регулюванні всіх сфер відтворення в загальносуспільному масштабі. Теоретично й методологічно обгрунтували Б. с. х. в. у найзагальніших рисах К. Маркс та Ф. Енгельс. З урахуванням досвіду розвинених країн світу, вимог закону прискореного розвитку економічних систем Б. […]...
9. Первісне нагромадження капіталу в Україні Первісне нагромадження капіталу в Україні – процес узурпації державної та колгоспно-кооперативної власності кланово-номенклатурною (здебільшого колишньою партійною) елітою, з одного боку, та перетворення переважної частини найманих працівників у безробітних, частково зайнятих, мігрантів, а також низькооплачувану робочу силу, – з іншого. На відміну від класичного механізму формування класу капіталістів (який застосовувала більшість країн у період первісного нагромадження […]...
10. Власність на виготовлений продукт Власність на виготовлений продукт – відносини між різними суб’єктами власності (індивідами, колективом тощо) з приводу привласнення виробленої продукції у різних сферах суспільного відтворення. В умовах індивідуального виробництва існує спочатку трудова приватна В. на в. п. Ця продукція відображає трудовий внесок виробника, отже, й розмір власності на неї. Тому приватна В. на в. п. забезпечує виробникові […]...
11. Нагромадження основного капіталу валове Нагромадження основного капіталу валове – вкладення коштів в основний капітал з метою розширення обсягів виробництва та привласнення вищих прибутків. Н. о. к. в. здійснюється через придбання (купівлю, бартерні операції, виробництво для власного користування, капітальний ремонт та ін.), за винятком вибуття; здійснення витрат на поліпшення невиробничих матеріальних активів (у сільському господарстві – витрати на поліпшення якості […]...
12. Ефективність нагромадження Ефективність нагромадження – макроекономічний показник, який обчислюють як відношення зростання реальних доходів населення до зростання фонду нагромадження:де Ефн – ефективність фонду нагромадження, РД – реальні доходи населення, ФН – фонд нагромадження. Активнішу роль у цьому процесі відіграє зростання фонду нагромадження та його ефективність. Водночас зростання реальних доходів населення активно обернено впливає на фонд нагромадження передусім […]...
13. Історична школа права Політологічний словник Історична школа права – напрям правової думки Німеччини XVIII-XIX ст. Найбільш відомими представниками є Г. Гуго (1764-1844 рр.), Ф. Савіньї (1779- 1861 рр.), Г. Пухта (1789-1846 рр.), теоретики приватного або цивільного права. Джерелом школи стала критика теорії природного права з її схематичними революційними висновками про невідчужуваність права людини. Безглуздо пропагувати і тим більше […]...
14. Норма нагромадження Норма нагромадження – відношення нагромаджуваної маси додаткового продукту до національного доходу, виражене у процентах. Н. н. показує, яка частина національного доходу використовується на нагромадження. Ця частка утворює фонд нагромадження. Н. н. виражається формулою: де а – норма нагромадження, А – фонд нагромадження: Д – національний доход. Оскільки найважливішу частину фонду нагромадження складає фонд виробничого нагромадження […]...
15. Закон заперечення заперечення в економіці Закон заперечення заперечення в економіці – один з основних законів діалектики, який характеризує напрям розвитку економічної системи, її підсистем та елементів (окремих явищ і процесів), починаючи з їх виникнення та становлення, наступного розвитку, функціонування й переходу у досконаліші, розвиненіші системи. Таким чином З. з. з. в е. синтезує найважливіші ознаки інших законів діалектики (законів кількісно-якісних […]...
16. Закон нагромадження Закон нагромадження – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між збільшенням та якісним удосконаленням структури нагромадження, зростанням на цій основі суспільної продуктивності праці, з одного боку, і збільшенням національного багатства, поліпшенням його якості та підвищенням життєвого рівня населення – з іншого. Основні суперечності З. н.: суперечність між нагромадженням та особистим споживанням, між […]...
17. Концепції економічні соціал-демократичні Концепції економічні соціал-демократичні – сукупність ідей, поглядів різних течій соціал-демократії щодо шляхів реформування капіталізму і, передусім, відносин власності. В 50-60-х XX ст. лідери соціал-демократії відмовились від ідеї націоналізації основних засобів виробництва, оскільки вважали відносини власності неістотними для трансформації суспільства. У 70-80-х вони відмовились і від цих ідей і почали шукати шляхи розширення державного сектора, в […]...
18. Чистий імперіалізм Чистий імперіалізм – концепція російського економіста М. Бухаріна, згідно з якою на вищій стадії капіталізму монополії витісняють дрібнотоварне і дрібно – та середньо-капіталістичне виробництво, а повністю монополізоване виробництво передбачає планомірний розвиток капіталізму. Основними недоліками цієї концепції є ігнорування діалектичного характеру закону заперечення заперечення, конкуренції між самими монополіями (що породжує тенденцію до анархії), її відрив від […]...
