Головна ⇒ 📌Географія ⇒ Річки Євразії

Річки Євразії

РОЗДІЛ І V МАТЕРИКИ ПІВНІЧНОЇ ПІВКУЛІ

Тема 2. ЄВРАЗІЯ

& 41. Річки Євразії

Пригадай або здогадайся

1. Що називається басейном річки?

2. Які типи живлення має річка?

3. Що таке режим річки та від чого він залежить?

Загальні риси поверхневих і підземних вод материка

Материк сотень великих річок. Євразія є дуже багатою на поверхневі (річки, озера, болота, льодовики) та підземні води. На жодному іншому материку немає такої кількості великих річок.

Вони несуть свої води в усі чотири океани, що омивають Євразію. Величезні

повноводні ріки мають дуже розгалужену мережу приток. Материк не має собі рівних і за площею басейнів внутрішнього стоку (мал. 4.86). Це пояснюється маловодністю внутрішніх частин материка, а також наявністю великих тектонічних знижень.

Різноманіття живлення річок. Різноманітність кліматичних умов Євразії суттєво позначається на особливостях вод суші в межах материка. Там є всі типи річок за джерелами живлення і режимом стоку. У різних частинах материка річки живляться дощовими і грунтовими, талими сніговими і льодовиковими водами. Багато з них збирають воду з величезних басейнів.

class=""/>

Мал. 4.86. Найбільша річка Європи – Волга належить до басейну внутрішнього стоку оскільки впадає в озеро, яке називають Каспійським морем

Річки басейнів Атлантичного та Північного Льодовитого океанів

Загальні риси річок Атлантики. В Атлантичний океан і його моря впадають річки західної, південної і північної частин Європи. Більшість річок західної і південної частин Європи починаються в горах й у верхній течії мають гірський характер. Вони течуть у вузьких і глибоких долинах, які ускладнені численними порогами і водоспадами (мал. 4.87).

Мал. 4.87. Водоспад у Карпатах на одній з малих річок басейну Тиси

Мал. 4.88. Ельба під час весняної повені

Стрімкі потоки виносять масу твердого матеріалу (пісок, гальку), що відкладається при виході річок на рівнини, де течія різко сповільнюється, а річки стають рівнинними.

Режим річок басейну Атлантичного океану має значні відмінності залежно від кліматичних умов. На заході, в області морського клімату, річки не замерзають. Вони повноводні впродовж року, особливо взимку, коли зменшується випаровування (річка Сена та ін.). На схід, там, де взимку буває сніговий покрив і ріки замерзають, хоч і ненадовго, повені настають весною (Дон, Дніпро, Вісла, Одра, Ельба, мал. 4.88).

Найбільша річка басейну Атлантичного океану. Дунай – найбільша річка басейну Атлантичного океану в Євразії, друга за величиною річка Європи. Вона тече із заходу (з гір Шварцвальд, мал. 4.89) на схід у Чорне море, де утворює дельту з декількома рукавами (“гирлами”). У верхній течії Дунай збирає воду з Альп, а тому повноводний і влітку (мал. 4.90). У середній і нижній течії річка перетинає низовини, де має добре виражену весняну повінь, яка пов’язана з таненням снігу. Прориваючись поміж Карпатами і Східно-сербськими горами, Дунай утворює вузьку глибоку скелясту ущелину – Залізні Ворота, де побудований великий гідровузол.

Рейн. У високих Альпійських горах бере початок одна з великих річок Європи – Рейн (мал. 4.91). У верхній течії він має здебільшого льодовикове живлення, а тому особливо повноводний влітку, коли тане лід і сніг у горах. Тече він у верхів’ях гірськими масивами, утворюючи безліч порогів. У середній і нижній течії – це рівнинна ріка, що живиться переважно дощовими водами. Замерзає Рейн на короткий час і не щороку. У пониззях на низинному узбережжі Північного моря він відкладає велику масу твердого матеріалу і тече начебто по насипу, що утворений власними наносами. При найменшому підйомі води Рейн заливає великі простори. Для захисту земель від повеней побудовано багато штучних валів та дамб.

Мал. 4.89. Витік Дунаю у Шварцвальді

Мал. 4.90. Дунай у Джердапській ущелині 210

Мал. 4.91 .Територію долини річки Рейн у середній течії із численною кількістю середньовічних замків та мальовничими берегами занесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

Господарське значення річок. Рейн і Дунай (мал. 4.92) – найважливіші транспортні магістралі, що зв’язують країни, розташовані вздовж їхніх берегів. Вони забезпечують вихід багатьох країн Європи до океану.

Річки, що впадають у Середземне море, повноводні взимку і міліють, коли настає сухе літо. Скандинавські річки басейну Атлантичного океану – короткі, порожисті, течуть по твердих породах, зв’язуючи між собою численні озера. Вони мають великі запаси гідроенергії (мал. 4.93). Багато гідроелектростанцій є у верхів’ях інших річок Європи, що беруть початок у горах.

