ЛІТОПИС

Related posts:

1. ЕТНОГЕНЕЗ Культурологічний словник ЕТНОГЕНЕЗ (грец. ethnos – народ, genesis – походження, джерело) – походження народів. Це сукупність історичних, соціально-культурних явищ і процесів, які спричинилися до утворення етносу. Охоплює значний історичний період становлення та існування етносу у різних етноісторичних джерелах (рід, плем’я, народ, нація)....
2. ЛЕКЦІЯ Культурологічний словник ЛЕКЦІЯ (від лат. lectio – читання) – 1) Навчальне заняття у вищому навчальному закладі, систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки; публічний виступ на певну тему. Головні вимоги до Л.: науковість, доступність, єдність форми і змісту, емоційність викладу, органічний зв’язок з іншими видами навчальних занять – семінарами, практичними […]...
3. Літопис С. Величка Політологічний словник Літопис С. Величка – найбільший український історико-літературний твір XVIII ст., написаний колишнім військовим канцеляристом Самійлом Васильовичем Величком у 1720-х роках. Складається з Двох самостійних частин: “Сказание о войне козацкой с поляками через Зеновия Богдана Хмельницкого…” (1648 – 1659 pp.) та “Повествование летописное о малороссийских и частично других событиях…” (1660 – 1700 pp.)). Охоплює […]...
4. БАЛАДА Культурологічний словник БАЛАДА (франц. ballade, з прованс. balada, від balar – танцювати) – 1) Віршовий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту. 2) Музикально-інструментальний або вокальний твір....
5. МОЗАЇКА Культурологічний словник МОЗАЇКА – зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців, смальти і т. д....
6. Літопис Г. Грабянки Політологічний словник Літопис Г. Грабянки (“Действия презельной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана запорожского, с поляки…”)- пам’ятка української історичної та політико – правової думки XVIII ст. Складений 1710 року старшиною Гадяцького полку Г. Грабянкою. Прозовий твір з літописними елементами. Викладає події до листопада 1708 р. Найпопулярніший в Україні твір історичної тематики […]...
7. ОБРЯД Культурологічний словник ОБРЯД – колективні символічні дії, здійснювані з нагоди найважливіших подій у житті людини, сім’ї, колективу....
8. МАДРИГАЛ Культурологічний словник МАДРИГАЛ – невеликий музично-поетичний твір любовно-ліричного змісту. Розвинувся в епоху Відродження в Італії....
9. ЛІТОПИС ПРИРОДИ Екологія – охорона природи ЛІТОПИС ПРИРОДИ – 1) перелік проходження в часі сезонних явищ природи, які спостерігались у певному пункті або на певній території. Цим терміном користуються в фенології, а в метеорології він замінений на термін щомісячник; 2) річний науковий звіт діяльності заповідників....
10. МЕСА Культурологічний словник МЕСА – 1) Католицька обідня (літургія). 2) Багатоголосий циклічний хоровий твір на текст літургії (із супроводом органа чи оркестру)....
11. Акти громадянського стану Акти громадянського стану – державні записи фактів народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, усиновлення, встановлення батьківства, а також зміни імені, по батькові та прізвища. Ці події або дії пов’язані з правовим станом особи і тому підлягають обов’язковій реєстрації. Згідно з чинним законодавством органи запису актів громадянського стану видають про зроблений запис відповідне свідоцтво....
12. ТРАГЕДІЯ Культурологічний словник ТРАГЕДІЯ (грец.) – драматичний твір, який зображує гострі, непримиренні життєві конфлікти і завершується смертю головного героя....
13. ГЕРОЙ Культурологічний словник ГЕРОЙ (від грец. – богатир, воїн, людина казкової сили й мужності) – 1) В давньогрецькій релігії і міфології визначний предок, вождь або богатир. 2) Видатна за своїми здібностями й діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в праці. 3) Людина, що втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної […]...
14. ЕПІТАФІЯ Культурологічний словник ЕПІТАФІЯ (від грец. еpі – над і taphos – могила) – 1) Намогильний напис. 2) Скульптурний чи живописний твір меморіального призначення, що містить портретне зображення померлого....
15. ДІАЛОГ Культурологічний словник ДІАЛОГ (від грец. dialogos – поперемінний обмін репліками) – 1) Розмова між двома або кількома особами. 2) Літературно-художній жанр, твір у формі розмови....