19. Історична школа Історична школа – своєрідне тлумачення предмета політичної економії та історичного методу дослідження, відповідно до яких ця наука вивчає не економічні закони, а описує конкретно-історичні форми народного господарства в тій чи іншій країні. Виникла у Німеччині в середині XIX ст. Найвідомішими представниками І. ш. були німецькі економісти Вільгельм Рошер, Бруно Гільдебранд, Вернер Зомбарт, Макс Вебер та […]...
20. Патерналізм Патерналізм (лат. patemus – батьківський) – опікунське ставлення держави до своїх громадян, з одного боку, компаній і фірм до працівників – з іншого, а також форма соціальної політики і соціальної ідеології, спрямованої на соціально-економічне партнерство праці й капіталу. Широко застосовується з кінця XIX у США, Німеччині та інших країнах, грунтується на положенні про збігання інтересів […]...
21. Первісне нагромадження капіталу Первісне нагромадження капіталу – історичний процес відокремлення безпосередніх працівників, перш за все селян, від засобів виробництва, в результаті якого вони перетворювались у капітал, а працівники – у найманих робітників, П. н. к. є вихідним пунктом капіталістичного способу виробництва. В Англії цей процес почався в останній третині XV ст. Оскільки для розвитку вовняної мануфактури було вигідним […]...
22. Еволюція власності Еволюція власності – поступовий і революційний (стрибкоподібний) характер розвитку відносин власності при переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої та в межах кожної з них, що відбувається під впливом системи продуктивних сил і передусім потреб та інтересів людини. Основними закономірностями цього процесу, якщо йдеться про економічний аспект власності, є такі: 1) посилення суспільного характеру речового […]...
23. Соціалізм демократичний Соціалізм демократичний – теорія (та її часткове втілення в окремих розвинених країнах світу), яка проголошує ліквідацію всіх форм експлуатації, гноблення та дискримінації людини за допомогою “соціальної держави”, що формує “солідарне суспільство”. Найважливішими ознаками такого суспільства є забезпечення соціальних прав працівників і встановлення контролю громадського суспільства за державою. Засади С. д. найповніше викладені в “Декларації принципів” […]...
24. Продукти праці Продукти праці – матеріальні та нематеріальні результати процесу праці, що виробляються з метою задоволення потреб людей. Матеріальні П. п. існують у речовій формі і відокремлюються від процесу виробництва, а нематеріальні (або послуги) такої форми не мають і задовольняють потреби людей, як виробнича діяльність, під час їх створення. П. п. у різних суспільно-економічних формаціях існують у […]...
25. Нагромадження грошового капіталу Нагромадження грошового капіталу – нагромадження капіталу у грошовій і матеріальній формах, яке забезпечує рух позичкового капіталу і визначається як різниця між поточними доходами та не інвестиційними витратами. Н. г. к. також розглядається як еквівалент реального нагромадження, як приріст грошового капіталу і як збільшення фіктивного капіталу у грошовій формі. Ці основні складові Н. г. к. є […]...
26. Власність трудова Власність трудова – власність, яка заснована на власній праці, унеможливлює використання найманої праці й означає привласнення засобів виробництва, створеного продукту окремою особою, сім’єю чи трудовим колективом. Додатковими критеріями належності власності до трудової (крім невикористання найманої праці), а також розмежування форм трудової та нетрудової власності є привласнення необхідного або додаткового продукту, рівень доходів, який або дає […]...
27. Капітал державно-монополістичний Капітал державно-монополістичний – поєднання і зрощування державного капіталу з монополістичним, у процесі якого на державно-монополістичному ступені вищої стадії капіталізму відбувається їх діалектична взаємодія (взаємозумовленість, взаємопроникнення, взаємозаперечення) і на основі експлуатації найманої праці формується та розвивається якісно нова форма капіталу в інтересах насамперед державно-фінансової олігархії. Персоніфікаторами його є вищі чиновники державного апарату й вищі менеджери державних […]...
28. Жива та уречевлена праця Жива та уречевлена праця – процес діалектичної взаємодії цих видів праці на різних етапах еволюції технологічного способу виробництва, внаслідок чого виникає нова продуктивна сила. На першому етапі такої еволюції (за умов технологічного способу виробництва, що базувався на ручній праці) домінувала жива праця (див. Праця), частка якої як в окремому товарі, так і в сукупній масі […]...
29. Інтенсифікація виробництва Інтенсифікація виробництва (від фр. intensification – напруженість, посилення і лат. facic – роблю) – процес суспільного виробництва, що базується на застосуванні більш ефективних засобів, предметів праці, більш кваліфікованої робочої сили, передових форм і методів організації праці, зростаючої інформованості тощо у відповідності з найновішими досягненнями науково-технічного прогресу. І. в. суттєво відрізняється від екстенсивного розвитку суспільного виробництва, […]...
