Особливості вживання простих речень у мовленні. Інтонування різних видів простих речень

НАЙВАЖЛИВІШІ ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ

§3.Особливості вживання простих речень у мовленні. Інтонування різних видів простих речень

Кожне слово вказує на певне поняття.

Закінчену ж думку виражає лише речення.

Його будівельний матеріал – слова,

Поєднані у словосполучення.

Н. Клименко

60.1. Розкажіть за схемою про види простих речень. Розповідь ілюструйте дібраними прикладами.

Особливості вживання простих речень у мовленні. Інтонування різних видів простих речень

II. Поміркуйте. Прочитайте епіграф до теми. Підтвердіть висловлену науковцем думку на прикладах.

61.1. Запишіть речення. Підкресліть граматичні основи. Доведіть, що одні речення з поданих двоскладні, інші – односкладні. Поясніть уживання розділових знаків.

I. Люди – господарі своєї долі (В. Шекспір). 2. Свою Україну любіть! (Т. Шевченко). 3.1 возвеличимо на диво і розум наш, і наш язик (Т. Шевченко). 4. Вищим моральним законом для людини є любов до людства (Р. Фергюссон). 5. Історія проситься в сни нащадків (Л. Костенко). 6. Світло й тьма, тління і вічність, віра і безчестя складають світ цей і потрібні одне для одного (Г. Сковорода). 7. Оцінюй себе за наслідками своєї діяльності (3 журналу). 8. Не міряй всіх на свій аршин (Нар. творчість).

II. Складіть алгоритм розпізнавання двоскладних і односкладних речень для учнів 8 класу.

62.1. Прочитайте виразно мініатюру. Поясніть стилістичну роль називних (номінативних) речень. Яке явище висміює автор?

Особливості вживання простих речень у мовленні. Інтонування різних видів простих речень

II. Визначте відміну іменників, ужитих у тексті. Іменники II відміни поставте в родовому відмінку й запишіть.

63.1. Запишіть спочатку поширені речення, потім – непоширені. Умотивуйте свій вибір.

1. Став Дніпро. Зомліли в сумі сніжно-білі явори (Г. Чупринка). 2. Надходить дощ. Шумлять бліді берези… (Є. Плужник). 3. Одшуміло літо… Одспівало жито. Тільки вітер креше іскри по стерні… (Д. Фальківський). 4. Гроза росла. Купали гострі крила столітні чайки в голубій воді (Л. Первомайський). 5. Я спиняти тебе не буду. Ти проходь. Не спиняйся (К. Герасименко). 6. Море бушувало (В. Чемерис). 7. Завмирає місто. Тишина і спокій. Тільки сніг синіє (В. Сосюра).

II. Поміркуйте. У текстах якого стилю мовлення найчастіше використовуються непоширені речення? Чому?

III. Розгляньте краєвиди на слайдах. Доберіть до кожного фото поетичні заголовки, спираючись на речення вправи. Непоширені речення поширте.

Особливості вживання простих речень у мовленні. Інтонування різних видів простих речень

Комунікативний практикум

Комунікативний практикум

64.1. Відредагуйте діалог, надавши йому властивих розмовному стилю невимушеності й лаконізму.

– У нашому класі є два спортсмени.

– А решта учнів вашого класу не займається спортом?

– Решта учнів нашого класу хотіли б займатися спортом, але вони ще не визначили, яким видом спорту їм хотілося б займатися.

– Хіба у вашій школі немає спортивних секцій?

– У нашій школі є спортивні секції, але учні нашого класу ще не виявили інтересу до них.

– Тоді приходьте всім класом у спортивний зал школи після уроків, і там ми порадимось, до якої секції хоче записатися кожний з вас.

– Добре. Ми сьогодні після уроків усім класом прийдемо у спортзал.

II. Проведіть дослідження. Чи змінилися структура і забарвлення тексту? Завдяки чому ви досягли цього?

65.1. Прочитайте текст. Знайдіть неповні речення, визначте їхню роль у тексті.

