Порівняльна оцінка впливу на людину природних та техногенних випромінювань,- Уроки аварій на АЕС,- Аварії з викидом радіоактивних речовин

Безпека життєдіяльності

3. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

3.3. Аварії з викидом радіоактивних речовин

3.3.4. Порівняльна оцінка впливу на людину природних та техногенних випромінювань

Радіоактивність та іонізуюче випромінювання існували на Землі і в Космосі ще задовго до появи життя. Радіоактивні елементи ввійшли що складу Землі з моменту її зародження. Космічні промені, сонячна енергія безперервно опромінюють все живе. Людина протягом всього свого життя відчуває вплив природного радіаційного фону. Цивілізація доклала до цього фону додаткову дозу від будівельних матеріалів, вугілля та інших техногенних джерел, від медичних апаратів. Збільшився радіаційний фон після ядерних випробувань в атмосфері, викидів АЕС та інших реакторів.

Таким чином, усі джерела радіації, які опромінюють людину, поділяють на чотири групи:

– – природний радіаційний фон;

– – техногенний фон від природних радіонуклідів;

– – медичний фон від джерел, що використовуються в медицині;

– – глобальний фон, який утворився після ядерних випробувань та внаслідок роботи різних ядерних реакторів.

Природний радіаційний фон утворюється випромінюванням земної кори, випромінюваннями радіонуклідів, які існують в повітрі, воді, їжі, сонячною радіацією та космічними променями. Навіть тіло людини та його внутрішні

органи радіоактивні з моменту їх народження. Сумарна поглинута доза складається за рахунок зовнішнього і внутрішнього опромінення.

Основні радіоактивні ізотопи, які зустрічаються в породах Землі – це калій – 40, рубідій – 87 та члени двох радіоактивних родин, утворених після розпаду урану – 238 та торію – 232 – довгоживучих ізотопів, що увійшли до складу земних порід з моменту їх утворення.

Рівні земної радіації неоднакові для різних місць земної кулі залежно від концентрації радіонуклідів у тій чи іншій ділянці. 95% населення живе в районах, де доза опромінення становить 30 – 60 мбер за рік. В деяких районах ця доза значно більша – близько 3% населення отримує дозу 100 мбер/рік, а 15% – понад 140 мбер/рік. Існують райони з набагато вищою дозою опромінення.

Найбільшу дозу отримують 12 000 жителів Гуарпарі (курортне місто, населення якого влітку збільшується на 30 000 чоловік) – близько 800 – 1500 мбер/рік. Причому на окремих ділянках пляжів цього міста рівень радіації становить 17 500 мбер/рік.

Друге місце за отриманою дозою займають жителі штату Керала в Індії. 70 000 осіб живуть на вузькій прибережній зоні завдовжки 55 км, піски якої багаті на торій. їх доза – 380 мбер/рік, для деяких ділянок – 870 мбер/рік.

Райони з підвищеним рівнем земної радіації є практично в усіх країнах. В Україні це м. Хмельник Вінницької області, Житомирська, Кіровоградська області; в Грузії – м. Боржомі.

Істотно велику дозу людина отримує від РР, які потрапили в організм з їжею, водою, повітрям. Близько 18 мбер/рік отримуємо за рахунок ізотопів калію-40, який надходить в організм разом з іншими нерадіоактивними ізотопами калію, радію, потрібними для життєдіяльності. З рибою та іншими морськими продуктами в організм потрапляють радіонукліди свинець – 210 та полоній – 210. Полоній – 210 потрапляє також з м’ясом, чаєм, рослинною їжею. Найбільшу радіоактивність серед рослинних продуктів мають горох, жито, пшениця, картопля, огірки. Яловичина майже в 3 рази радіоактивніша, ніж свинина.

У цілому за рахунок внутрішнього опромінення людина отримує близько 40 мбер за рік.

Радіаційний фон, утворений космічним промінням та сонячною радіацією, залежить від висоти проживає людини. Люди, які живуть на рівні моря, отримують сумарну дозу близько 10 мбер за рік. На висоті 2 000 м. ця величина у декілька разів більша. На висоті 12 000 м (максимальна висота польотів пасажирських літаків) рівень фону збільшується в 25 разів. Найбільшому опроміненню підлягають космонавти. На висоті 200 – 400 км космонавт за рік може отримати 10 – 15 бер. Рекордну дозу, 16 бер, отримали американські астронавти під час 84-добового польоту на орбітальній станції “Скайлеб” при висоті польоту 433 км.

Сумарна доза, отримана в середньому людиною за рахунок природного радіаційного фону, становить і 15 мбер/рік (земні джерела радіації – 45, внутрішні опромінення природного походження – 40, космічний фон – 30).

Техногенний фон від природних радіонуклідів формується за рахунок випромінювань будівельних матеріалів, природного газу, води, спалювання вугілля та від інших джерел. Цей фон здійснюється випромінюванням РР, які містяться складі каміння, бетону, інших будівельних матеріалів (особливо шифер) – уран, торій та інші. Чим товстіші кам’яні стіни, тим надійніше вони захищають від зовнішніх випромінювань, але водночас вони формують істотно більшу дозу за рахунок власних випромінювань.

