РЕСУРС

Related posts:

1. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ – 1) потреба або нестача будь-чого, необхідного для підтримання життєдіяльності організму, людської особи, соц. груп та суспільства в цілому; внутр. збудник активності; 2) стан індивіда, що спричинюється потребами в об’єктах, необхідних для його існування та розвитку, та виступає джерелом його активності; 3) умови забезпечення життєдіяльності людини, без яких вона […]...
2. ДЕМОФОРА Екологія – охорона природи ДЕМОФОРА – поняття, що об’єднує показник заселеності території з показником “виробництво – споживання матер. благ” (у т. ч. і прир. ресурсів)....
3. ГЕОГРАФІЯ СПОЖИВАННЯ Екологія – охорона природи ГЕОГРАФІЯ СПОЖИВАННЯ – розділ науки, що досліджує геогр. відмінності обсягу і структури споживання матер. благ, причини таких відмінностей, у т. ч. пов’язані з прир. умовами середовища проживання населення....
4. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ – привнесення в повітря або утворення в ньому фіз. агентів, хім. речовин або організмів, які несприятливо впливають на середовище життя чи завдають шкоди матер. цінностям....
5. ПОСИБІЛІЗМ ГЕОГРАФІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПОСИБІЛІЗМ ГЕОГРАФІЧНИЙ – пояснення розвитку сусп-ва переважно внутр. механізмами прогресу культури (без аналізу способу виробництва матер, благ). П. г. розглядає геогр. середовище як чинник, що обмежує і змінює діяльність людей. Ізольований розвиток культури без урахування характеру продуктивних сил та виробничих відносин, що визначають цей розвиток, неможливий, він відносно них вторинний....
6. МАТЕРІАЛОЄМНІСТЬ Екологія – охорона природи МАТЕРІАЛОЄМНІСТЬ – показник витрат матер. ресурсів для виробництва певної продукції. Виражається або в натуральних одиницях витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, необхідних для виготовлення одиниці продукції, або у відсотках матер. ресурсів у структурі собівартості пром. продукції. Одним із шляхів зниження М. є використання вторинної сировини та пром. відходів....
7. ДЕТЕРМІНІЗМ ПОЛГГЕКОНОМІЧНИЙ Екологія – охорона природи ДЕТЕРМІНІЗМ ПОЛГГЕКОНОМІЧНИЙ – пояснення розвитку суспільства виключно способом виробництва матер. благ, станом розвитку науки, техніки, технології і запереченням ролі середовища для життя та заг. прогресу культури. Як і будь-яка крайність, Д. п. неприйнятний. Соц.-екон. систему слід розглядати у тривимірному просторі чинників: соц. (політ, устрій суспільства, населення, рівень життя, система цінностей тощо), […]...
8. Адміністративний ресурс Політологічний словник Адміністративний ресурс – у широкому розумінні цього поняття – один з різновидів ресурсів влади. Його специфіка полягає у здатності використовувати систему державного управління – так звану управлінську вертикаль влади – з метою мобілізації організаційних, фінансових зусиль та інформаційних можливостей задля досягнення бажаного політичного результату. Широко вживається у сучасній публіцистиці та політології насамперед у […]...
9. Інформаційно-методичний ресурс Державне управління Інформаційно-методичний ресурс. Упорядкована множина документів чи будь-яких інших даних, яка має індивідуальний доступ і створюється для задоволення потреб у різноманітній інформації. В державно-управлінській діяльності найчастіше використовується проблемно-орієнтовані І-м. р., спрямовані на забезпечення управління певними сферами діяльності всією необхідною інформацією. Він складається з таких основних розділів: нормативно-правового, до якого входить постійно оновлювана правова база; […]...
10. ЕКОЛОГІЯ ІНЖЕНЕРНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ІНЖЕНЕРНА – комплексна наук.-техн. дисципліна, що вивчає екол. аспекти інж. діяльності людини. Е. і. – один з необхідних елементів у закономірному діалектичному переході біосфери в ноосферу. Е. і. створює потрібні умови для мобілізації всіх природоохоронних дій у сфері матер.-техн. виробництва, покликана відповісти на запитання: в якому напрямі і як саме […]...
