Міжкультурна комунікація

§ 3. Міжкультурна комунікація

42. Чарівна люлька

А чи доводилося вам коли-небудь мандрувати машиною часу? Ні? Скажете, що це неможливо? Але ж сила фантазії неймовірна, вона здатна творити дива… Тож слухайте казку про те, як козак потрапив у сучасне українське місто…

Іде завзятий козарлюга вулицею міста. Йде, дивується, все розглядає. Як же змінилося воно! Іншими й мешканці стали. Мова – наче й українська лунає, проте якась динна, не така, якою колись у Січі розмовляли, пісень козацьких співали, батька Хмельницького прославляли.

Бачить

наш козак крамницю із назвою “Чарівна люлька”. Зрадів сердега. Вже уявив він, що люльки в цій крамниці самі тютюном заповнюються або поглядом керуються, або…

Дійсно, козак багато про що міг би помріяти… Проте, зайшовши до цієї крамниці, жодної люльки не знайшов – самі лише… колиски. Дитячі колисочки! І відчув наш герой страшне розчарування. А незабаром переросло воно у справжнє, зовсім недитяче обурення.

“Ой вернуся і засвідчу:

Люд наш мову покалічив.

Соромно мені за вас –

За онуків. Прийде час

Мову рідну відродіть,

Й світу велич покажіть.

Розкажіть про нас,

героїв,

Тих, хто у боях не встояв,

Українською простою,

Чарівною, дорогою.

Тою, що колись нас мати

Вчила мріять й розмовляти”.

Тож спілкуймося рідною мовою, вивчаймо її, вдосконалюймо вже набуті мовленнєві уміння та навички. І тоді наша мова, як дорогий безцінний алмаз, сіятиме нам, “поки сонце стоїть”, а кожен українець буде пишатися тим, що він є носієм такої дивної мови.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Міжкультурна комунікація