Юнак повернувся обличчям до капітана і пішов просто до містка, мабуть, збираючись спуститися по трапу вниз. Обличчя в нього видалося капітану знайомим. Він уже десь бачив і оці темні великі очі, і оцей трохи облуплений сонцем ніс, і оце круте, як сани-козирки, підборіддя.

– Ти не Коваленків? – несподівано для самого себе спитав капітан.

– Коваленків, – зупинився здивований юнак.

– Василя Коваленка?

– Ні, Дмитра.

– A-а, знав я колись Коваленка, тільки Василя. Біля Дніпра разом росли.

– Я біля Дніпра виріс.

– Та воно так. Коваленків на Дніпрі багато.

– Багато.

– А тепер їдеш?

– їду.

– їхати добре діло.

Юнак постояв, сподіваючись, що капітан ще щось скаже, але той і так уже вичерпав весь свій запас балакучості й замовк. Коваленко бачив багато дніпровських капітанів і знав, що вони люди неговіркі. Цей теж був такий, хоч попервах можна було подумати інакше (П. Загребельний).

II. Виконайте завдання за текстом.

1. Визначте стиль тексту.

2. Випишіть із тексту спільнокореневі слова. Виконайте їх розбір за будовою.

3. Визначте розряд ужитих у тексті займенників.

66. Прочитайте текст. Сформулюйте призначення наданої інформації

Та її пізнавальну цінність. Порівняйте подану в тексті інформацію з уже відомою вам. Що нового про стилістичні засоби синтаксису ви дізналися?

Великі синтаксичні можливості мають синоніми простого речення – ствердні й заперечні, розповідні, питальні й спонукальні, односкладні й двоскладні, повні й неповні речення. Вони забезпечують синтаксичну різноманітність тексту, його виразність. Уживання повних і неповних речень зумовлене сферою їх використання. Повні речення переважають у книжних стилях, а неповні – у розмовному.

Речення з однорідними, відокремленими членами найчастіше вживаються в книжному мовленні. У діловому, науковому і рідше в публіцистичному стилях вони використовуються для передачі точного, логічного викладу думок, класифікації предметів і явищ, виділення й уточнення їхніх суттєвих ознак тощо. У художньому і зрідка в публіцистичному стилях однорідні й відокремлені члени речення виражають емоційно-експресивне забарвлення тексту, поєднання логічно несумісних понять, створення контрастних картин, метафоричних порівнянь тощо (З кн. “Культура мови і стилістика”).

67.1. Прочитайте тексти. Визначте стиль кожного тексту. Обгрунтуйте свою думку.

1. “Дорогий Дмитре, ну от тобі вже й сімнадцять… Бери від кожної пори свого життя те, що воно пропонує тобі. Вимагати од часу не мудро і не гідно. Але і не пливи за течією. Тобто, вибравши тверді орієнтири, що таке добро і що зло, виростай у їхньому полі, аби по ньому все тобі скристалізувалося… Ідеал є один – добра і справедливості, чесності й любові. Іншого, мабуть, немає. Ще додам – ідеал краси” (3 листа В. Стуса до сина).

2. У підлітковому віці відзначається виразне спрямування свідомості на самого себе. Усвідомлення себе особистістю відбувається в підлітка, передусім, внаслідок спілкування з ровесниками. Саме спілкування є одним із провідних видів діяльності в підлітковому віці. Самопізнання, виокремлення і зіставлення свого “я” з іншими особами створюють умови для самовдосконалення особистості.

Підліток, оцінюючи свої здібності, успіхи, зовнішню привабливість, моральну сутність, соціальну роль у колективі, недоліки, емоційно переживає і намагається завоювати повагу та довіру. На основі співвідношення між рівнем домагань і реальними успіхами в підлітка формується відповідно висока або низька самоповага. Не меншою мірою вона залежить також від оцінки підлітка людьми (osvita. ua).

