ЛИПИНСЬКИЙ В’ячеслав Казимирович
Соціологія короткий енциклопедичний словник
ЛИПИНСЬКИЙ В’ячеслав Казимирович (05.04,1882, с. Затурці на Волині – 14.06,1931) – видатний укр, соціальний мислитель, політ, діяч, соціолог та історик. У 1903 1905 рр. вивчав агрономію та історію в Ягеллонському ун-ті в Кракові, з 1906 по 1907 рр. займався соціологією в Женевському ун-ті. Зазнав впливу Ж. Сореля, Р. Міхельса, Г. Моски. У своєму головному політ, творі “Листи до братів – хліборобів” виступає ідеологом монархічного консерватизму. Нарівні з В. Парето і Г. Москою Л. є творцем теорії еліти. У
Еліту характеризують дві ознаки: сила і авторитет. Сила правлячої еліти заснована на стихійній волі до влади, умінні володіти техн. засобами ведення війни та організації промислового і с.-г. в-ва. Авторитет еліти пов’язаний з легітимністю її влади. Зміна правлячої еліти може відбуватися у двох формах. Для сильних і життєздатних націй характерна ситуація, коли найбільш здорова частина старої аристократії залучає до себе ціною взаємних поступок найбільш активні елементи нової еліти. Другий шлях – рев., він є характерним для слабкої аристократії, яка гине, не маючи змоги асимілювати нові сили, що рвуться до влади.
За способом організації панування Л. розрізняє три типи еліт: охлократію, класократію та демократію. Типи панування еліт відмінні від форми правління та політ, режиму. Так, за Л., монархія можлива при пануванні як охлократичної, так і демокр. та класократичної еліти. Влада охлократії характеризує такий тип організації нац. еліти, коли немає класового поділу суспільства, а замість нього існує політично безформений, економічно та “расово недиференційований натовп” (охлос) і ті, хто керує цим безкласовим натовпом за допомогою озброєної і внутрішньо міцно спаяної організації. Класократія представлена наявністю в суспільстві “органічних” класів, заг. громадською мораллю та високим моральним авторитетом аристократії. Панування демокр. еліти приходить на зміну класократії, коли замість органічних класів з’являється хаотичний конгломерат демократично рівних індивідів, пов’язаних умовно в одне нац. ціле. Розпад класів супроводжується втратою заг. моралі та віри, які витісняються голою раціональністю та утилітаризмом.
Майбутнє України Л. вбачав у встановленні влади класократичної еліти на чолі з гетьманом.
Л. – творець своєрідної політ, антропології. Характеристики політ, типів людини обумовлені наявністю в суспільстві основних форм поділу праці: війна, в-во й ідеологія. Стосовно війни виділяється тип “войовника” і “не войовника”, а щодо матеріальної праці – тип “продуцента” та “нещюдуцента”. Кожен тип політ, еліти характеризується певним типом особи: для класократії – це тип войовника – продуцента, для охлократії – войовника-непродуцента і для демократії – невойовника-непродуцента. Ідеол. теорія приймає абсолютно різні політ, наслідки залежно від того, який тип особи її реалізує.
– Тв.: Листи до братів-хліборобів. Відень, 1926; Релігія й церкви и історії України. Філадельфія, 1925.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...