Зовсім недавно вчені виявили, що найвагомішим джерелом радіації є невидимий, без смаку і запаху важкий газ (в 7,5 разу важчий за повітря) – радон. У природі радон зустрічається у вигляді двох ізотопів: радон – 222 – продукт розпаду урану-238, та радон – 220 – продукт розпаду торію – 232. Радон випромінюється усіма будівельними матеріалами і грунтом (60 кБк/добу), природним газом, який використовується в побутових приміщеннях (З кБк/добу), водою з підземних джерел (4 кБк/добу). Радон концентрується в повітрі житлових приміщень, коли вони ізольовані від зовнішнього середовища (зачинені вікна та кватирки). Найбільша концентрація радону – у ванній кімнаті та кухні. Сумарна еквівалентна доза, отримана людиною за рахунок випромінювання радону, за розрахунками вчених, становить близько 100 мбер/рік.

Джерелами радіації техногенного походження є також вугілля, мінеральні добрива. При спалюванні вугілля утворюється зольний пил, який викидають груби електростанцій, котелень, пічні труби будинків. Теплові електростанції формують радіаційний фон, який у 100 разів перевищує фон атомних електростанцій.

Серед мінеральних добрив найрадіоактивніші фосфати. Радіоізотопи потрапляють всередину людини з рослинною та молочною їжею, з м’ясом.

У цілому техногенний фон від природних радіонуклідів формує еквівалентну дозу 105 мбер/рік.

Останнім десятиріччям людина створила декілька видів штучних джерел іонізуючих випромінювань. Це різні радіоапарати (телевізійні та дисплейні екрани), світлові циферблати, пристрої, де використовуються радіоактивні елементи.

Сумарна доза від техногенного фону джерел, створених людиною, оцінюється у 60 мбер/рік.

Медичний фон формується апаратами, які використовують як для діагностики, так й для лікування. Одним із найпоширеніших апаратів – джерел іонізуючих випромінювань є рентгенівський апарат. За деякими даними, під час флюорографії грудної клітки людина отримує дозу 0,37 бер, рентгенографія зубів – 3 бер, рентгенографія шлунка – 30 бер. Значно поширені методи діагностики з використанням радіоактивних ізотопів. Індивідуальні дози, отримані різними людьми, варіюються від нуля до дуже великих доз (у пацієнтів, які лікуються від раку).

Німецькі вчені вважають, що медична доза радіації не повинна перевищувати 170 мбер. В теперішній час у розвинених країнах вона коливається від 75 до 120 мбер, становлячи в середньому 50 мбер. Для наших умов при відносно низькій якості рентгенівських апаратів, недбалому поводженні з ними та при недостатній кваліфікації медичного персоналу можна припустити, що еквівалентна доза медичного фону становить 120 мбер/рік.

Глобальний радіаційний фон від випробувань ядерної зброї, який утворюється від випадання радіоактивних опадів, був максимальним в період з 1954 по 1978 рр. (максимальна кількість випробувань була проведена а в 1954 – 1958 рр. та в 1961 – 1963 рр.). В той час різко зріс вміст в харчових продуктах стронцію-90, цезію – 137. Після припинення випробувальних вибухів в атмосфері (останнє випробування проведене у 1980 році) глобальний радіаційний фон ядерних вибухів істотно зменшився й становить тепер 2 – 5 мбер/рік, а згідно з деякими даними – 5 – 30 мбер/рік. Атомна енергетика, інші ядерні реактори при нормальній експлуатації, урановидобувна та переробна промисловість збільшують глобальний фон незначно. Де збільшення становить за деякими даними 0,1 мбер/рік; за іншими – 5 мбер/рік у найближчому майбутньому.

Можна вважати, що глобальний радіаційний фон від ядерних вибухів, атомної промисловості складає 5 мбер/рік.

Таким чином, сумарна еквівалентна доза від усіх джерел радіації для людини у середньому становить 405 мбер/рік (природний радіаційний фон – 115 мбер: 45 – мбер зовнішнє, 40 – мбер внутрішнє опромінення, 30 мбер – космічне проміння та сонячна радіація; техногенний фон – 165 мбер, із них від природних джерел – 105 мбер та від штучних джерел – 60 мбер; медичний фон – 120 мбер; глобальний фон ядерних випробувань та атомної енергетики – 5 мбер. Ця величина змінюється в межах 300 – 600 мбер.

Потрібно підкреслити, що техногенна діяльність людини збільшила еквівалентну дозу майже вдвічі.

Більшість вчених вважають, що збільшення щорічної дози до 500 мбер/рік може створити великі проблеми для майбутніх поколінь людства.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Порівняння дробів.
Ви зараз читаєте: Порівняльна оцінка впливу на людину природних та техногенних випромінювань,- Уроки аварій на АЕС,- Аварії з викидом радіоактивних речовин