3. Може, у цьому найприкметніша риса людського життя: доки ти дитина – не помічаєш краси дитинства. Доки юний – не вмієш цінувати дар юності, рідкісний, скороминущий. Оціниш і станеш це помічати… І все пережите лиш самою згадкою стане для тебе… (За О. Гончаром).

II. Проаналізуйте тексти за планом:

1. Хто може бути адресатом кожного з текстів?

2. Якими синтаксичними засобами характеризується кожен текст?

3. Використовуючи подану вище інформацію, з’ясуйте, у якому стилі синтаксична будова тексту характеризується різноманітністю речень і чому?

III. Виконайте синтаксичний розбір виділеного речення.

Зверніть увагу! Різні за метою висловлювання речення вимовляються по-різному: рівним тоном (розповідна інтонація) з його підвищенням на наголошеному слові і зниженням у кінці; з питальною інтонацією при підвищенні тону на слові, пов’язаному зі змістом питання; з наказовою інтонацією – високим або низьким тоном залежно від того, що виражають: наказ, заборону, заклик чи просьбу, пораду, застереження; з окличною інтонацією – виділяється слово, що виражає емоцію.

Певні особливості інтонування в усному мовленні мають звертання, вставні слова, однорідні члени речення. Наприклад, звертання відокремлюється паузою і вимовляється залежно від місця в реченні та ступеня вираження почуття високим або низьким тоном. Вставні слова і словосполучення вимовляються прискорено і відділяються від інших слів у реченні зниженим голосом. В усному мовленні характерною ознакою для однорідних членів є перелічувальна інтонація. Узагальнювальне слово перед однорідними членами вимовляється з попереджувальною інтонацією, після – з підсумковою (За О. Біляєвим).Пра

Правописний практикум

68.1. Спишіть речення, ставлячи розділові знаки.

1. На жаль дерево росте повільніше ніж людина (І. Цюпа).

2. На думку античних мислителів досконалим ораторське мистецтво може бути лише в руках хорошої людини (Г. Сагач). 3. Я знаю вас нащадки запорожців я вірю вам і низько б’ю чолом (Олександр Олесь). 4. Здається ще ніколи не вбирав у себе так глибоко картини звичного з дитинства світу і дивні контури схожої на велетенського тріснутого дзвона Дівич-гори розчахненої крутим узвозом і верстований старими вербами Чумацький шлях і схилі кручі посмуговані червоною білою блакитною глинами наче розписні глечики (В. Дрозд). 5. Людські стосунки це обмін цінностями (7. Томан). 6. Добром сину платять за добро заступаючи дорогу злу і кривді (І. Цюпа). 7. Тільки рідне слово виплекане твоїм родом і народом має таємничу здатність тримати людину в повноті її історичного й духовного буття (І. Драч).

II. Прочитайте записані речення, дотримуючись відповідної інтонації. Поясніть, чим ускладнені речення і з якою метою.

III. Виконайте повний синтаксичний аналіз одного речення (за власним вибором).

Комунікативний практикум

69. Поясніть, як ви розумієте вислів Іржі Томана: Людські стосунки – це обмін цінностями.

70.1. Прочитайте, виділяючи паузами та зміною інтонації відокремлені другорядні члени речення.

Обережно гортала сторінки, поглинаючи кожне надруковане слово. Моє знайомство з журналом було ніжним, як перше побачення, трепетним, як перший сором’язливий поцілунок.

Так сталося, що мені потрібно було їхати у справах із Полтави до Кременчука. Щоб не сумувати, взяла з собою “Березіль”. У вагоні швидкого потяга “Харків-Кременчук” було тихо й затишно. Ніхто не заважав. І мені здалося, що я не читаю, а ніби повністю розчинилася в надрукованому, поєднуючи в пам’яті минуле і майбутнє…

Ковтала поезію Миколи Рачука. Тремтячою рукою гортала сторінки, затамувавши подих, ледве стримувала емоції… Проза Олесі Шепітько і фрагменти нової повісті Галини Пагутяк настільки глибоко змістовні, що я змушена була час від часу відкладати часопис, щоб осмислити їхні добірні думки. Ці десять аркушиків я прочитала на одному подиху, намагаючись не відволікатися і не відривати погляду. “Що ж буде далі?” – подумки запитувала себе, машинально гортаючи кожну наступну сторінку… (3. Гурбанова).

