ПРОТИРІЙОВІ ЗАХОДИ
ПРОТИРІЙОВІ ЗАХОДИ – прийоми, які скорочують або повністю усувають природне роїння бджіл. П. з. необхідні для * того, щоб бджоли весь час перебували в робочому стані, а пасіка була рентабельною. Як запобігання появі на пасіці інстинкту роїння, бджіл завантажують роботою з відбудування стільників і вирощування розплоду, не допускаючи перегрівання гнізда.
Стандартні П. з.: фарбування вуликів у світлі тони, посилення вентиляції всередині гнізда, систематичний відбір із гнізда стільників із розплодом і молодими бджолами й використання їх
Існують найбільш прийнятні способи для запобігання ройовому інстинкту бджіл, які утримуються у вуликах різної конструкції. Так, при утриманні бджіл у вуликах-лежаках застосовують такий спосіб. Із появою трутневого розплоду матку з бджолами відокремлюють від розплоду, вулик перегороджують розділювальною решіткою на два відділення: менше – біля льотка на 8 рамок і більше – на 12 рамок. У менше відділення до розділювальної решітки ставлять стільник із розплодом і маткою, за ним 2-3 рамки доброї суші та, якщо є узяток, стільки ж рамок зі штучною вощиною (напроти льотка). У більше відділення
У більшому відділенні вулика бджоли також активно відбудовують вощину, тому рамки з вощиною ставлять по одній між останньою рамкою з розплодом і медяним стільником.
У разі виникнення необхідності змінити матку поруч із розділювальною решіткою ставлять вставну дошку, у більшому відділенні відкривають льоток із протилежного боку. Коли тут будуть запечатані норицеві маточники, їх виламують і замість них дають зрілий маточник із племінної сім’ї. Після спарювання молодої матки з трутнем стару видаляють, а вставну дошку забирають.
Для бджолосімей, які утримуються в багатокорпусних вуликах, застосовують інший протирійливий спосіб. Матку з бджолами димом зганяють у нижній корпус. Верхній корпус відставляють набік, а нижній накривають розділювальною решіткою. Суш і вощину поміщають у корпус, поставлений над розділювальною решіткою, і також накривають його розділювальною решіткою. Зверху нього ставлять корпус із розплодом для відводка. Йому дають зрілий маточник і в корпусі відкривають льоток.
У цьому випадку бджоли материнської сім’ї переміщаються по всіх трьох корпусах, у результаті чого не виникає перенаселеності гнізда та зникає небезпека загострення ройового інстинкту. Із виходом молодої матки у відводку спілкування сімей не припиняється, але бджоли відводка починають літати через свій льоток. Натомість тонус материнської сім’ї підвищується, вона ніби повертається у фазу росту.
Із нижнього корпуса бджоли почнуть переносити відкритий мед у корпус із сушшю й там само складатимуть свіжий мед. Матка відразу використовуватиме звільнені чарунки під засів. У відводку до дня початку роботи матки стільники також звільняться. Мед, що знаходиться в корпусі під відводком, бджоли увесь час переноситимуть нагору й де позитивно позначиться на яйценосності матки. Відводок у такому випадку не доведеться підсилювати, підгодовувати й забезпечувати водою.
Можна зробити й так. Відкрити вулик і пустити кілька клубів диму у вулички верхнього корпуса. Більшість бджіл разом із маткою спуститься в нижній корпус. Після цього корпус треба зняти й відставити набік, а нижній накрити глухою стелею й разом із дном повернути на 180°. На нього знову поставити знятий корпус із розплодом, дати зрілий маточник і відкрити льоток. Зверху вулика покласти стелю й мат і надягти дах.
Літні бджоли, які повернулися до вулика, почнуть шукати льоток. Частина бджіл увійде в льоток відводка, що розташований в колишньому напрямку, але опинився трохи вище, а інші відшукуватимуть свій старий льоток. Такий розліт протриває близько 2-3 год. У сім’ї й відводку буде приблизно рівна кількість бджіл.
Через 1-2 дні на корпус сім’ї з плодовою маткою потрібно поставити корпус із маломедними рамками й вощиною. Надалі обсяг гнізд збільшують відповідно до росту сім’ї й відводка. Спочатку ставлять по корпусу зверху гнізд, а потім, коли вони будуть освоєні й заповнені розплодом і кормом, корпуси міняють місцями. Після встановлення другого корпуса на гніздо материнської сім’ї льоток у відводка підніметься на один корпус, але бджоли порівняно швидко освояться з таким положенням.
Два останні способи зручні тим, що відводки із самого початку стають повноцінними, у них є різновіковий розплід і літні бджоли. Із ростом сімей гнізда збільшують: на них ставлять по другому корпусу. Якщо медом заповнений середній корпус, його переносять на верх вулика, а натомість ставлять новий корпус. Обсяг вулика, що складається з 5-6 корпусів, забезпечує нормальний ріст сім’ї й роботу бджіл зі збирання меду аж до настання головного узятку.
Є також інші прості й надійні способи. Наприклад, струсити ввечері всіх бджіл із рамок у вулик, ополоником зібрати їх у роївню й посадити в льох на добу. Після цього розділити сім’ю на два відводки. Одному дати плодову матку, іншому – неплодову. Маток підсаджують через льоток разом із бджолами. Там, де плодова матка, свіжий засів з’являється через добу, а там, де неплодова – на восьму-дев’яту добу.
Одним з П. з. є добір на пасіці тих порід бджіл, які відрізняються малою рійливістю. Шляхом досліджень було встановлено, що найоптимальнішим є використання на пасіках помісних сімей від грузинських бджіл із місцевими.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...