Головна ⇒ 📌Довідник з економіки ⇒ Показники собівартості виготовленої продукції

Показники собівартості виготовленої продукції

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

РОЗДІЛ V

РЕЗУЛЬТАТИ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

ТЕМА 24

ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА, СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ТА ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

24.5. Показники собівартості виготовленої продукції

Важливий узагальнюючий показник собівартості виготовленої продукції – витрати на гривню товарної продукції – дуже універсальний, тому що може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва та наочно показує прямий зв’язок між собівартістю й прибутком. На його рівень впливають об’єктивні та суб’єктивні,

зовнішні та внутрішні фактори. Обчислюється він як відношення загальної суми витрат на виробництво й реалізацію продукції до вартості виробленої товарної продукції в діючих цінах. Цей показник можна використовувати для розрахунку витрат на 1 грн. товарної продукції в базовому та плановому році:

А) базовий рік

Де Вб – витрати на 1 грн. товарної продукції;

Сб – собівартість товарної продукції;

Об – обсяг товарної продукції.

Б) плановий рік

Де Впл – витрати на 1 грн. товарної продукції;

Спл – собівартість товарної продукції;

Опл

– обсяг товарної продукції.

Також розраховують відсоток зниження витрат на 1 грн. товарної продукції:

Де Пзн – відсоток зниження витрат на 1 грн. товарної продукції.

Серед важливих показників, що характеризують собівартість продукції, можна виокремити такі:

1) вихідна собівартість товарної продукції в плановому році:

Де Свих – вихідна собівартість товарної продукції в плановому році;

2) планова собівартість продукції:

Де Евит – сума економії витрат з усіх техніко-економічних факторів.

Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу частку у її структурі:

А) зниження собівартості продукції (См, грн.) унаслідок зменшення витрат на матеріали та сировину можна розрахувати за такою формулою:

Де Н1 – норма витрат матеріалів до здійснення заходу;

Н2 – норма витрат матеріалів після здійснення заходу;

Цод – ціна одиниці матеріального ресурсу;

О – обсяг випуску продукції після здійснення заходу.

Для розрахунку цього показника можна застосовувати індексний метод (См, %), який може вплинути на всі чинники:

Де Ім – індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

Іц – індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

Пм – частка матеріальних витрат у собівартості продукції;

Б) зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці (Сп, %), що має місце лише при випередженні цим показником темпів зростання заробітної плати, або зниженні трудомісткості виготовлення продукції (Ст, грн.). Розрахунок проводиться за такою формулою:

Де Т – трудомісткість одиниці продукції до здійснення заходу;

ТС1 – середньогодинна тарифна ставка робітників до здійснення заходу;

ТС2 – середньогодинна тарифна ставка робітників після здійснення заходу;

Пд. з/п – середній відсоток додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

Пв. з/п – встановлений процент відрахувань на соціальні заходи.

Для розрахунку зростання продуктивності праці застосовують індексний метод:

Де Іс. з/п – індекс зростання середньої заробітної плати;

Ір. п/п – індекс зростання продуктивності праці;

П3/п – частка заробітної плати в собівартості продукції;

В) зниження собівартості продукції (Су-п грн.) унаслідок зміни структури й обсягу продукції, що спричинює зниження умовно – постійних витрат, можна розрахувати за такою формулою:

Де ∆Опл – приріст обсягу випуску продукції у плановому році;

Ву-п – сума умовно-постійних витрат у базовому році.

Для розрахунку цього показника можна застосовувати індексний метод (Су-п, %):

Де Іу-п – індекс зростання умовно-постійних витрат;

Іо – індекс зростання обсягу виробництва;

Пу-п – частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції.

Скорочення довготривалості виробництва спричинює зменшення непрямих витрат (Сд) на величину:

Де Кт – частина умовно-змінної (залежної від тривалості виробництва) складової накладних витрат;

Нн. в – величина непрямих витрат у відсотках до собівартості продукції;

Тпл – планова тривалість виробництва;

Тб. р – тривалість виробництва в базисному періоді.

Зростання виробітки робітників порівняно з виробітком у базисному періоді зменшить непрямі витрати на величину (Св):

Де Кв – коефіцієнт, за яким визначають частку непрямих витрат, що залежать від виробітку;

Впл – середній виробіток одного робітника за планом;

Вб. р – середній виробіток одного робітника в базисному періоді.

Зниження рівня непрямих витрат від зменшення частки основної заробітної плати робітників (С3) можна знайти за такою формулою:

Де К3 – коефіцієнт, за яким визначають частку непрямих витрат, що залежать від частки основної заробітної плати;

Зпл – частка основної заробітної плати за планом;

Зб. р – частка основної заробітної плати в базисному періоді.

Коефіцієнти Кт, Кв, К3, що входять до складу трьох останніх формул, визначаються для кожного підприємства, виходячи з його особливостей. Орієнтовно можна прийняти Кт = 50 %, Кв = 16 %, К3 = 22 % від загального добутку непрямих витрат.

На підприємстві можуть застосовуватися й інші заходи щодо зниження собівартості продукції, наприклад, за рахунок підвищення рівня механізації робіт, зниження частки запасів тощо.