II. Виконайте завдання за текстом.

1. Доберіть до тексту заголовок.

2. Виконайте повний пунктуаційний аналіз виділеного речення.

3. Добираючи приклади з тексту, розкажіть про правопис часток не і ні з дієсловами.

Комунікативний пактикум

III. Підготуйте огляд статей одного з українських часописів.

Особливості вживання простих речень у мовленні. Інтонування різних видів простих речень

Сучасні українські журнали

Правописний практикум

71. І. Прочитайте. Визначте однорідні та відокремлені члени речення. Виконайте повний синтаксичний аналіз одного речення (за власним вибором). Поясніть уживання розділових знаків.

1. Розмовляючи з ким-небудь, важливо зосередитися на темі бесіди, узяти в ній участь, підтримати її плавність, зробити її цікавою. Жартувати треба обережно, не ображаючи оточуючих (З журналу). 2. День видався сонячний, лагідний, здавалось, високі небеса дзвеніли блакитним кришталем, скликаючи дітей до школи (І. Цюпа). 3. Юна душа завжди шукає в житті щось істинне, справжнє, тобто неминуще, для формування своєї структури, їй, певне, саме такий вітамін потрібен… (О. Гончар).

4. Належачи до певного соціуму*, індивідуум* зі своєю появою на світ органічно входить у вироблену його співвітчизниками культуру, стає її користувачем і носієм (3 кн. “Культура української мови”). 5. Людина, здатна пройнятися чужим горем, духовно сильніша (В. Іванина). 6. Уміщуючи різноманітну інформацію, словники відіграють надзвичайно важливу роль у духовній культурі народу (В. Русанівський).

II. Поясніть стилістичну і змістову роль відокремлених та однорідних членів речення.

Це варто знати

72. І. Прочитайте текст, дотримуючись правильного інтонування речень з однорідними членами. Доберіть заголовок. З’ясуйте стиль мовлення. Визначте пізнавальну цінність прочитаного.

Важко дібрати слова, щоб показати всю велич і значущість Миколи Михайловича Амосова як для України, так і для світової медицини. Це – людина-епоха, зразок інтелекту та професіоналізму. За тих часів він був одним із небагатьох, хто міг залишитися самим собою. “Напевно, не було, немає і не буде більш безкорисливого лікаря, ніж Микола Амосов”, – говорять про нього його колеги і приятелі. За своє життя він прооперував понад 50 тисяч осіб і жодного разу не дозволив собі взяти навіть скромного подарунка. Він навіть повісив біля входу до свого інституту оголошення: “Від пацієнтів подарунки не беремо”. Можливість урятувати життя була для нього справжнім щастям. “Так, я щаслива людина”, – говорив він іноді своїм друзям. Хоч багатьом його підлеглим так не здавалося. Вони просто не знали, що під суворою маскою ховалася щира, добра, вразлива, нескінченно безкорислива людина (О. Омельченко).

II. Поясніть уживання розділових знаків у реченнях тексту.

III. Проведіть дослідження. Поясніть мету використання в тексті речень з однорідними членами. Що втратить текст, якщо опустити в ньому однорідні члени речення?

Комунікативний практикум

IV. Ознайомтеся на сайтах Інтернету uk. wikipedia. org, cylib. iit. nau....


edu. ua, greatukrainians. com. ua з інформацією про Миколу Амосова. Підготуйте повідомлення з теми “Людина, яка дарувала життя”.

