НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ – ВІРУСИ
Довідник з біології
ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ
ОСНОВИ ЦИТОЛОГІЇ
НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ – ВІРУСИ
Геном вірусів може бути молекулою ДНК, а також одно – або двонитковими молекулами РНК. Так, ДНК зустрічається у вірусів віспи людини, віспи овець, свиней, аденовірусів людини; двониткова РНК служить генетичною матрицею у деяких вірусів комах та інших тварин. Широко поширені віруси, які містять однониткову РНК (віруси енцефаліту, краснухи, кору, сказу, грипу тощо).
Рис.
Як же вірус проникає в клітину і який вплив він на неї має? На ньому видно, як утворюються піноцитозні (або ендоцитозні) вакуолі. Разом з крапельками міжклітинної рідини випадково всередину клітини можуть потрапляти і віруси, циркулюючі в рідинах організму.
Проте, як правило, проникненню вірусу передує скріплення його з особливим білком – рецептором на поверхні клітини. Скріплення з рецептором здійснюється за допомогою спеціальних білків на поверхні вірусної частинки, які “впізнають” відповідний рецептор на поверхні
Інфекційний процес починається з проникнення в клітину вірусів і їх розмноження. Відбувається редуплікація вірусного геному і самозбірка капсида. Для здійснення редуплікації нуклеїнова кислота повинна звільнитися від оболонки. Крім редуплікації геном вірусу бере участь в синтезі РНК, яка необхідна для утворення на рибосомах клітини – господаря білків капсида. Після синтезу нової молекули нуклеїнової кислоти вона вкривається білками. Накопичення вірусних частинок приводить до виходу їх з клітини.
Для деяких вірусів це відбувається шляхом “вибуху”, внаслідок чого цілісність клітини порушується і вона гине. Інші віруси виділяються способом, що нагадує брунькування. У цьому випадку клітини організму можуть довго зберігати свою життєздатність.
Інший шлях проникнення в клітину у вірусів бактерій – бактеріофагів. Товсті клітинні стінки бактерій не дозволяють білку-рецептору разом із вірусом, що приєднався до нього, занурюватися в цитоплазму, як це відбувається при інфікуванні клітин тваринних. Тому бактеріофаг вводить порожнистий стрижень у клітину і виштовхує через нього ДНК (або РНК), що знаходиться в головці. Геном бактеріофага потрапляє в цитоплазму, а оболонка залишається зовні. У цитоплазмі бактерійної клітини починається редуплікація геному бактеріофага, синтез його білків і формування капсида. Через певний проміжок часу бактерійна клітина гине, і зрілі фагові частинки виходять у навколишнє середовище. Таким чином, віруси є автономними генетичними структурами, проте не здатними розвиватися зовні клітини. Вважають, що віруси і бактеріофаги – генетичні елементи клітин, які еволюціонували разом із клітинними формами життя, що відокремилися.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...