ЛІТУРГІЯ

Related posts:

1. МЕСА Культурологічний словник МЕСА – 1) Католицька обідня (літургія). 2) Багатоголосий циклічний хоровий твір на текст літургії (із супроводом органа чи оркестру)....
2. ДИДАСКАЛ Культурологічний словник ДИДАСКАЛ – вчитель у Стародавній Греції та Візантії. Так само називали часто вчителів в українських братських школах XV!- XVIII ст....
3. РАПСОД Культурологічний словник РАПСОД (від грец. складаю і пісня) – у Стародавній Греції мандрівний співець, виконавець епічних пісень....
4. АРЕОПАГ Культурологічний словник АРЕОПАГ – вищий судовий орган у Стародавній Греції (в Афінах), який названо так за місцем засідання (“Пагорб Ареса”)....
5. РИТОРИКА Культурологічний словник РИТОРИКА (грец. rytorika – ораторське мистецтво) – наука красномовства. Виникла у Стародавній Греції. З кінця XVI ст. у братських школах в Україні Р. викладалася разом з поетикою (піїтикою)....
6. ЕКЗАРХ Культурологічний словник ЕКЗАРХ (від грец. керівник) – 1) У Стародавній Греції глава жерців при храмі. 2) У Візантійській імперії намісник імператора, правитель області. 3) У православ’ї – глава церковної округи (екзархату)....
7. БОГОСЛУЖІННЯ Культурологічний словник БОГОСЛУЖІННЯ – відправлення певних релігійних обрядів. Б. поділяються на т. зв. суспільні, чи, власне, богослужіння, і приватні (треби) – на замовлення окремих віруючих. Справляє певний естетичний та психологічний вплив на віруючих за допомогою спеціально організованих інсценувань, співу, проповідей тощо....
8. КОМЕДІЯ Культурологічний словник КОМЕДІЯ (грец.) – 1) У стародавній Греції імпровізована весела вистава – процесія з музикою, піснями й танцями. 2) Драматичний твір веселого характеру, часто з висміюванням негативних явищ у побуті чи суспільному житті. 3) Переносно – смішна подія; удавання, лицемірство....
9. КАРІАТИДА Культурологічний словник КАРІАТИДА (від грец. karyatides – жриці храму Артеміди у Стародавній Греції) – скульптурне зображення стоячої жіночої фігури, що служить опорою балки в будинку. К. звичайно притулені до стінки або виступають з неї. Поширення набули в античній архітектурі та європейському будівництві XVII-XIX ст....
10. ПОСТРИГ Культурологічний словник ПОСТРИГ – церковний обряд у християнстві, що здійснюється під час посвячення в чернецтво, запозичений християнством у Стародавній Греції та Стародавньому Римі звичай стригти волосся у рабів. Символізує зречення від власної волі і повної згоди коритися волі Бога....
11. ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ Культурологічний словник ЕКУМЕНІЧНИЙ РУХ (від грец. oikumene – заселена земля, світ) – об’єднавчий рух християнських церков, започаткований протестантизмом на Единбурзькій Всесвітній місіонерській конференції 1910 р. У 1948 р. в Амстердамі на 1-й Всесвітній асамблеї церков була створена Всесвітня Рада Церков (ВРЦ), до якої увійшли переважна більшість протестантських, а також православних і старокатолицьких церков. У травні […]...
12. ХОРОВА ДУХОВНА МУЗИКА: МЕСА, ЛІТУРГІЯ, КОНЦЕРТ, РЕКВІЄМ Розділ 2 Жанри хорової музики Велич мистецтва найяскравіше виявляється в музиці Йоганн Гете, німецький письменник Тема 7-8 ХОРОВА ДУХОВНА МУЗИКА: МЕСА, ЛІТУРГІЯ, КОНЦЕРТ, РЕКВІЄМ Ужитті людини трапляються події, що викликають різні почуття: радість, печаль, гордість. З особливою виразністю їх може передати хорове мистецтво, Співаючи, людина вкладає у виконання свої переживання і сподівання. Твори, що виконуються […]...
13. ХРАМОВА АРХІТЕКТУРА Культурологічний словник ХРАМОВА АРХІТЕКТУРА – споруди, пов’язані з релігією, з богослужінням, з церквою; та, що належить церкві....
14. ГІМНАСІЙ Культурологічний словник ГІМНАСІЙ (грец. gimnasion) – державний навчально-виховний заклад у Стародавній Греції, а також на елліністичному Сході. В Афінах найбільшого розвитку вони досягли в V-tV^. до н. е. До Г. вступали після палестри (гімнастична школа, в якій навчалися хлопчики з 12 до 16 років) юнаки 16-18 років із знатних і заможних родин. В Г. вони […]...