11. СПОСІБ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи СПОСІБ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ – сукупність матер. умов, сусп. соц. установок (культури, звичаїв, побуту тощо) та прир. чинників, які в поєднанні складають умови поведінки особистості, а також зворотний вплив її на ці умови. Поняття С. ж. л. включає активну участь людини в процесі формування умов життя, її адекватну реакцію на умови довкілля, […]...
12. ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОСНОВНИЙ РЕСУРС ПРОЕКТУ ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 3.Основні інформаційні джерела. Технологія пошуку інформації засобами Інтернету 3.1.ІНФОРМАЦІЯ ЯК ОСНОВНИЙ РЕСУРС ПРОЕКТУ У попередньому параграфі ми розглянули етапи роботи над проектом. Крім того, з’ясували, що на першому етапі роботи важливим чинником, який впливає на успішне вирішення проблеми, є збір інформації з обраної теми. Вміле опрацювання інформації […]...
13. АНТРОПОСИСТЕМА Екологія – охорона природи АНТРОПОСИСТЕМА – людство як єдине ціле, що розвивається, включаючи людину як біол. вид, його матер. і духовну культуру, продуктивні сили і виробничі відносини сусп....
14. НОРМА ВИКИДУ Екологія – охорона природи НОРМА ВИКИДУ – сумарна кількість газоподібних і/або рідких відходів, яка дозволяється підприємству для скидання в навколишнє середовище. Обсяг Н. в. визначається з розрахунку, що кумуляція шкідливих викидів для всіх підприємств даного регіону не створює в ньому конц. забруднювальних речовин, що перевищує ГДК....
15. ІНФРАСТРУКТУРА Екологія – охорона природи ІНФРАСТРУКТУРА – сукупність галузей сусп. госп-ва, які обслуговують матер. виробництво, невиробничу сферу та людину. Розрізняють І. виробничу (сукупність галузей, що надають послуги виробничого характеру), напр. обслуговування шляхів, каналів, водосховищ, портів, масивів, аеродромів, складів, транспорту, зв’язку, і соц. (сукупність галузей, що забезпечують умови життєдіяльності суспільства), напр. освіта, наука, охорона здоров’я....
16. ТАКСАЦІЯ ЛІСУ Екологія – охорона природи ТАКСАЦІЯ ЛІСУ – матер. оцінка лісу, визначення його приросту, запасів, якості самого лісу, можливих обсягів лісозаготівлі....
17. КОМПОНЕНТИ ЕКОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи КОМПОНЕНТИ ЕКОЛОГІЧНІ – основні матер.-енерг. складові екол. систем – енергія, газовий склад, вода, субстрат, організми (продуценти, консументи і редуценти)....
18. Орженцький Роман Орженцький Роман (1863 – 1923) – український учений – економіст, представник київської школи політичної економії, професор. Як теорію цінності розглядав розділ науки, що досліджує закони, які управляють майновими відносинами. Саму цінність досліджував з позицій суб’єктивізму (вважав, що вона є позитивною, якщо її діяльність під час володіння благом супроводжується почуттям задоволення, і навпаки), виокремлюючи при цьому […]...
19. ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ – привнесення у воду чи утворення в ній (синтез, розмноження тощо) фіз., хім. та біол. агентів, які несприятливо впливають на середовище життя або завдають шкоди матер. цінностям....
20. Економічні блага Економічні блага – сукупність матеріальних речей і послуг, які с предметом виробничої діяльності та обміну, використовуються для задоволення людських потреб і кількість яких обмежена порівняно з потребами, які вони задовольняють. Частину благ, що існують вільно в природі і не є предметом економічної діяльності, відносять до благ, а не до Е. б. До таких благ належить, […]...
21. ГЕОСИСТЕМА Екологія – охорона природи ГЕОСИСТЕМА – особлива матер. система, сукупність взаємозумовлених прир. компонентів, взаємозв’язаних за розташуванням геогр. об’єктів, які розвиваються як єдине ціле (від фації до геогр. ландшафтної оболонки Землі)....