73. Складіть і запишіть речення з поданими словами таким чином, щоб в одному випадку вони виконували роль вставних слів, а в іншому – членів речення.

Здається, може, видно, кажуть, головне.

Крокидо успішного спілкування

74. І. Прочитайте текст. Доберіть заголовок, що відповідав би темі чи основній думці. Аргументуйте свій вибір. Визначте стиль тексту.

Ми говоримо висловленнями (реченнями). Прикметою речення як найменшої комунікативної одиниці мови є інтонація, якій як виражальному засобові належить дуже важлива роль. Наприклад, репліку Дякую! можна вимовити рвучко або стримано, м’яко або грубо, тепло або холодно, сором’язливо або безпардонно, відкрито або скрадливо. Якщо вона прозвучить іронічно, глузливо, єхидно, то така інтонація справить на адресата сильніше враження, ніж сам зміст слова дякую. Інтонація – явище фонетично складне. Кожен з її компонентів має своє функціональне призначення у вираженні змісту мовлення, емоційного стану мовця, досягненні комунікативної мети, отже, належить до сфери культури й етикетності мовлення (За Я. Радевичем-Винницьким).

Особливості вживання простих речень у мовленні. Інтонування різних видів простих речень

Микола Амосов

Комунікативний практикум

II. Продовжіть висловлену науковцем думку, використовуючи як аргументи знання про інтонування різних видів простих речень і як приклади – самостійно складені речення.

75.1. Прочитайте текст. Доберіть заголовок. Спрогнозуйте ситуацію спілкування, описану в тексті.

– Так-так, Сашко, що ти нам розповіси? – звернувся до нього директор.

– Та… тут про… Лесю Українку, – прочитав той із папірця.

– Ну, розкажи!

– Леся Українка… вона написала…

– “Лісову пісню”, – пошепки підказала своєму учневі Віра Василівна.

– А, так, “Лісову пісню”! – зрадів Сашко.

– Про що цей твір? – наполягав директор.

– Про Мавку, – знову вирішила допомогти вчителька, вже інша, Тамара Сидорівна.

– Про Мавку!

– А хто ж така Мавка? – продовжував директор.

– Мавка…

– У неї зелені коси, – підказувала вчителька.

– У неї зелені коси, – упевнено повторив Сашко.

– А ти що, бачив її? – здивувався директор.

Тамара Сидорівна згідно підморгнула Сашкові, мовляв, кажи: бачив.

– Бачив! – упевнено сказав Сашко, ще й кивнувши головою.

Директор підвів погляд, на Сашковім обличчі на посмішку не було й натяку, на те вчительки покотилися зі сміху.

– Де ж ти її міг бачити? Може, коли повертався додому зі школи? Та йди вже! – відправив за двері Сашка директор (3. Луценко).

II. Виконайте завдання за текстом.

1. Як впливає на стиль інтонаційне оформлення речень? Яка роль різних за метою висловлювання речень у створенні стилю мовлення?

2. У якому стилі переважають різні типи речень за метою висловлювання та інтонацією? Як вони впливають на емоційне забарвлення тексту?

3. Яку роль виконують питальні речення?

4. Випишіть словосполучення. Виконайте розбір 3-4 з них за власним вибором.

III. Зробіть висновок. Які інтонаційні особливості властиві розповідним, питальним і спонукальним реченням? Відповідь проілюструйте власне дібраними прикладами.

Скарби фразеології

76. Складіть і розіграйте діалог із поданими фразеологізмами, використовуючи різні за метою висловлювання речення.

Будуть з вас люди; вивести в люди; ні собі ні людям; скільки душа забажає; похолонуло в душі.

Бібліографічне бюро

Островський В. І., Островська Г. Ф. А українською кажуть так… – Одеса: Астропринт, 2008.

Данияьцова У. Д. Українська мова. Повторюємо шкільну програму. – К.: Літера ЛТД, 2009.

Стоян Л. М. Українська мова. Посібник з орфографії і пунктуації. – К.: Наукова думка, 2005.

