ПРИСВОЄННЯ СОЦІАЛЬНЕ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ПРИСВОЄННЯ СОЦІАЛЬНЕ – особлива форма соціального освоєння реальності, оволодіння та володіння нею через перетворення її елементів у приналежність певному соціальному суб’єктові як об’єктів та засобів його волі та дій. Присвоєна соціальна реальність обов’язково комусь належить, вона є чиєюсь реальністю. Це означає, що присвоєння соціальне є не що інше, як процес перетворення нічийого на “своє” (моє, твоє, наше, ваше і т. д.), унаслідок чого соціальна реальність фрагментується

на світ “свого”, світ “нічийого” і світ “чужого”, недоторканного. Зрозуміло, це фрагментування соціальної реальності відбувається через виокремлення та розмежування її частин, позначення їх іменем або символами суб’єкта, якому останні належать. Напр., сфера народної освіти. Що це таке? Не що інше, як фрагмент соціальної реальності, що належить певному соціальному суб’єктові як об’єкт його володіння та діяння. Цей суб’єкт, так би мовити, “відає” ним, реалізує на ньому свою діяльність, волю. Хто ним може бути? Особливий соціальний ін-т, скажімо, комітет у справах освіти чи міністерство
освіти. Належний їм фрагмент соціальної реальності водночас підпорядковується їм. Він має межі, які припиняють зовнішнє проникнення в цю сферу присвоюючої діяльності іншого соціального суб’єкта.

У зв’язку з фрагментацією соціальної реальності П. с. виступає диференціюючим чинником суспільства, завдяки якому освоєна соціальна реальність, будучи загалом цілісним утворенням, існує як мозаїчний об’єкт, що складається з безлічі присвоєних фрагментів, на кожен з яких поширюється й володіння (воління) того чи іншого суб’єкта, а то й багатьох з них чи всіх разом. Маючи на увазі цю мозаїчність, ми можемо говорити про неоднакову міру концентрації (“густини”) соціальної реальності в різних локальних точках суспільства, де діють досить різномасштабні, різномогутні суб’єкти, котрі присвоюють собі надто неоднакові фрагменти цієї реальності.

В результаті того що процеси П. с. передбачають виникнення і функціонування відносин власності, які фіксуються і закріплюються системою правових норм, у межах цих відносин П. с. трансформується у привласнення. Соціальне привласнення – це процес присвоєння об’єктів соціальної реальності через перетворення їх на власність певного соціального суб’єкта, а самого суб’єкта – на власника з набуттям відповідного статусу й закріплення останнього в системі соціального престижу, права, влади. Привласнення характеризується способом, формами, масштабом, межами. Воно концентрує в собі відносини належності, володіння, розпорядження, управління та користування об’єктами власності, а суб’єктові надає відповідних прав і функцій щодо володіння, розпорядження, управління та користування належними йому об’єктами.

Як і поняття “соціальне освоєння”, “соціальне володіння”, “соціальне користування”, категорії “П. с.”, “привласнення соціальне” відбивають вольові відносини в суспільстві, міру панування соціальних суб’єктів над соціальною реальністю. Вони теж потребують подальших теорет. та прикладних соціол. розробок.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: ПРИСВОЄННЯ СОЦІАЛЬНЕ