30. Фонд нагромадження Фонд нагромадження – частина національного доходу, що спрямовується на розширене відтворення, створення суспільних резервів і страхових запасів. Ф. н. складається з фондів виробничого і невиробничого нагромадження. Ф. н. виробничого охоплює приріст основних виробничих фондів (машин, устаткування, будівель, споруд), приріст матеріальних оборотних засобів (запасів сировини, матеріалів, палива, сільськогосподарської продукції), приріст державних матеріальних резервів і страхових запасів […]...
31. Закон зростання потреб Закон зростання потреб – закон, який виражає внутрішньо необхідний, суттєвий і сталий зв’язок між прогресом технологічного способу виробництва, еволюцією всієї системи суспільних відносин та кількісним зростанням, якісним удосконаленням і збагаченням різних видів потреб суспільства, колективів та індивідів, розвиток яких (зв’язків) викликає появу нових потреб та засобів їх задоволення. Найважливіші з-поміж потреб людини – працівника у […]...
32. Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил (далі Закон адекватності – З. а.) – всезагальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією відносин економічної власності, а також зворотний вплив цих відносин на розвиток продуктивних сил. Діє в усіх суспільно-економічних формаціях, найінтенсивніше – з часу […]...
33. Реприватизація Реприватизація – повернення націоналізованих раніше (повною експропріацією або частковим викупом) підприємств, банків та інших об’єктів приватним власникам. Поняття “Р.”, як і поняття “приватизація”, позначає наявність лише двох типів власності в сучасному суспільстві – приватної та державної, що є одним зі стереотипів західної економічної науки. Однак, крім цих типів власності, існує колективний тип у формах акціонерної […]...
34. Правило нагромадження золоте Правило нагромадження золоте – положення економічної теорії, згідно з яким кожне покоління має нагромадити для майбутніх поколінь таку ж частку національного доходу, яку воно успадкувало від попереднього покоління. З огляду на те, що у результаті дії закону зростання продуктивності праці та інших факторів кожне сучасне покоління створює більшу частку національного доходу, ніж попереднє, П. н. […]...
35. Інтернаціоналізація виробництва Інтернаціоналізація виробництва – розвиток міжнародних економічних зв’язків і відносин між суб’єктами підприємницької діяльності в процесі переростання продуктивними силами меж національної економіки і формування інтернаціонального процесу безпосереднього виробництва. В широкому значенні І. в. означає інтернаціоналізацію процесу праці, а отже, продуктивних сил, з одного боку, і відносин економічної власності, з іншого, а також інших підсистем економічних відносин. […]...
36. Еволюція капіталістичної власності Еволюція капіталістичної власності (економічної) – процес кількісно-якісних та окремих сутнісних перетворень при переході від менш розвинених типів і форм капіталістичної власності до більш розвинених та їх діалектичного заперечення. На нижчій стадії розвитку капіталізму панівною формою капіталістичної власності була приватна (індивідуальна) власність. Однак дія законів технологічного, суспільного та економічного способів виробництва та закону адекватності поступово перетворювали […]...
37. Власність колективна Власність колективна – привласнення різних об’єктів власності (засобів виробництва, цінних паперів, патентів тощо) колективом фізичних або юридичних осіб та відносин між людьми у процесі такого привласнення. В. к. поділяють на два основні типи: трудову і нетрудову. Трудова В. к. базується на праці (фізичній або розумовій) всіх членів трудового колективу. Нетрудова В. к. – на найманій […]...
38. Власність приватна Власність приватна – власність, отримана в процесі привласнення окремою особою, максимум – сім’єю, різних об’єктів у всіх сферах суспільного відтворення. Розрізняють В. п., засновану на власній та на чужій праці. До першої належить власність дрібних виробників (ремісників, селян тощо), які не наймають робочої сили, отже, не експлуатують найманої праці. Ця форма власності існує в усіх […]...
39. Капіталістичний спосіб виробництва Капіталістичний спосіб виробництва – єдність продуктивних сил (а отже, властивих їм законів і суперечностей) і економічних відносин капіталістичної власності з властивими їм законами і суперечностями в їх діалектичній взаємодії, в результаті якої в процесі тривалої еволюції він переходить від однієї стадії (в т. ч. ступені) до іншої, розвиненішої, і формується прогресивніший спосіб виробництва. Суспільною формою […]...
40. Соціалізація економічних систем Соціалізація економічних систем – поступове еволюційне наповнення метасистем, підсистем та елементів економічної системи капіталізму соціалістичним змістом, формування і розвиток основ соціалізму. С. е. с. охоплює найважливіші елементи економічної системи: продуктивні сили, техніко-економічні відносини (а в їх поєднанні – технологічний спосіб виробництва), організаційно-економічні відносини (а в поєднанні з продуктивними силами – організаційний спосіб виробництва), відносини економічної […]...