Методи контрацепції

ОСНОВИ ВАЛЕОЛОГІЇ
Підручник

РОЗДІЛ 7

СТАТЕВЕ ВИХОВАННЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОЇ СІМ’Ї ТА ПРОФІЛАКТИКИ ХВОРОБ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

7.11. Методи контрацепції

Вивчення рівня знань І навичок щодо методів контрацепції (запобігання вагітності) дуже важливе для репродуктивного здоров’я і для системи статевого виховання молоді.

В системі статевого виховання молоді велика увага повинна приділятися методам запобігання небажаної вагітності, оскільки контрацепція для підлітків вкрай важлива, тому що, на жаль, відмічається прогресуюче збільшення числа підлітків, що рано розпочинають статеве життя, не маючи відповідних знань з цього питання.

Контрацепція розглядається як важлива складова програми планування сім’ї. Незважаючи на певні недоліки, сучасні методи запобігання небажаної вагітності, безумовно, безпечніші від штучного аборту. Основу вибору методу контрацепції складає принцип індивідуального підходу. В різні періоди репродуктивного життя жінки необхідно підбирати оптимальний метод контрацепції з урахуванням безлічі чинників, серед яких слід виділити: ефективність методу, його прийнятність, особливості соматичного та гінекологічного статусу, репродуктивний анамнез, вік, сімейний статус, національні й релігійні особливості, темперамент, відношення партнерів до тих чи інших методів контрацепції.

Планування сім’ї та народжуваності методом контрацепції – необхідна умова розвитку цивілізованого суспільства, збереження здоров’я жінки та екологічної рівноваги. Планування сім’ї відповідно до визначення ВООЗ, включає комплекс заходів, що сприяють вирішенню одночасно декількох завдань:

– уникнути настання небажаної вагітності;

– мати тільки бажаних дітей;

– контролювати вибір часу народження дитини залежно від віку батьків;

– встановлювати кількість дітей у сім’ї.

Практичному вирішенню цих завдань служить санітарна просвіта та консультування з питань шлюбу і планування сім’ї, медико-генетичне консультування. Чимала роль належить методам контрацепції, застосування яких дозволяє регулювати народжуваність шляхом попередження небажаної вагітності. Повсюдному впровадженню методів контрацепції перешкоджають чимало чинників: соціальні, фінансові, релігійні, культурні традиції та обмеження, особливо в країнах, що розвиваються.

Існуючі сьогодні контрацептивні засоби прийнято класифікувати наступним чином:

Традиційні методи контрацепції:

– бар’єрні (механічні);

– сперміцидні (хімічні);

– ритмічні (біологічні);

– перерваний статевий акт.

Сучасні методи контрацепції:

– внутрішньо-маткові;

– гормональні.

Контрацептивні засоби повинні відповідати наступним вимогам:

– мати високу контрацептивну ефективність;

– не здійснювати патологічного впливу на організм жінки та статевого партнера;

– не мати тератогенної дії на потомство;

– бути простими у застосуванні;

– володіти зворотністю дії (тобто забезпечувати тимчасову стерильність);

– бути доступними й недорогими, а також естетичними та конфіденційними.

Кожний метод регулювання фертильності (плідності) має свої достоїнства і недоліки. Безсумнівно, ідеального засобу контрацепції не існує: традиційні методи мають порівняно невисоку контрацептивну ефективність, а використання сучасних обмежується низкою протипоказань і побічних реакцій. Не існує також і універсального методу для конкретної пацієнтки, тому що протягом репродуктивного періоду більшості жінок доводиться застосовувати різні контрацептивні засоби залежно від віку, особливостей статевого життя, відношення до контрацепції статевих партнерів, наявності гінекологічних і соматичних захворювань. Таким чином, вибір методу контрацепції є складним завданням, вирішення якого повинно здійснюватись одночасно гінекологом і пацієнткою (а часто й партнером), з урахуванням таких основних факторів:

– контрацептивна активність;

– прийнятність;

– безпечність;

– не контрацептивні властивості методу (зокрема лікувальні);

– можливість розвитку побічних реакцій;

– ступінь ризику настання небажаної вагітності;

– відновлення фертильності;

– планування майбутніх вагітностей.