15. ПРЕСТОЛ Культурологічний словник ПРЕСТОЛ – чотирикутний стіл посередині вівтаря у католицькому і православному храмі, на якому розміщуються антимінс, Євангеліє, один або декілька напрестольних хрестів. Біля нього здійснюється таїнство причастя, проводяться богослужіння....
16. АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО Культурологічний словник АНТИЧНЕ МИСТЕЦТВО (від лат. antiquus – давній) – назва давньогрецького та давньоримського мистецтва; виникла в епоху Відродження. А. м. розвивалося в 1 тис. до н. е. і 1-й пол. 1 тис. н. е. Зародилося в південній частині Балканського півострова, на островах Егейського архіпелагу та західному узбережжі Малої Азії. Найвищого розквіту досягло в Стародавній […]...
17. ОЛІМПІАДИ Культурологічний словник ОЛІМПІАДИ (грец. Olympiades) – у давніх греків чотирирічні періоди між Олімпійськими змаганнями. Роком першої О. вважається 776 р. до н. е., відколи в Олімпії почали вести списки переможців. Зважаючи на загальноеллінське значення та чітку періодичність О., сіцілійський історик Тімей близько 264 р. до н. е. запровадив літочислення за О. (за іншими джерелами, таке […]...
18. ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ Культурологічний словник ЕЛЛІНІСТИЧНИЙ (від грец. ellen – грек) – такий, що стосується епохи еллінізму; у Стародавній Греції та низці країн Малої Азії, Єгипту, Близького Сходу та Середньої Азії – остання чверть IV – І ст. до н. е. Епоха еллінізму характерна значним поширенням давньогрецької культури на ті землі, які увійшли до імперії Олександра Македонського, та […]...
19. ШАХИ Культурологічний словник ШАХИ – гра, що відбувається між двома суперниками на квадратній дошці, поділеній на 64 клітини двох кольорів. Кожний із противників 296 має 16 фігур і веде гру згідно із встановленими правилами. Ш. винайдені у Стародавній Індії....
20. ДЕМІУРГ Культурологічний словник ДЕМІУРГ – вища урядова особа в деяких державах Стародавньої Греції (наприклад, в Ахейському Союзі). Алегорично – творець....
21. РИТУАЛ Культурологічний словник РИТУАЛ (від лат. ritualis – обрядовий) – сукупність і порядок обрядових дій, церемоній релігійного культу, що передбачають безумовне виконання твердих правил їх здійснення. Р., виступаючи зовнішнім проявом релігійного акту (богослужіння, весілля та ін.), нібито дає можливість вступити в контакт з духами, богами і т. п. Р. має магічне значення, притаманний і усім релігійним […]...
22. МЕТКИ Культурологічний словник МЕТКИ (від грец. “переселенці”) – в полісах Стародавньої Греції чужоземці, а також відпущені на волю раби. Були особисто вільні, проте не мали політичних прав....
23. НАБАТ Культурологічний словник НАБАТ – 1) У Стародавній Русі – мідний військовий барабан величезних розмірів, який перевозили чотирма кіньми. 2) Сигнал тривоги для зібрання людей, який подавався зазвичай ударами в дзвін (“бити в набат”)....
24. ДОГМА Культурологічний словник ДОГМА – 1) У стародавній і середньовічній філософії – основні положення того чи іншого вчення, яке приймається без доказів. У релігії – положення, що видаються за вічні, незмінні, “богом дані” істини. 2) Поняття, ідеї, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов....
25. ОРДЕР АРХІТЕКТУРНИЙ Культурологічний словник ОРДЕР АРХІТЕКТУРНИЙ (від лат. ordo – ряд, порядок) – порядок співвідношення несучих та несених частин будівлі. В архітектурі Стародавньої Греції склалися ордери: дорійський, іонійський, коринфський....
26. Метрополія Політологічний словник Метрополія (від грецьк. meter – мати і polis – місто) – держава, яка підпорядковує собі інші, економічно залежні держави, перетворюючи їх на колонії. У Стародавній Греції метрополією назвали поліс, жителі якого засновували поселення в інших землях. Рябов С. Політологія: словник понять і термінів”. – К., 2001; Енциклопедія Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, […]...
27. АРХАЇКА Культурологічний словник АРХАЇКА (від грец. archaikos – старовинний, давній) – ранній етап розвитку будь-якого явища. У мистецтвознавстві термін “А.” застосовується до раннього періоду розвитку мистецтва Стародавньої Греції (VII – VI ст. до н. е.)....
28. МЕАНДР Культурологічний словник МЕАНДР – геометричний орнамент у формі ламаної або кривої лінії з закрутками, від давньої назви звивистої річки у Малій Азії. Широко застосовувався в Греції. В Україні вперше виявлений в с. Мізинь на Чернігівщині....