16. ПРОВІДЕНЦІАНОЛІЗМ Культурологічний словник ПРОВІДЕНЦІАНОЛІЗМ – теологічне розуміння причин суспільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу – як наперед визначеного наміру Бога (провидіння)....
17. СТАНКОВЕ МИСТЕЦТВО Культурологічний словник СТАНКОВЕ МИСТЕЦТВО – термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер: у живопису – картина, в скульптурі – статуя, погруддя і т. д. У добу Київської Русі – це ікони....
18. МУЗИКА Культурологічний словник МУЗИКА – 1) Мистецтво, в якому переживання, настрої, ідеї виражаються сполученням звуків і тонів; твір цього мистецтва; сукупність таких творів. 2) Гармонійне звучання чогось....
19. ПЛІНФА Культурологічний словник ПЛІНФА (грец.) – широка й пласка обпалена цегла – будівельний матеріал, що його використовували у візантійському зодчестві, а також у Київській Русі (на спорудженні Софійського собору, церкви Спаса на Берестові та ін.)....
20. ФІЛОГЕНЕЗ Культурологічний словник ФІЛОГЕНЕЗ (від грец. phyle – плем’я та genesis – походження) – історичний розвиток окремих видів і систематичних груп організмів, органічного світу загалом. У психології Ф. означає зміни психіки, які відбуваються в ході її біологічної еволюції під впливом умов життя....
21. ЕЛЕГІЯ Культурологічний словник ЕЛЕГІЯ (грец. журлива пісня) – 1) Один з жанрів лірики; вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, роздуму, меланхолії. 2) Музичний твір задумливого, сумного характеру....
22. ФРЕСКА Культурологічний словник ФРЕСКА (італ. fresco, букв. – свіжий) – 1) Живописний твір, виконаний водяними фарбами на свіжій, вогкій штукатурці. 2) Спосіб живопису, що грунтується на застосуванні водяних фарб, які наносять на вогку штукатурку....
23. АМНЕЗІЯ Культурологічний словник АМНЕЗІЯ (від грец. – пам’ять) – ослаблення або втрата пам’яті, порушення пам’яті, хворобливе забування подій власного життя за певний відтинок його. XIX ст., варіація пізнього класицизму. Для А. характерні суворі монументальні форми і звернення до давньоримських і давньоєгипетських декоративних деталей....
24. СКОМОРОХ, СКОМОРОСТВО Культурологічний словник СКОМОРОХ, СКОМОРОСТВО – 1) За часів Київської Русі – блазень, мандрівний середньовічний актор при дворі князя, монарха, що розважав господаря та його гостей різними витівками, жартами, удаючи із себе дурника, штукаря. 2) Заняття, професія скомороха....
25. ШАРЖ Культурологічний словник ШАРЖ – 1) Надмірне перебільшення при описі або відображенні деяких найхарактерніших рис кого-або чого-небудь. 2) Твір літератури або образотворчого мистецтва (здебільшого графіки), що свідомо загострено передає домінуючу рису характеру, зовнішності людини або певну подію....
26. НАБАТ Культурологічний словник НАБАТ – 1) У Стародавній Русі – мідний військовий барабан величезних розмірів, який перевозили чотирма кіньми. 2) Сигнал тривоги для зібрання людей, який подавався зазвичай ударами в дзвін (“бити в набат”)....
27. ДИСКУРСИВНИЙ Культурологічний словник ДИСКУРСИВНИЙ – процес пізнання, що полягає в русі мислення від одного поняття до іншого, з’єднує одне судження з іншим, будує умовивід. Д., наприклад, є будь-яке поняття, оскільки воно утворюється завдяки пов’язуванню різних, вже відомих ознак....
28. КОМЕДІЯ Культурологічний словник КОМЕДІЯ (грец.) – 1) У стародавній Греції імпровізована весела вистава – процесія з музикою, піснями й танцями. 2) Драматичний твір веселого характеру, часто з висміюванням негативних явищ у побуті чи суспільному житті. 3) Переносно – смішна подія; удавання, лицемірство....
29. АПЛІКАЦІЯ Культурологічний словник АПЛІКАЦІЯ (лат. applicatio – приєднання, накладання) – 1) Створення малюнка, орнаменту, театральних декорацій методом наклеювання або нашивання на тканину, папір, шкіру тощо різнокольорових шматочків матеріалу (тканини, паперу, шкіри, соломи). 2) Твір, виконаний таким способом....