Караванський С. Секрети української мови. – Львів: БаК, 2009.

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

Риторичні вимоги до мовця. Імідж оратора. Професійний імідж

Поетами народжуються, ораторами стають.

Цицерон

77.1. Кожна епоха і кожен народ протягом тисячоліть висували власні

Вимоги до мовця. Ознайомтеся з вимогами до оратора, сформульованими Цицероном і Феофаном Прокоповичем. Що в них спільного, а що відмінного? Залежно від чого, на вашу думку, можуть змінюватися й корегуватися вимоги до оратора?

На думку Цицерона, оратор повинен дотримуватися певних вимог.

1. Першою і неодмінною умовою для оратора є природне обдаровання.

2. Для красномовства необхідна особливого роду жвавість (гнучкість) розуму й чуття, яка сприяє швидкому знаходженню в промові будь-якого предмета і робить прикрашання численним, а запам’ятовування – надійним і міцним.

3. Основний інструмент формування людини – слово. Бути людиною – означає володіти словом, суспільно дієвим і тому художньо досконалим.

4. Зразок оратора – античний ритор, промова якого вирізняється чистотою, простотою і правильністю.

5. Оратор повинен володіти дотепністю діалектика*, думками філософа, словами мало не поета, пам’яттю законодавця, голосом трагіка*, грою такою, як у кращих лицедіїв*.

6. Найкращий оратор той, хто своїм словом і навчає слухачів, і приносить задоволення, і справляє на них сильне враження.

7. Оратором буде той, хто будь-яке питання, що потребує словесної розробки, зуміє викласти “доступно, струнко, гарно, пам’ятливо й у достойному виконанні”.

8. Справжній оратор повинен дослідити, переслухати, перечитати, обговорити, розібрати, виправити все, що трапляється людині в житті, оскільки в ньому обертається оратор і воно є матеріалом.

9. Серед найважливіших рис і вмінь оратора на перше місце повинна виступати гармонізуюча функція мовлення, її естетичний ефект, що породжує в учасників спілкування задоволення і позитивні емоції, а також ревність і захоплену любов до справи; добродушність, благородство, лагідність, поштивість, чесність, досконалість; прагнення бути гарною людиною, бути достойною людиною; намагання багато чути, бачити, осмислювати і засвоювати; бути всебічно освіченим; висловлювати думку доладно і з достоїнством; мати м’який голос, скромний вираз обличчя, ласкавість мовлення.

Слов’янський риторичний ідеал найповніше сформований у 10 книгах “Про риторичне мистецтво” Феофана Прокоповича, який насамперед наголошував на патріотичності й почесності місії* оратора, на його таланті, наполегливості в навчанні й працьовитості. Теорія риторичного ідеалу Прокоповича базується на античних засадах, однак, на відміну від Цицерона і Квінтиліана, найважливішим умінням оратора вчений вважає дотримання відповідності між стилем, ділом і часом.

Давньоукраїнський ідеал мовленнєвої поведінки, на думку дослідників, передбачає дотримання основних християнських заповідей: лагідності, покірливості, смиренності, любові до ближнього, поваги до нього, заборони брехливого й особливо наклепницького слова. Мовлення повинне бути стриманим, не дозволялися крик, роздратування, вияв презирства, гріховним вважалося бажання засудити, усіляка хула*.

Українськими вченими розроблено основні вимоги до промовців:

1) сповідування певного риторичного ідеалу, тих принципів, що визначають обраний ідеал, реалізація ідеалу в риторичній практиці через дотримання певних рис;

2) моральний обов’язок оратора – бути чесним, справедливим, доброчинним, відкритим для людей;

3) висока освіченість оратора;

4) обов’язковим для оратора є вільне володіння сучасною українською літературною мовою, зокрема її стилістичною системою, функціональними стилями та жанрами, способами та прийомами організації художніх засобів для підготовки й виголошення промов;

5) виразне індивідуальне мовомислення;

6) промовець має бути національно свідомою особистістю й позитивно впливати на мовну практику (За Н. Голуб).

