КАНОН


Культурологічний словник

КАНОН (грец. kanon – палиця, переносно – норма, правило, зразок) – 1) У релігійному контексті – установлення щодо віровчення, догматики, культу, церковної організації, що ведуться від апостолів, Отців церкви або вироблені церковними соборами; церковна традиція як зразок. Має догматичний характер. У християнстві К. називають: а) Символ віри; б) учення Ісуса Христа та апостолів; в) книги Святого Письма (Старий Заповіт і Новий Заповіт); г) сукупність правил щодо богослужіння, обрядів, ієрархічних відносин тощо; д) церковні піснеспіви на честь святого чи свята. К. є джерелом і виявом віровчення, культу і церковного права. К. – установлене християнською церквою правило, яке не підлягає перевірці та сумнівам і повинно сприйматись як “богонатхнена” істина. 2) В образотворчому мистецтві – сукупність твердо встановлених правил, що визначають у художньому творі норми композиції та колориту, систему пропорцій або іконографію цього типу зображення,

яке служить нормативним зразком. Теоретичні основи К. були розроблені давньогрецьким скульптором Поліклетом у творі “Канон” (2-га пол. V ст. до н. е.). Системи К., пов’язані з релігійними приписами, панували в мистецтві стародавніх культур Сходу, Африки, в середньовічному мистецтві Європи та Азії. Для античності та Відродження характерні спроби раціоналістичним шляхом знайти ідеальну закономірність у пропорціях людського тіла й вивести незмінні, математично обгрунтовані правила побудови людської фігури. 152



1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Зразок звіту про виконану роботу.
Ви зараз читаєте: КАНОН