РАДІСТЬ ЖИТТЯ
ПОЗНАЙОМТЕСЯ З НИМ!
Паперовий кораблик щодня
Перевозить у трюмах знання.
Після плавання цей корабель
Повертається в рідний портфель.
Анатолій Качан
ШАНОВНА ШКОЛЯРКО!
ШАНОВНИЙ ШКОЛЯРИКУ!
Книжка, яка завжди під рукою, так і називається – підручник. Цей підручник стане в пригоді, коли тобі треба відповісти на запитання: де ми живемо? Яким бути? Як дружити? Які в тебе права і обов’язки? Як поводитися, щоб не порушувати прав інших людей? Як досягти успіху в навчанні та житті?
ЛЮДИНА
РАДІСТЬ ЖИТТЯ
У Декларації прав людини першим названо право на життя. Цим підкреслено, що життя – найвища цінність.
Але чи вміємо ми жити так, щоб постійно відчувати диво й радість життя? якими б важкими не були деякі події, хвороби, втрати, не забуваймо, що у світі той наймудріший, хто найдужче любить життя й уміє цінувати кожну його мить.
…Багато років тому з дівчинкою Ольгою Скороходовою сталася біда: через тяжку хворобу вона втратила зір, слух, можливість спілкуватися. Завдяки самовідданій праці лікарів дівчинка змогла налагодити зв’язок за допомогою рук.
Тож учіться радіти простому й навіть звичному: м’якому хлібу, кухлику молока, доброму слову, сонячному променю, першій квітці.
А головне – намагайтеся не псувати своє життя та життя інших людей прикрими вчинками, необережною поведінкою, грубощами, капризами, необгрунтованими вимогами.
1. Випиши з тексту важливі, на твій погляд, думки.
2. Обміняйся із сусідом (сусідкою) по парті зошитами. Поміркуй над своїм і його (її) вибором. 3. Продовж речення: “Я захоплююся тими людьми, які…”
Обговоріть, чому не треба заподіювати будь-якої шкоди собі й іншим людям.
Об’єднайтеся в групи. Підготуйте розповідь про мужніх людей, які зуміли протистояти всіляким трагічним моментам. Це може бути, наприклад, розповідь про Лесю Українку, яка, незважаючи на тяжку хворобу, стала однією з найосвіченіших жінок свого часу, геніальною поетесою. Можна зібрати інформацію про наших сучасників-параолімпійців, які змогли не лише перемогти власний біль, але й здобути перемогу для себе та своєї країни.
Спортсменка з Волині Юлія Батенкова-Бауман здобула чотири медалі на зимових Параолімпійських іграх 2014 року. А можливо, поряд із тобою живуть мужні люди. Нехай про них розкажуть тато, мама, дідусь чи бабуся.
ЖИТИ – ЦЕ…
Учні четвертого класу відповідали на запитання, що значить жити.
М а р і й к а. Жити – це рухатися, серцю битися, дихати, думати.
Г а н н у с я. Жити – це рости, учитися, дізнаватися про нове, радіти й навіть засмучуватися.
В о л о д я. Жити – це будувати, відкривати нові школи, допомагати людям похилого віку.
Н а с т я. Жити – це значить робити добро.
А н т о н. Жити – це бігати, стрибати, ходити, працювати.
С о ф і й к а. Жити – це дивитися на природу й слухати її, а ще захищати.
Д а н и л к о. Жити – це боротися зі злом.
1. Виберіть відповіді, які сподобалися найбільше.
2. Доповніть їх своїми міркуваннями.
Найкращі думки запишіть на плакаті, зазначивши автора (вашого однокласника чи однокласницю), та прилаштуйте цей плакат у класі на видному місці.
БЕЗ ЧОГО НЕ МОЖНА ЖИТИ
Казка
Задумався якось старий ведмідь про життя. Задумався та й спитав ведмедицю:
– Скажи мені, на чому життя тримається?
А ведмедиця наїлася свіжої лісової малини, лежить собі в кущах, на сонечку гріється й вухом не веде. Дрімає.
Тоді ведмідь голосніше ревнув:
– Не прикидайся глухою! Відповідай, на чому життя тримається!
Позіхнула ведмедиця, перевернулася на другий бік і пробурмотіла крізь сон:
– на їжі життя тримається…
Почула це лисиця та й каже:
– Щира правда. Життя на їжі тримається, на харчах. курятинці, тетерев’ятинці, зайчатинці… Хто що полюбляє, те і їсть. Заєць кору гризе. Білка шишки лущить…
– Ха! – перебив лисицю вовк, що пробігав мимо. – Не тільки на їжі життя тримається. Спробуй-но прожити без лігва…
– Чи без нори! – додав кріт.
І дятел ствердив:
– Без житла й сита тварина гине.
Прояснилося в голові у ведмедя. Зрозумів він, що без їжі та без житла погано будь-якому звіру, однак вирішив людей попитати.
Був у нього знайомий селянин.
Розповів ведмідь селянинові все, що йому звірі сказали, і запитав:
– Чи це так?
– Так, – відповів селянин. – Тільки людині цього замало.
– А що їй ще потрібно? – питає клишоногий.
А селянин на те:
– Ти сам, Мишку, зметикуй, – каже й на кожух показує.
Зрозумів ведмідь та й собі відказав:
– У мене кожух готовий. На мені росте. А в тебе такого немає.
– ото ж бо воно й є, – напоумлює селянин ведмедя. – Тільки й кожуха мало людині. Сорочка та інший одяг теж потрібні. а босій як людині жити? Хоча б личаки треба сплести.
Допізна думали-гадали селянин із ведмедем про це та про багато чого іншого. У ведмедя навіть голова пухнути почала.
– Годі! – ревнув він. – Не потрібна мені в лісі ця грамота. Я й без неї проживу.
– Так-так, – погодився селянин, – ти проживеш без неї. Тобі, звірові, навіщо багато знати, а людям треба. Бо життя не тільки на їжі, житлі та одязі тримається, – воно й ученням міцне.
Євген Пермяк
1. Прочитайте казку в особах, за допомогою масок інсценуйте її.
2. Подумайте, без чого не може жити звір, а без чого – людина.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...