Бар’єрні методи контрацепції, (БМ) включають в себе діафрагми, шиєчні ковпачки, губки, презервативи. Механізм їх дії грунтується на попередженні вагітності шляхом запобігання попадання сперми до вагіни або шийки матки завдяки створенню механічної перешкоди (бар’єра). БМ можуть застосовуватися ізольовано, однак більш доцільним є їх використання в комплексі зі сперміцидами для підсилення контрацептивної дії.

Сперміциди. Механізм контрацептивної дії сперміцидів (хімічних засобів контрацепції) грунтується на здатності активного інгредієнта, що входить до їх складу, руйнувати сперматозоїди протягом декількох секунд (не більше 2 хв). Контрацептивна активність сперміцидів невисока.

Ритмічний (біологічний) метод. У кожної жінки є період найбільшої імовірності завагітніти. Цей час індивідуальний і залежить від її менструального циклу. Менструальний цикл – складний фізіологічний процес, що характеризується циклічними змінами в організмі жінки, особливо в яєчниках і матці, і завершується кров’яними виділеннями зі статевих органів (матки), що називається менструаціями (місячними). Менструальний цикл пов’язаний із дозріванням яйцеклітини, яка при проходженні через одну з маткових труб має здатність до запліднення протягом 24-28 годин. Сперматозоони, що потрапили до статевих шляхів жінки, зберігають свою здатність до запліднення близько 30 год. Це вказує, що запліднення яйцеклітини найбільш імовірне всередині менструального циклу. На цьому й розрахований “безпечний” період статевих відносин. Такий метод не надійний, однак можна вважати, що перших 5-7 днів до та 5-7 днів після менструації це все ж таки спосіб уникнення вагітності.

Внутрішньо-маткова контрацепція. У наш час цим методом запобігання вагітності користуються більше 70 млн жінок в усьому світі. Сучасні внутрішньо-маткові спіралі (ВМС) поділяють на інертні (або нейтральні), виготовлені з поліетилену та медикаментозні, що містять – мідь або прогестерон. Механізм контрацептивної дії ВМС неоднозначний і базується на наступних моментах:

– іони міді мають спермато – та овотоксичну дію;

– ВМС призводить...

до підвищення синтезу простагладинів, які підсилюють тонус ендометрія;

– ВМС сприяють підсиленню перистальтики труб, що забезпечує передчасне проникнення заплідненої яйцеклітини до маткової порожнини; у подібній ситуації імплантація стає неможливою, внаслідок непідготовленості ендометрія та трофобласта;

– ВМС викликають антисептичні запальні зміни в ендометрії, які перешкоджають імплантації;

– ВМС підсилює фагоцитоз сперматозоїдів макрофагами і гальмують міграцію сперматозоїдів;

– ВМС підвищує вміст кислої та лугової фосфатаз в слизовій тіла матки, що порушує процес імплантації;

– ВМС, що містять гестагени, призводять до атрофії ендометрія, а також гальмують розвиток секреторних перетворень.

Метод внутрішньоматкової контрацепції має низку переваг. В першу чергу, це висока ефективність, тривалий період дії, метод не пов’язаний із статевим актом і не впливає на грудне вигодовування. Після вилучення ВМС фертильність повертається відразу. Крім того, метод недорогий і має мало побічних ефектів.

До недоліків внутрішньоматкової контрацепції можна віднести наступне:

– жінка не може сама зупинити використання методу;

– підсилення менструальних кровотеч і болів у перші декілька місяців (тільки для мідних ВМС);

– можлива спонтанна експульсія ВМС;

– збільшується ризик позаматкової вагітності та розвитку запальних захворювань органів тазу.

ВМС є оптимальним методом контрацепції для жінок, які родили (особливо після народження останньої дитини), і мають одного постійного партнера (відсутній ризик виникнення захворювань, що передаються статевим шляхом).

Гормональна контрацепція. Мільйони здорових жінок в усьому світі протягом останніх 30 років застосовують гормональні контрацептиви. Аналіз вікового складу користувачів показав, що молоді жінки віддають перевагу оральним контрацептивам (ОК), а старшого віку – іншим методам контрацепції. Вибір методу є результатом впливу різних чинників: системи планування сім’ї, політики держави, освіти, релігійних переконань та інших культурних характеристик народу, а також відношення медиків до цієї проблеми.

