Лозаннська школа. Л. Вальрас, В. Парето

Історія економічних вчень

МАРЖИНАЛІЗМ. СТАНОВЛЕННЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ В ЕКОНОМІЧНІЙ ТЕОРІЇ

8.6. Лозаннська школа. Л. Вальрас, В. Парето

Леон Вальрас (1834-1910) – швейцарський економіст, фундатор лозаннської школи, яка є відгалуженням математичної школи. Економічною теорією захопився завдяки працям О. Круно. З 1870 р. працював на кафедрі політичної економії в Лозаннському університеті. Його основна робота називається “Елементи чистої політичної економії” (1874 р.).

Вальрас – творець загальної статистичної економіко – математичної моделі господарства країни, відомої під назвою системи загальної економічної рівноваги.

Модель загальної економічної рівноваги, розроблена Вальрасом, свідчить про наявність єдиної рівноваги безлічі ринків (готової продукції і чинників виробництва) в умовах дії ринкового механізму і досконалої конкуренції. Рівновага на певній частині ринків не гарантує загальної рівноваги економіки з цією кількістю ринків.

У 50-60-ті роки модель Вальраса була модифікована засобами лінійного програмування.

В оновленій моделі ринків відображені такі моменти:

– визначено основні умови відповідності попиту і пропозиції товарів;

– взаємозв’язок між основними показниками виробництва й обміну представлений системою рівнянь;

– припускається, що всі операції на ринку здійснюються

одночасно;

– модель статична (передбачає незмінність запасу і різноманітності продуктів);

– передбачено ідеальну інформованість суб’єктів виробництва;

– передбачено розв’язок задачі на екстремум для всього народного господарства. Мета моделі – вивести загальні закони дії системи цін за наявності безлічі ринків.

Держава, на думку Вальраса, має виконувати такі функції:

– контролювати стабільність грошей;

– забезпечувати безпеку громадян;

– стримувати спекулятивні процеси;

– підтримувати загальну освіту громадян;

– гарантувати соціальний захист робітникам;

– сприяти функціонуванню ефективної конкуренції;

– заохочувати виробництво і споживання корисних речей.

Держава повинна дотримуватись принципу рівності можливостей за нерівності фактичного становища громадян.

Вільфредо Парето (1848-1923) – італійський економіст, професор політичної економії Лозаннського університету, послідовник Л. Вальраса. У 1906 р. В. Парето опублікував “Курс політичної економії”.

Парето прагнув теоретично обгрунтувати концепцію взаємозалежності всіх економічних чинників, включаючи ціну, і вдосконалити теорію загальної економічної рівноваги Л. Вальраса. На відміну від останнього він розглядав ряд станів рівноваги протягом певного часу, а також припускав варіювання коефіцієнтів виробничої функції залежно від розмірів випуску продукції.

Аналіз “кривих байдужості”. При використанні “кривих байдужості” Парето прогнозує поведінку покупців на ринку, а за допомогою графіка відображає взаємозв’язок товарів і їх корисності. Аналіз “кривих байдужості” показує, від якої кількості певного товару здатне відмовитися домогосподарство, щоб придбати додаткову кількість іншого товару.

Оптимум В. Парето. Оптимум – це такий стан системи, за якого ніякий перерозподіл продуктів або ресурсів не може поліпшити становища якогось учасника господарського процесу, не погіршуючи становища іншого.

Закон розподілу прибутків (“закон Парето” ). Сутність закону – нерівність у розподілі прибутків можна зменшити в тому разі, якщо прибутки і виробництво будуть зростати швидше за чисельність населення.

Парето широко застосовував для вирішення економічних проблем математичні методи.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Становище канади після другої світової війни.
Ви зараз читаєте: Лозаннська школа. Л. Вальрас, В. Парето