29. МИТРОПОЛИТ Культурологічний словник МИТРОПОЛИТ – спершу у Візантії єпископ митрополії, тобто головного міста області чи провінції. На Русі М. до запровадження патріархату (1589) були главами Української і Руської православних церков. Їхньою резиденцією був Київ (до ХІІІ ст.), потім Львів, Володимир, а з X! V ст. – Москва. У наш час М. є главами великих єпархій і, […]...
30. АКВЕДУК Культурологічний словник АКВЕДУК (лат. aquaeductus, від aqua – вода і duco – веду) – арковий міст із лотком або трубою, яким пропускали водовід через ріки, шляхи, яри. Спорудження А. почалося в 2 тис. до н. е. на Сході та в Греції. На території України відомий А. у Севастополі (40-ві роки XIX ст.)....
31. ДЕМАГОГ Культурологічний словник ДЕМАГОГ – спочатку так називали голову так званої демократичної партії в деяких рабовласницьких державах Стародавньої Греції (Афінах тощо). Пізніше слово Д. почало означати політикана, що робить собі популярність шляхом надмірних обіцянок....
32. ГІМН Культурологічний словник ГІМН (грец. hymnos – похвальна пісня) – 1) У Стародавній Греції урочиста, хвалебна пісня на честь богів і героїв. Серед античних Г. розрізняються дифірамб, пеан, просодій, що виконувалися під час процесій у ритмі розміреного урочистого маршу, парфеній – про – содій для дівочих хорів, гіпорхема – пісня, що супроводжувалася мімічними танцями, тощо. У […]...
33. СИКОФАНТ Культурологічний словник СИКОФАНТ – в Афінах та інших полісах Стародавньої Греції так називали професійного донощика, наклепника і шантажиста. С. збирали відомості, котрі компрометували впливових громадян, з метою порушити проти них судову справу, звести політичні рахунки або одержати хабара....
34. ГОМІЛЕТИКА Культурологічний словник ГОМІЛЕТИКА (від грец. homUeo – спілкуюся з людьми) – розділ богослов’я, присвячений питанням теорії і практики церковного проповідництва. Викладається в духовних навчальних закладах як окрема дисципліна, призначена для підготовки священиків до проповідницької діяльності. У православній Г. вирізняють 2 основні напрями: риторичний, в якому головним для успіху проповіді вважаються красномовність та ораторські здібності, і […]...
35. ОРАКУЛ Культурологічний словник ОРАКУЛ (лат. orakulum, від oro – кажу, прошу) – 1) У давніх греків, римлян та інших народів пророцтво, яке нібито було відповіддю богів на запитання віруючих, що давалося через жерців. 2) Місце, де відбувалися пророцтва (напр., О. Аполлона в Дельфах у Греції). 3) Жрець, який від імені божества відповідав на запитання віруючих....
36. АРСЕНІЙ ЕЛАСОНСЬКИЙ Культурологічний словник АРСЕНІЙ ЕЛАСОНСЬКИЙ (1549 – 1626) – грецький церковний діяч і педагог. Родом з Фессалії (область на Північному Сході Греції). На початку 80-х років XVI ст. Єпископ в Еласоні. Перший ректор Львівської братської школи (1586 – 1588). Автор грецько-слов’янської граматики “Адельфотес” (1591), складеної разом з учнями Львівської братської школи....
37. ІКОНОПИС Культурологічний словник ІКОНОПИС – вид культового станкового живопису (ікони). І. виник на основі античної художньої культури. Іконоборство, що набуло поширення у VIII-IX ст., загальмувало розвиток І. Іконописні твори виконувалися в техніці яєчної темпери та мозаїки. Провідною школою І. у Візантії була Константинопольська, яка мала вплив на школи Балкан, Грузії, Італії та Київської Русі. Наприкінці II […]...
38. Канонізація Політологічний словник Канонізація (від грецьк. kanonizo – узаконюю)- 1) у католицькій і православній церквах акт зарахування певної особи до сонму святих; 2) (перен.) перетворення в непорушне, обов’язкове правило, норму, канон; узаконення. Е. Базовкін...
39. МІНЕЇ ЧЕТЬЇ, АБО ЖИТІЯ СВЯТИХ Культурологічний словник МІНЕЇ ЧЕТЬЇ, АБО ЖИТІЯ СВЯТИХ – збірники життєписів святих, інших агіографічних та релігійно-повчальних текстів, сформованих по місяцях (тому – мінеї) на весь церковний рік і призначені переважно для позабогослужбового читання (звідси – четьї). Поширені у православних, греко-католицьких, католицьких церквах. Ідея написання житія святих за певними канонами запозичена вітчизняною церквою у Візантії. Популярною була […]...
40. ДЕРЖАВНА ПОЗИКА Культурологічний словник ДЕРЖАВНА ПОЗИКА як форма державного кредиту характеризується тим, що тимчасово вільні грошові кошти населення, підприємств, установ і організацій залучаються до фінансування суспільних потреб шляхом випуску і реалізації облігацій, казначейських зобов’язань та інших видів державних цінних паперів....