Механізм контрацептивної дії комбінованих оральних контрацептивів (КОК) грунтується на придушенні овуляції в результаті інгібіторного впливу на гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникову систему, зміні характеру шиєчного слизу та змінах ендометрія, що перешкоджають імплантації, а також на гальмуванні скорочувальної активності маткових труб. Ступінь впливу на систему гіпоталамус-гіпофіз-яєчники-матка залежить від дози, складу, тривалості застосування препарату, а також висхідного функціонального рівня цієї системи.

Ін’єкційний метод контрацепції (ІК) застосовують більше 18 млн жінок в усьому світі. До складу їх входять прогестагени пролонгованої дії, позбавлені естрогенної й андрогенної активності. Механізм контрацептивної дії ІК полягає в придушенні вуляції; зміні фізико-хімічних властивостей слизу цервікального каналу, що перешкоджає пенітрації сперматозоїдів; порушенні рівня ферментів, що “відповідають” за процес запліднення; перетвореннях в ендометрії, які перешкоджають імплантації. Достоїнством ІК є одноразове застосування протягом певного часу. Недолік – тривалі кров’янисті виділення, що відмічаються у перші три місяці після введення препарату.

Контрацепція та ВІЛ-інфекція

При наявності ймовірності зараження ВІЛ жінок необхідне проведення відповідних консультацій щодо застосування методів контрацепції. На жаль, дані про взаємозв’язок між застосуванням контрацептивів і передачею інфекції ВІЛ недостатні.

Презервативи, виготовлені з латексу, запобігають передачі, а спермицидні препарати впливають на віруси in vitro. При проведенні багатьох досліджень була доведена можливість профілактики передачі ВІЛ серед населення при використанні презервативів. Таким чином, презервативи і сперміциди повинні бути широко рекомендовані жінкам з наявністю ймовірності зараження ВІЛ. Для профілактики СНІДу застосування презервативів рекомендується навіть при використанні іншого методу контрацепції. На жаль, застосування презервативів цілком (на 100 %) не запобігає передачі ВІЛ. Навіть у випадку використання презервативів статеві зносини з наркоманом (що вживає інтравенні наркотики), повією чи партнером, що відноситься до групи високого ризику, залишаються пов’язаними з більшою ймовірністю інфікування ВІЛ, ніж статеві контакти без застосування презервативів з партнерами, що не входять у групу підвищеного ризику. Таким чином, абстиненція, моногамія і здоровий спосіб життя є незамінними і найбільш ефективними способами боротьби з поширенням СНІДу.

Для профілактики СНІДу презервативи повинні бути використані при кожному статевому контакті (включаючи вагінальний, анальний і оральный контакти). Пари, у яких один з партнерів переніс у минулому операцію по хірургічній стерилізації, знаходиться в періоді менопаузи, повинні також регулярно застосовувати презервативи.

Оскільки при введенні внутрішньоматкових засобів (ВМЗ) збільшується ризик запальних захворювань, що передаються статевим шляхом, ВМЗ є не кращим методом контрацепції для інфікованих жінок, що відносяться до групи високого ризику.

За даними досліджень жінок, що займаються проституцією, застосування оральних контрацептивів може збільшити сприйнятливість організму до ВІЛ. Можливими причинами збільшення ризику можуть служити розвиток цервікальної ентропії, що підвищує ймовірність розвитку хламідіозу, і безпосередній імуносупресивний вплив оральних контрацептивів.

Контрацептивна губка, піна, гель чи свічки можуть зменшити ризик ВІЛ-інфекції. Важливою перевагою такої контрацепції є той факт, що при використанні жінками цих протизаплідних засобів не потрібно особистої участі статевого партнера.

Таким чином, існує багато сучасних простих або більш складних методів попередження небажаної вагітності серед неповнолітніх, однак, недоліки та недосконалість системи статевого виховання знижують можливості достатньо широкого їх застосування, що, в свою чергу, позначається на стані репродуктивного здоров’я.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Методи контрацепції