Кроки до успішного спілкування

II. Об’єднайтесь у групи. Доповніть перелік сформульованих риторичних вимог до мовця власними. Чи обов’язково їх дотримуватися в будь-якій ситуації спілкування?

III. Поміркуйте. Прочитайте епіграф до теми і вимоги, висунуті Цицероном до оратора. Щоб мав на увазі філософ?

Це варто знати

78. Прочитайте текст. Доберіть власні приклади приказок і прислів’їв, у яких сформульовано вимоги до мовця.

Кожен мовець повинен засвоїти чинники, що впливають на вибір мовних засобів в конкретній комунікативній ситуації: чинник адресата (вік, стать), комунікативні умови (місце, час, тривалість спілкування), характер взаємин між співрозмовниками тощо. Важить тут і знання особливостей усього спектру супровідних засобів (жестів, міміки тощо), а ще – мелодика мови, тембр і тон голосу мовця, приязнь і прихильність до співрозмовника. Однак, навіть поєднання всього сказаного разом виявиться недостатньо, якщо мовець не враховує національну специфіку спілкування, бо попри безліч спільних рис, вона в кожного народу своєрідна.

Увібравши найдавніші звичаї й традиції, український народ також утворив цілісну систему, що слугує у найрізноманітніших ситуаціях спілкування і є одним із кодів, які відкривають своєрідність національно-мовної картини світу. Так, наприклад, вимоги до мовця відбито в приказках і прислів’ях, які можна вважати скарбницею перевірених поколіннями істин і знань, на основі яких формувалося цивілізоване суспільство. Наведемо лише кілька з них: Бережи хліб на обід, а слово на відповідь; Не хочеш почути дурних слів, не кажи їх сам; Від теплого слова і лід розмерзає (За Н. Голуб).

79. Прочитайте визначення поняття імідж. Якщо це можливо, доберіть український відповідник до слова імідж.

Імідж – 1. Рекламний, представницький образ кого-небудь (напр. громадського діяча), що створюється для населення. // Образ фірми, організації або товарного знака (бренда), який формується у споживача на підставі виняткових і оригінальних, але обов’язково корисних сторін діяльності і якостей товарів (послуг). 2. Уявне зображення предмета в геометричній оптиці (Тлумачний словник української мови).

Імідж – певний образ відомої особи або речі, створюваний засобами масової інформації, літературою або самою особою (Словник іншомовних термінів).

Імідж – образ людини, уявлення оточучих про неї, часто створене цілеспрямовано (Ф. Бацевич).

80.1. Перекладіть текст українською мовою. Визначте стиль і тип мовлення. Складіть за змістом тексту кілька запитань.

Самопрезентация, самоподача, самопредъявление – все эти слова означают, что оратор предъявляет себя аудитории. Самопрезентация в публичном выступлении – это умение направить восприятие аудитории по определенному пути, выгодному оратору.

Разговор о самопрезентации имеет смысл связать с понятием “имидж”. Имидж дословно с английского означает “образ”. Но в нашем понимании имидж и образ не одно и то же. Прежде всего потому, что в нашем родном языке слово образ имеет пять разных значений: вид, облик, характер, порядок, отражение.

Ближе всего к английскому слову имидж термин “мнение”. Имидж – мнение, суждение, содержащее оценку и отношение. В результате самопрезентации и формируется имидж. Имидж оратора важен, поскольку он формирует готовность слушателей действовать тем или иным образом.

Например, представьте, что происходит выступление двух ораторов перед аудиторией. Цель: в результате выступления аудитория должна совершить необходимые оратору действия – проголосовать, купить, прийти, принять решение, утвердить план и т. п.

