Норми радіаційної безпеки, Іонізуючі випромінювання. Радіаційна безпека
Безпека життєдіяльності
2. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ПОВСЯКДЕНІШ УМОВАХ ВИРОБНИЦТВА І У ПОБУТІ
2.2. Іонізуючі випромінювання. Радіаційна безпека
2.2.4. Норми радіаційної безпеки
Перші безмежні межі опромінення людей були визначені на початку XX ст. Оскільки у той час променеві ураження стосувалися головним чином шкіри, то було запропоновано прийняти як безпечну десяту частину дози, яка викликає еритему (почервоніння) шкіри через 10 діб.
У 1934 р. міжнародна комісія радіаційної охорони встановила толерантну дозу – 0,2 Р/добу. Із
Нині діють “Норми радіаційної
У НРБ проведено чітке розмежування між дозовими границями для різних категорій опромінюваних осіб.
Категорія А – персонал, який працює безпосередньо з ІВ.
Категорія Б – обмежена частина населення (особи, які безпосередньо не працюють з ІВ, але за умовами проживання чи розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню).
Категорія В – населення.
Встановлені три категорії органів тіла людини, опромінення яких викликає різні наслідки:
I – усе тіло, червоний кістковий мозок;
II – м’язи, щитовидна залоза, жирова тканина, внутрішні органи;
III – кісткова тканина, поверхня шкіри, кістки, передпліччя, кісточка, стопи.
Норми радіаційної безпеки наведено в табл. у берах на рік.
Таблиця
Норми радіаційної безпеки
Категорія людей | Категорія органів | ||
І | ІІ | ІІІ | |
А | 5 | 15 | 30 |
Б | 0,5 | 1,5 | 3,0 |
Закон України 1991 р. “Про правовий режим території, яка зазнала радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає рівні забруднення місцевості та вид екологічної зони. Згідно з цим Законом забрудненою вважається територія, проживання на якій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер за рік, що перевищує природний доаварійний фон.
Наведено розподіл забрудненої території на зони:
– зона відчуження – 30 кілометрова зона, з якої була проведена евакуація населення у 1986 р. (40-80 Ки/км2);
– зона безумовного (обов’язкового) відселення – це територія, яка підлягала інтенсивному забрудненню довгоживучими ізотопами цезію від 15,0 Ки/км2; стронцію – від 3,0 Ки/км2; плутонію – від 0,1 Ки/км2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад 0,5 бер за рік;
– зона гарантованого добровільного відселення – це територія з щільністю забруднення Грунту ізотопами: цезію від 5,0 до 15,0 Ки/км2; стронцію – від 0,15 до 3 Ки/км2; плутонію – від 0,01 до 0,1 Ки/км2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення вище 0,1 бер /рік;
– зона посиленого радіоекологічного контролю – це територія із щільністю зараження грунту ізотопами: цезію – від 1,0 до 5,0 Ки/км2; стронцію – від 0,02 до 5,5 Ки/км2; плутонію – від 0,005 до 0,01 Ки/км2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення 0,1 бер/рік.
Таким чином, іонізуючі випромінювання за своєю природою шкідливі для життя. Будь-яке опромінення збільшує ризик захворювань. Крім того, у людей відсутні органи, які сприймають ІВ, що робить їх особливо небезпечними.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...