Практика – критерій істини

Філософія посбіник

Тема 5. ПРАКСЕОЛОГІЯ

§ 2. Свобода – фундамент практики

Практика – критерій істини

Уже античне, аристотелівське визначення істини як відповідності наших знань дійсності, по суті, вказує шлях її перевірки. Досвід як сфера виявлення істини, очевидно, не є надбанням лише філософії Нового часу. Але саме у німецькій класичній філософії та марксизмі було обгрунтовано положення, що діяльність, практика є мірою істини. На думку О. О. Радугіна, “впровадження принципу практики у пізнавальний процес дало змогу

Марксові й Енгельсові вирішити пи-тання про тотожність мислення та буття, з’єднати теоретичний і практичний розум, побудувати “міст” між явищами і річчю в собі і, таким чином, у визначеній формі розв’язати основні проблеми німецької класичної філософії”. К. Маркс, висловив у “Тезах про Фейєрбаха”, цю думку так: “питання про те, чи володіє людське мислення предметною істинністю, – зовсім не питання теорії, а (тут і нижче – курсив в оригіналі) практичне питання. У практиці повинна людина довести істинність, тобто дійсність і міць, поцейбічність свого мислення”.

Подібний погляд висловлює

філософія прагматизму. Одна з класичних праць цього напряму – книга Вільяма Джемса “Прагматизм”, розділ (лекцію) 6 якої присвячено концепції істини. Ось міркування з цього приводу: “ідея стає істинною, робиться завдяки подіям істинною”; “істина робиться, набувається в ході досвіду, як набувається здоров’я, багатство, тілесна сила”. І хоча головним критерієм істини у прагматизмі є користь, вигода, на співзвучність марксистського і прагматичного поглядів на практику в такій ролі не можна не звернути увагу.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Практика – критерій істини