Первый оратор производит такую самопрезентацию: появляется перед аудиторией точно в условленное время, начинает минута в минуту, одет современно, в деловом стиле,

Особливості вживання простих речень у мовленні. Інтонування різних видів простих речень

Владеет правильной речью, говорит доходчиво. Другой оратор опаздывает, на глазах аудитории пъет таблетки, выглядит нео-прятно, притопывает ногами, вертит в руках листи с текстом, редко смотрит в глаза слушателям, злоупотребляет словами – паразитами. Очевидно, что первый оратор скорее вызовет интерес и доверие, чем второй.

Вопрос: на чей призыв к действиям отреагирует аудитория? (За В. Кобзевою).

II. Дайте відповіді на запитання і виконайте завдання за текстом.

1. Які складові іміджу оратора виділяє автор? Доповніть їх власне сформульованими.

2. Продовжіть текст відповіддю на поставлене автором запитання. Скористайтеся фотоілюстраціями нас. 55.

81. І. Прочитайте текст. Доберіть заголовок. Визначте основну думку тексту, тип зв’язку між його частинами. Назвіть слова, що здійснюють смисловий зв’язок.

Імідж – це форма відображення об’єкта, яка цілеспрямовано створена або стихійно відображається у свідомості людей (на їх свідомому і підсвідомому рівнях). Об’єктом чи носієм іміджу може бути людина, група людей, організація, фірма, установа. Імідж може бути особистісний (персональний) та професійний. Він тісно пов’язаний з середовищем, у якому перебуває людина (кабінет, житло, автомобіль, продукти діяльності); габаритами людини (її конституція – пікнік, атлетик, худорлявий і відповідно підібраний стиль одягу); вербалікою (грамотне мовлення); умінням тримати своє тіло та користуватись невербальними знаками (поза, постава, міміка, жести). У свідомості інших людей імідж про конкретну особу формується з перших моментів контакту, під впливом першого враження, надійність візуальної оцінки становить 80 відсотків. Аби справити добре враження на партнера, деякі закордонні фахівці рекомендують користуватись правилом 12:

– перші 12 кроків назустріч партнеру повинні бути впевнені,

Рішучі;

– перші 12 слів – приємні;

– перші 12 дюймів* зверху та перші 12 дюймів знизу – бездоганні.

Домінантами в іміджі є вираз обличчя людини та її руки. Псують імідж розкуйовджене, несвіже волосся, облізлий лак на нігтях та недоглянуті руки, брудне, стоптане взуття, “бігаючі” очі, жаргонне мовлення, жуйка в роті, неприємний запах тіла та різкі парфуми, похмурий вираз обличчя, невміння користуватись мобільним телефоном у товаристві тощо. Невдала манера одягатися, погана фізична форма, неохайний вигляд, недоглянуті зуби – усе це може призвести до невпевненості у своїх силах, а в деяких випадках і до депресивного стану. Складовими професійного іміджу є:

– ансамбль одягу, аксесуари та макіяж;

– хороші манери;

– приємна зовнішність;

– візитка;

– демонстрація своєї впевненості (невербалікою і мовленням);

– грамотне мовлення;

– дотримання правил і засад ділового етикету.

Дрібниць у його формуванні немає. Адже те, як ми ставимося до свого зовнішнього вигляду, засвідчує наше ставлення і до інших людей, і до себе, нашу самооцінку. Ключовими чинниками, які створюють позитивне враження на присутніх, є: елегантний одяг, приваблива зачіска, тонкий макіяж, гарні аксесуари і, звичайно, бездоганне мовлення (О. Лавриненко).

II. Визначте складові професійного іміджу, користуючись поданим текстом.

Комунікативний стиль

III. Складіть пам’ятку “Що формує імідж ділової людини?”. Бібліографічне бюро

Сагач Г. М. Риторика: Навчальний посібник для середніх і вищих навчальних закладів – К.: Ін Юре, 2000.

Меш Г. 10 уроків ораторської майстерності тим, хто вчиться виступати публічно. – К., 1993.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Особливості вживання простих речень у мовленні. Інтонування різних видів простих речень