ОСОБИСТІСТЬ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ОСОБИСТІСТЬ – 1) система внутрішньої регуляції (в цьому розумінні – саморегуляції) соціальної активності людини, зі становленням якої людина стає суб’єктом цієї активності, а через це – й тих соціальних відносин, в які вона вступає; 2) система психол. механізмів соціальної суб’єктності людини, що формується лише через взаємодію з іншими людьми на основі тієї культури, носіями якої вони є. О. людини в її діяльнісних проявах виявляється для інших людей як та чи інша певна сукупність

соціально значущих рис особи. В цьому аспекті О. – порівняно стала сукупність людських якостей, відповідно до формування яких у процесі змужніння індивід стає соціально визнаним і тим самим соціально відповідальним суб’єктом своєї поведінки.

Становлення О. починається з перших контактів новонародженого із соціальним світом і відбувається в міру соціалізації індивіда, насамперед завдяки спілкуванню з іншими людьми. При цьому особливого значення набувають процеси формування, з одного боку, самосвідомості індивіда та (на її основі) здатності до свідомого контролю за власною поведінкою, а з другого –

уміння керувати нею, що складається на основі потреб та набутого досвіду усвідомлення і переживання наслідків своїх дій. Завершальною фазою становлення О. може вважатися перетворення процесів свідомого керування своєю поведінкою у вирішальну інстанцію усієї системи внутрішньої регуляції соціальної активності людини, тобто в таку, що опосередковує всі процеси її соціальної поведінки й вирішальною мірою (хоча не повністю) обмежує вплив неусвідомленої психічної регуляції.

О. – система багатокомпонентна та надзвичайно складна, поліструктурна та поліфункціональна. Дві найзагальніші функціональні підсистеми О. – це (1) механізми внутрішньої регуляції спрямованості діяльності людини, регуляції того, що вона робить, та (2) механізми внутрішньої регуляції способів її діяльності – того, як вона це робить. Перша з цих підсистем, яка виконує функції цілеспрямувального орієнтування соціальної активності людини, – це “спрямованість О.”, всі її диспозиції та потреби, що є основою диспозицій. Друга підсистема, яка виконує функції операційного програмування соціальної людини, – це “потенціал О.”, її здібності та усі інші психічні потенції (знання, вміння, навички та ін.). Утворення зв’язку соціальних установок з відповідними навичками, а також інших, хоча б тимчасово стабільних, сполучень диспозицій та потенцій означає формування комплексних (диспозиційно-потенційних) готовностей О. до певних дій за певних обставин. Цим забезпечується освоєння (інтеріоризація та інтерналізація) О. соціальних ролей та норм, формування елементів особистісної культури – сімейної, трудової, політичної та ін.

О. окремої людини не є предметом соціол. досліджень, бо в цих дослідженнях фіксуються сукупнісні особистісні якості (серед них і прояви диспозицій і потенцій) груп людей, характер і розподіли цих якостей та їх сталі сполучення, що характеризують соціокультуральні та інші типи О., розподіли цих типів у соціальних спільнотах та ін. Особлива увага в соціології О. приділяється дослідженням взаємозв’язків параметрів соціальних структур та особистісних якостей людей у відповідних соціальних групах. Розподіли соціальних якостей О., поширених у суспільстві, будучи детерміновані особливостями його попереднього істор. періоду, є водночас суттєвою детермінантою подальшого розвитку суспільства.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: ОСОБИСТІСТЬ