22. ПРИРОДНІ БАГАТСТВА Екологія – охорона природи ПРИРОДНІ БАГАТСТВА – у широкому розумінні – блага природи, що служать потребам людини, у вузькому розумінні – сукупність природних ресурсів як джерел матер. виробництва....
23. ЗАКОН (ЗАКОНОМІРНІСТЬ) ЗНИЖЕННЯ ПРИРОДОЄМНОСТІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ Екологія – охорона природи ЗАКОН (ЗАКОНОМІРНІСТЬ) ЗНИЖЕННЯ ПРИРОДОЄМНОСТІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ – частка прир. речовини в усередненій одиниці сусп. продукту істор. невпинно знижується. Однак це не означає, що в процес виробництва залучається все менше прир. речовин. Навпаки, кількість їх збільшується. Пояснюється це мініатюризацією виробів, заміною прир. матеріалів та продуктів на штучні, заміною матер. відносин на інформ. […]...
24. ЦИКЛ ВИРОБНИЧИЙ ЗАМКНЕНИЙ Екологія – охорона природи ЦИКЛ ВИРОБНИЧИЙ ЗАМКНЕНИЙ – багаторазове повторне використання матер. ресурсу у виробництві з попереднім його очищенням, охолодженням та ін. процесами, які повертають ресурсу необхідну для згаданої технології якість. Ц. в. з. може охопити кілька суміжних виробництв. При цьому ресурс із останнього в ланцюгу виробництва потрапляє в перший....
25. Відмінкові закінчення іменників – Іменник Українська мова Частини мови Іменник Відмінкові закінчення іменників Відмінкові закінчення іменників І відміни Н. -а -я – я -а Р. -и -і – ї -і Д. -і -і – ї -і Зн. -у -ю – ю -у Ор. -ою -ею – єю -ею М. -і -і – ї -і Кл. -о -е – є -е […]...
26. ЗАХВОРЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНЕ Екологія – охорона природи ЗАХВОРЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНЕ – захворювання, що спричинюється несприятливими умовами праці та проф. шкідливістю виробництва. Додаткова характеристика – частіше реєстрування виникнення певного захворювання у працівників даного виробництва порівняно з працівниками ін. галузей. Див. також Пневмоконіоз....
27. ЕКСПЕРТИЗА ПРОЕКТУ Екологія – охорона природи ЕКСПЕРТИЗА ПРОЕКТУ – визначення екол.-соц.-екон. ефективності запланованого будівництва об’єкта порівняно з розробленою нормативною основою або наявними зразками. В екол. частині Е. п. містить оцінку можливих впливів даного об’єкта на довкілля за весь період його функціонування, включаючи впливи, пов’язані з можливими змінами вихідної сировини, демонтажем або ін. формою його ліквідації....
28. ВОДЯНІ ТВАРИНИ Екологія – охорона природи ВОДЯНІ ТВАРИНИ – тварини, що живуть у воді. Поділяються на дві основні групи: морські і прісноводні. За місцем проживання розрізняють планктонні (живуть у товщі води й пасивно переміщуються), нектонні (живуть у товщі води й активно пересуваються), бентосні (живуть у грунті дна або на ньому) і плейстонні (пов’язані з поверхневою плівкою води)....
29. ТИП Екологія – охорона природи ТИП – найвища систематична категорія (таксон), що об’єднує споріднені класи тварин. Деякі Т. поділяють на підтипи, що об’єднують класи. В ботаніці Т. відповідає відділ. Розрізняють також Т. виду – зразок, за яким встановлено вид рослин чи тварин, Т. роду – найтиповіший вид даного роду....
30. ОЦІНКА ЕКОЛОГО-СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА Екологія – охорона природи ОЦІНКА ЕКОЛОГО-СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА – оцінка певних явищ, подій, ресурсів, об’єктів, яка однаковою мірою враховує важливість екол., соц. та екон. їх складових. Поняття застосовується відносно як прир., так і матер. цінностей. Часто одна зі складових оцінки може домінувати, напр. в оцінці пам’ятки природи переважає її соц. цінність....
31. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ БІОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ БІОЛОГІЧНІ, потреби людини анатомофізіологічні – група потреб Людини, що зумовлюють її виживання та збереження фіз. здоров’я. Включає велику кількість умов, починаючи від сприятливого для життя людини навколишнього середовища і закінчуючи суто фізіол. потребами (харчування, розмноження, виділення)....
32. ЗАБРУДНЕННЯ ХІМІЧНЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ХІМІЧНЕ – 1) зміни прир. хім. властивостей середовища, що перевищують середньобагаторічні коливання кількостей будь-яких речовин для даного періоду; 2) надходження в середовище хім. речовин, яких раніше в ньому не було, або наближення їх прир. конц. до рівня, що перевищує звичайну норму....
33. ПРАВИЛО КОНКУРЕНТНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО КОНКУРЕНТНОГО ВИКЛЮЧЕННЯ – популяції двох видів з однаковими екол. потребами не можуть тривалий час існувати в одному біогеоценозі....
34. СПАДКОВІСТЬ Екологія – охорона природи СПАДКОВІСТЬ – здатність організмів передавати потомству свої ознаки й властивості, а також тип обміну речовин; невід’ємна властивість живого організму потребувати певних умов для свого життя і певним чином реагувати на ті чи ін. зміни умов середовища. С. забезпечує матер. і функц. наступність поколінь, створює безперервність орг. світу і самовідтворення в процесі […]...
35. ФЛОРА МІСЦЕВА Екологія – охорона природи ФЛОРА МІСЦЕВА – флора порівняно невеликої ділянки суходолу чи акваторії. Розрізняють Ф. м. гір. хребта, озера, адмін. району, обл., фіз.-геогр. підрозділу низького рівня (місцевості, району), заповідника, населеного пункту тощо....
36. БІОГЕОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи БІОГЕОЦЕНОЗ – істор. сформований взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов’язаних між собою обміном речовин і енергії. Сукупність живих компонентів Б. становить біоценоз, неживих – біотоп. Б. можуть бути наземними та водяними. Кожному Б. властиві однорідність структури, складу компонентів, а також певний характер матер.-енерг. обміну між ними....
37. КАТАСТРОФА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи КАТАСТРОФА ЕКОЛОГІЧНА -1) прир. аномалія (тривала посуха, тривалі дощі, масовий падіж худоби тощо), нерідко виникає внаслідок прямого чи опосередкованого впливу діяльності людини на прир. процеси; 2) аварія на техн. об’єктах (атомній електростанції, танкері тощо), що спричинює гостро негативні, несприятливі зміни середовища та, як правило, призводить до масової загибелі живих організмів і […]...
38. ІНФЛЯЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ІНФЛЯЦІЯ ЕКОЛОГІЧНА – екол. складова заг. інфляційних процесів – зростаюча диспропорція між прибутками та наявними в розпорядженні суспільства матер. благами. І. е. виникає внаслідок руйнування прир., а іноді й соц. середовища. Ринкова економіка не усуває цю проблему, оскільки вона містить комплекс екол. проблем, вирішити які можна лише в разі розумного поєднання […]...
39. АВАРІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АВАРІЯ ЕКОЛОГІЧНА – поняття, суворо визначене в правових актах про захист від шкідливих впливів, дій. Виникає в разі, коли певні виробничі чи інші об’єкти викидають у навколишнє середовище шкідливі речовини в таких розмірах, що створюється реальна загальна загроза населенню, довкіллю, матер. цінностям. Так, лише у 1993 р. в Україні зафіксовано 282 […]...
40. Кількісні показники Кількісні показники – статистичні величини, які в натуральних, вартісних та ін. показниках відображають здебільшого кількісні параметри соціально-економічних явищ і процесів. Розрізняють: індивідуальні, групові й загальні К. п. Виділяють показники чисельної сукупності (кількість підприємств, населення) і обсягу (кількість виробленої продукції тощо). Повніша характеристика явищ і процесів потребує поєднання двох і більше кількісних показників: випуск електродвигунів характеризується […]...