Річки Північного Льодовитого океану. У Північний Льодовитий океан впадають такі великі річки, як Об, Єнісей, Лена, Печора та безліч менших. Усі вони живляться в основному талими сніговими водами і частково за рахунок літніх дощів. Узимку річки замерзають. їхнє скресання з настанням теплого сезону починається з верхів’їв, куди весна приходить раніше. Оскільки нижче за течією річка перебуває ще під крижаним панцирем, то спостерігаються затори і наледі, підйом рівня води, затоплення значних площ. Найповноводніша річка басейну – Єнісей, а найдовша – Об (мал.4.94) з Іртишем (5 410 км).

Мал. 4.92. Річка Дунай – головна водна магістраль Західної Європи

Мал. 4.93. Одна із річок на Скандинавському півострові, що перегороджена греблею ГЕС

Мал. 4.94 Річка Об

Річки басейнів Тихого та Індійського океанів, внутрішнього стоку

Річки Тихого океану. Річки басейну Тихого океану також здебільшого починаються в горах. Значна частина течії таких великих річок, як Янцзи, Хуанхе, Меконг, лежить у високих гірських районах Тибету. У верхів’ях ці річки гірські, зі стрімкою течією, глибоко врізаються в товщі гірських порід (мал. 4.95). Вони виносять на рівнини величезну кількість намулу, що відкладається на низовинах Східної Азії.

Одна із найбільших річок басейну Тихого океану Хуанхе перетинає Лесове плато (мал. 4.96). Оскільки лес – осадова суглиниста порода жовтого кольору, що легко розмивається, то вода у річці каламутна й жовта. Хуанхе – “жовта ріка” у перекладі з китайської мови. Так само, як і Рейн у пониззях, вона тече по “насипу” власних відкладів. Під час літніх мусонних дощів вода в Хуанхе високо піднімається, річка розливається, часто змінює своє русло. Дамби, що тягнуться вздовж русла, під час сильних підйомів рівня води прориваються, і вода руйнує поселення, змиває грунт із полів, знищує дороги, позбавляє мільйони людей даху і їжі. Місце впадіння ріки у Жовте море перемістилося за період існування у цих краях людської цивілізації на сотні кілометрів.

Найбільша річка Євразії Янцзи (довжина – 5 530 км) також належить до басейну Тихого океану і впадає в Східнокитайське море (мал. 4.97). Вона має багато спільних рис з Хуанхе за характером течії, живленням, режимом. У верхній течії це гірська річка, а, вийшовши на рівнину, тече повільно, розділяється на рукави, утворює озероподібні розширення. Як і Хуанхе, Янцзи має постійно зростаючу простору дельту. Крім мусонних літніх дощів вона живиться талими сніговими і льодовиковими водами у верхній течії. На відміну від Хуанхе, стік Янцзи в пониззях зарегульований озерами. Рівень води в нижній течії залежить і від морських припливів, що виступають у ролі загат.

Мал. 4.95. Верхів’я Янцзи – найдовшої річки Євразії

Мал. 4.96. Хуанхе – “жовта річка”

Мал. 4.97. Янцзи у нижній течії

Хуанхе, Янцзи та інші річки Східної Азії відіграють величезну роль у житті населення. Вони дають воду для зрошення, відкладають родючий намул, використовуються для судноплавства. По Янцзи піднімаються навіть морські судна. У перенаселених місцях річка дає додаткову площу для житла: люди селяться на плотах і суднах.

Дещо інший режим мають ті річки басейну Тихого океану, які протікають у помірних широтах, наприклад Амур. Узимку вони замерзають. На річках системи Амуру характерні літні повені, які пов’язані з випаданням мусонних дощів (мал. 4.98).

Річки басейну Індійського океану. Річки басейну Індійського океану також належать до найбільших річок світу. Серед них Ганг із Брахмапутрою, Інд, Тигр і Євфрат.

Ганг, Брахмапутра, Інд беруть початок у Гімалаях. Частина приток Інду та Брахмапутри стікають із Тибетського нагір’я. У верхів’ях – це типові гірські річки. Виходячи на Індо-Гангську низовину, вони поступово набувають рівнинного характеру. На схилах Гімалаїв улітку випадає дуже багато опадів, крім того, тануть сніги і льодовики (мал. 4.99). Рівень річок у цей сезон різко підвищується. Ганг і Брахмапутра при впадінні в Бенгальську затоку утворюють величезну спільну дельту (мал. 4.100). При підйомах води тут бувають грандіозні повені, що загрожують загибеллю густонаселеним островам дельти. Однак люди все-таки селяться на островах, незважаючи на небезпеку, тому що землі родючі, а кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства.

Інд у нижній течії перетинає посушливі місцевості, і багато його води йде на випаровування і зрошення земель.

Мал. 4.98. Катастрофічна повінь на Амурі

Мал. 4.99. Джерело живлення річки Інд – льодовики Гімалаїв

Мал. 4.100. Спільна дельта Гангу та Брахмапутри. Вигляд з космосу

У посушливі сезони Інд іноді не досягає Аравійського моря. Річки басейну внутрішнього стоку. Серед найбільших річок басейну внутрішнього стоку – Волга (найбільша річка Європи, мал. 4.101), Урал, Аракс, Терек, які несуть свої води в Каспійське море-озеро. Сирдар’я та Амудар’я несли свої води до Аральського моря, але в наш час, як і Зеравшан, Чу, Мургаб, губляться у пісках пустелі.