Криза політична

Політологічний словник

Криза політична (від грецьк. krisis – перелом, важке перехідне становище, результат) – особливий стан у розвитку і функціонуванні політичної системи суспільства, і насамперед її державних структур, який характеризується нестабільністю, розбалансованістю діяльності політичних інститутів, зниженням рівня керованості всіма сферами життя суспільства, наростанням соціально-політичної активності мас. К. п. у своєму розвитку проходить такі етапи: передкризовий стан суспільства або його політичної системи, коли соціальні суперечності вже неможливо розв’язати шляхом компромісів; виникнення кризи, що означає нездатність влади вирішувати проблеми політичними методами, характерними для нормального функціонування політичної системи; розвиток і загострення кризи – виявляються в розпаді існуючих політичних структур, що веде до анархії або розмивання центру влади. Загострення кризи може стати початком її розв’язання шляхом уникнення конфліктних ситуацій, а також подальшим її розвитком, що супроводжується наростанням можливості політичної

катастрофи. Зазвичай К. п. є поворотним пунктом у розвитку суспільства і з цього боку вона має позитивний вимір, даючи початок новому етапові в розвитку суспільства і його політичної системи. К. п., як правило, є похідною від суперечностей і конфліктів у соціально-економічній, культурній, національно-етнічній сферах життєдіяльності, не розв’язаних внаслідок різних причин звичайними методами політичного управління суспільством. Важливого значення у цьому зв’язку набуває типологія суперечностей суспільства, розвитку і пов’язаних з ними конфліктів, які призводять до криз. Такі суперечності можна поділити на функціональні, структурні і системні. Перша група суперечностей зводиться до функціонального розладу суспільно-політичних механізмів суспільства, невідповідності форм і методів діяльності інститутів державних органів влади зміненим зовнішнім і внутрішнім умовам життя. Для подолання цих суперечностей зазвичай досить реформ зі зміни й удосконалення існуючих механізмів. Як правило, такі суперечності не потребують зміни форм державного ладу. Коли ж влада неспроможна реформувати суспільство, функціональні суперечності можуть перетворюватися в структурні, тобто спричинюватися до подальшого поглиблення К. п. Розвиток структурних суперечностей означає, що форми державного ладу не відповідають соціально-економічним та іншим умовам життя суспільства. Починається структурна криза влади, її легітимності. Об’єктивно це означає, що на цьому етапі можливості розвитку в рамках цієї організації вичерпано і визріли умови для переходу на нову якісну стадію. Структурні суперечності переростають у кризу, яка у політиці виражається повною або частковою втратою правлячими колами можливості справитися з суперечностями, вирішувати проблеми суспільства. Структурні кризи супроводжуються бурхливими соціальними потрясіннями, але можуть протікати і досить мирно. Для того аби їх розв’язати, необхідні структурні реформи в політиці, економіці та інших сферах суспільного життя. Ці реформи означають глибокі перетворення політичних, економічних і соціальних взаємовідносин, якісне оновлення політичної системи суспільства. Саме так відбувалася еволюція буржуазних країн від стадії вільної конкуренції до державно-монополістичного етапу і далі – через неоконсервативну революцію – до сучасних форм постіндустріального розвитку. Системні суперечності означають, що основні елементи суспільства зайшли у взаємну невідповідність, що їх вже неможливо подолати в рамках існуючої політичної системи. Вони вирішуються тільки через зміни – революційним або ненасильницьким шляхом. Системна К. п. – це прихований або явний параліч державно-політичної структури, втрата правлячими колами стратегічної ініціативи розвитку суспільства. Зазвичай на цій стадії К. п. виникає революційна ситуація, відбувається повна втрата владою своєї легітимності; у політичну боротьбу вступають нові соціальні суб’єкти політичного процесу. Породжуються К. п. найчастіше відставанням держави й інших політичних інститутів від усвідомлення назріваючих або вже назрілих проблем суспільства.

Алисова Л. Н. Взаимодействие политических партий как фактор реформирования общества. – М., 1997; Політологічний енциклопедичний словник. – К., 1997; Рябов С. Г. Політологія: словник понять і термінів. – К., 2001; Политологическая энциклопедия – М., 2003; Конституція України. – К., 1996.

А. Кудряченко


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Присвійний відмінок в англійській мові.
Ви зараз читаєте: Криза політична