Конкуренція (лат. – змагатися, зіштовхуватися) – економічне суперництво і боротьба між різними суб’єктами (передусім товаровиробниками та продавцями товарів і послуг) за якнайвигідніші умови їх виробництва і збуту, за привласнення найбільших прибутків та інших цілей. В політекономічному аспекті і контексті сучасності конкуренція – це регульована економічна форма суперництва і боротьби між суб’єктами різних типів і форм власності та всередині них за вигідніші умови та результати виробництва, обігу і розподілу з метою привласнення
максимального доходу і передусім найбільшого прибутку. К. – важлива рушійна сила розвитку економічної системи, складова її господарського механізму. На нижчій стадії розвитку капіталістичного способу виробництва (початок XVI-кінець XIX ст.) панувала вільна К. (див. Конкуренція немонополістична). За цих умов К. ведеться насамперед між суб’єктами різних форм капіталу, які є внутрішніми суперечностями закону К. і доповнюються К. між покупцями товару і послуг, між найманими працівниками на ринку робочої сили, між орендарями і власниками в сільському господарстві. Така К. призводить до виникнення монополій,
в т. ч. міжнародних монополій, вільна К. перетворюється в монополістичну і поступово виходить за межі окремих країн. її об’єктами стають джерела сировини, електроенергії, ринки збуту, заощадження населення, цінні папери, інтелектуальна власність (у формі патентів, ліцензій, “ноу-хау” та ін.), а суб’єктами – високо – і слаборозвинені країни, ТНК, ТНБ та ін. Внаслідок цього відбувається модифікація специфічних і спільних законів К., виявом якої є те, що вільна К. перетворюється на регульовану. На вищому ступені державно-монополістичного капіталізму розвиваються державна, інтегрована капіталістична та змішані форми власності, й об’єктами К. стають державні підприємства, науково-дослідні інститути та лабораторії, державні замовлення, квоти держав у зовнішній торгівлі тощо, а її новими суб’єктами – міжнародні економічні організації різних рівнів (галузевого, регіонального і глобального). Конкурентна боротьба точиться передусім між гігантськими монополістичними об’єднаннями однієї і багатьох країн, всередині них, між державними, монополістичними (в т. ч. олігополістичними та змішаними) компаніями, а також між підприємствами немонополізованого сектора економіки і різними формами власності. К. перетворюється з регульованої на національному рівні на регульовану на міжнародному рівні. В сучасних умовах центр К. переміщується зі сфери обігу у сферу виробництва, з галузевого – на міжгалузевий, з національного – на інтернаціональний рівні тощо (див. Методи конкуренції). Роль К. за сучасних умов, її здатність бути рушійною силою або гальмом залежить від економічної, правової, соціальної та адміністративної політики держави і наднаціональних органів, від її поєднання зі співробітництвом. Межі К. в Україні певною мірою розширюються внаслідок проведення антимонопольної політики. Так, частка 100 найбільших корпорацій (монополій) за 2000-2003 зменшилась з 51 до 48%.
Loading...