30. КІКЛІЧНИЙ ЕПОС Культурологічний словник КІКЛІЧНИЙ ЕПОС (циклічний епос) – група епічних творів, починаючи з найдавніших часів, об’єднаних авторським задумом, історичною епохою, головними героями, місцем дії. Кіклічними називалися поети – наступники Гомера, які мали намір охопити якнайбільше коло (цикл) міфологічних подій....
31. ПРОГРЕС І РЕГРЕС Культурологічний словник ПРОГРЕС І РЕГРЕС – властивість реальних процесів, що полягає у висхідному русі від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого – прогрес; в переході від вищого до нижчого – регрес....
32. ЛЕЙТМОТИВ Культурологічний словник ЛЕЙТМОТИВ (від нім. Leitmotiv – основна тема, думка) – 1) Провідний мотив, гармонійний або мелодійний зворот, що повторюється в музичному творі (переважно оперному). 2) Переносно – основна думка, тема, що проходить через твір або наукову працю і підкреслює основну ідею....
33. НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ Культурологічний словник НАРОДНІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ. Народний звичай – традиційний порядок визначення подій, свят, який пов’язаний з виконанням певних дій та використанням відповідних атрибутів та предметів. Народний обряд – це сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних з побутовими традиціями або виконанням релігійних настанов; церемонія культових та звичаєвих обрядів....
34. ГІМН Культурологічний словник ГІМН (грец. hymnos – похвальна пісня) – 1) У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. Серед античних Г. розрізняються дифірамб, пеан, просодій, що виконувалися під час процесій у ритмі розміреного урочистого маршу, парфеній – про – содій для дівочих хорів, гіпорхема – пісня, що супроводжувалася мімічними танцями, тощо. У […]...
35. ЦИВІЛІЗАЦІЯ Культурологічний словник ЦИВІЛІЗАЦІЯ (від лат. civilis – громадський, державний, вихований) – 1) Сукупність історичних, географічних, соціокультурних та ін. особливостей конкретного суспільства, народу, країни. 2) Історичні типи культур, локалізованих у часі й просторі (давні цивілізації Єгипту, Месопотамії, Індії тощо). 3) Важлива характеристика умов та стану соціального буття людини, що виявляється в досягнутому рівні технічного розвитку та […]...
36. ОРАНТА Культурологічний словник ОРАНТА (лат. та, що молиться) – іконографічний образ Богоматері, що сформувався у середні віки. Богородиця-Оранта зображена на повний зріст, ніби під час молитви – з піднятими до рівня обличчя руками та повернутими від себе долонями. Образ Оранти був поширений в іконографії Русі-України: мозаїчне зображення на куполі Софії Київської є класичним втіленням цього образу....
37. МИТРОПОЛИТ Культурологічний словник МИТРОПОЛИТ – спершу у Візантії єпископ митрополії, тобто головного міста області чи провінції. На Русі М. до запровадження патріархату (1589) були главами Української і Руської православних церков. Їхньою резиденцією був Київ (до ХІІІ ст.), потім Львів, Володимир, а з X! V ст. – Москва. У наш час М. є главами великих єпархій і, […]...
38. МІФОЛОГІЯ Культурологічний словник МІФОЛОГІЯ (від міф і…логія) – 1) Історичний тип світогляду на ранніх стадіях розвитку суспільства, що існує у формі переказів та обрядів, які утверджують прийняту в даному суспільстві систему цінностей (див. цінностей система) та норми поведінки. 2) Сукупність міфів будь-якого народу. 3) Спосіб духовно-практичного освоєння світу, форма суспільної самосвідомості та світосприйняття людини первісного докласового […]...
39. ВІТРАЖ Культурологічний словник ВІТРАЖ (франц. vitrage, від лат. vitrum – скло) – твір монументального мистецтва, орнаментальна або сюжетна декоративна композиція зі скла та ін. матеріалів, що пропускають світло. Доповнюється розписом, гравіруванням, витравлюванням. Використовується в архітектурі для освітлення приміщень і декорування віконних і дверних прорізів культових, громадських, рідше житлових споруд. У будівельній практиці – також часткове або […]...
40. ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ (МУДРИЙ) Культурологічний словник ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ (МУДРИЙ) (978-1054) – київський князь з 1019 р., батько, зокрема, Ізяслава, Святослава, Всеволода, Анни; замолоду намісник батька, Володимира Святославина, у Ростові, згодом у Новгороді. Після смерті Володимира (1015 р.) боровся за престол з братом Святополком, відвоював Червенські міста у Польщі, розгромив печенігів (1036 р.). Зміцнив міжнародні зв’язки Русі за допомогою династичних […]...