Розділові знаки при відокремлених означеннях. Відокремлені уточнюючі члени речення

Тема 7. Особливості української пунктуації у ділових паперах

2. Розділові знаки при відокремлених означеннях. Відокремлені уточнюючі члени речення

Відокремлений уточнюючий член речення конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення. Уточнюючі члени відповідають на питання а де саме? А коли саме? А як саме? А який саме? А що саме? І под. (внизу, біля підніжжя гори; вчора, о першій годині; темний, аж чорний).

Але за уточнюючі не слід сприймати такі члени речення, які пов’язані з однойменними

членами підрядним або опосередкованим зв’язком.

Відокремлені уточнюючі члени речення в усній мові виділяються паузами та зміною інтонації, а на письмі – з обох боків комами, рідше – тире.

1. Найчастіше уточнюючими бувають обставини місця, часу, а іноді – й обставини способу дії, означення, присудок, підмет, додаток.

Де? Коло самого дому, а де саме? Під вікнами, росли кущі жовтої акації. (Нечуй-Левицький.) 2. Де? Там, а де саме? За річкою, сплелися парубочі дзвінкі, розгонисті, гарячі голоси. (М. Рильський.) 3. Звідки? Згори, а звідки саме? З міста, текли до води запахи вечірніх лип. (Ю. Яновський.).

2. Іноді виділення

тих чи інших членів речення як уточнюючих залежить від того, який зміст вкладає автор у своє висловлювання. Відповідно до цього і вимовлятимуться вони з різною інтонацією.

Де? Там, а де саме? Далеко, а де саме далеко? На Вкраїні, сяє сонечко ясне. (П. Грабовський.) – Де? Там далеко під горами смужкою блищить Дніпро. (І. Нечуй-Левицький.).

3. Відокремлені уточнюючі члени речення можуть вводитися в речення також за допомогою слів тобто, цебто, або (=тобто), чи (=тобто), а саме, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, навіть, хіба що, причому, мабуть. Такі слова від уточнюючих членів речення комою не відділяються.

Щастя кого? Художника, а кого саме? Зокрема письменника, невіддільне від щастя його народу. (П. Воронько.).

Відокремлення додатків. Відокремлюються додатки, що мають значення виключення або виділення і починаються словами крім, окрім, опріч, за винятком, зокрема, особливо, наприклад, на відміну від…

Відокремлення обставин:

1. Відокремлюються з обох боків комами обставини, виражені дієприслівниками і дієприслівниковими зворотами.

Стаючи на обраний гостинець, ми знаємо хто шлях той торував. (В. Коротич.).

2. Не відокремлюються, як правило, одиничні дієприслівники, якщо вони вказують на спосіб дії (як? Яким способом?). Такі дієприслівники звичайно виражають основну дію в реченні.

Я йшов як? Не поспішаючи (не поспішав). (Л. Первомайський.).

3. За бажанням автора можуть відокремлюватися обставини, що починаються словами всупереч, наперекір, на зло, попри, залежно від, відповідно до, згідно з, подібно до, у зв’язку з, завдяки, внаслідок, на випадок, за браком, за відсутністю, на відміну від, особливо тощо.

Обов’язково відокремлюються обставини з прийменниками незважаючи на, починаючи з, кінчаючи (які подібні до дієприслівників).

Наперекір огню і смерті, полки незборені і вперті боям виходили навстріч (М. Упеник.).

Невідокремлені означення.

1. Якщо означення стоїть безпосередньо перед означуваним іменником (або перед сполученням прикметника і іменником) і не має обставинного відтінку, то воно не відокремлюється (безмежний степ; залитий сонцем степ; залитий сонцем безмежний степ).

Омиті росами квітки розтулюють повіки. (В. Сосюра.).

2. Не відокремлюються одиничне непоширене означення яке стоїть безпосередньо після означуваного іменника, якщо воно не має обставинного відтінку (ліс зелений).

На київських вулицях шумних каштани давно одцвіли. (В. Сосюра.).

3. Звичайно не відокремлюються неузгоджені означення. Але коли автор хоче підкреслити важливість такого означення, то виділяє його комами, іноді – тире.

Стала наближатися година Яка? Рушати в дорогу. (С. Васильченко) 2. Настала осінь яка? З вітрами холодними, з дощами дрібними. (Леся Українка).

4. Від означення слід відрізняти виражений дієприкметником або прикметником присудок, який ніколи не відокремлюється.

Ниви колгоспні розкриті (присудок) дням золотим у теплі. (В. Сосюра.)

Відокремлені означення

Відокремлені означення в усній мові виділяються паузами та інтонацією, а на письмі – комами з обох боків, зрідка – тире.

1. Відокремлюються означення, якщо вони стосуються особового займенника я, ти, він і т. д. Іноді займенник може бути пропущений.

Дніпро! Ти тихо в день ясний пливеш, заглиблений в минуле.. .(О. Олесь.)

2. Відокремлюються поширені узгоджені означення (дієприкметниковий або прикметниковий зворот), якщо вони стоять після означуваного слова.

Рука, засмагла від роботи, нам сіє благодатний мир. (М. Рильський.)

3. Два або більше непоширених означення після означуваного іменника обов’язково відокремлюються лише тоді, коли перед цим словом є вже узгоджене означення. В іншому випадку – відокремлення необов’язкове.

Досвітні огні, переможні урочі, прорізали темряву ночі. (Леся Українка.)

4. Відокремлюються означення, відділені від означуваного слова іншими членами речення (хоч у поетичній мові, залежно від інтонації, вони можуть і не відокремлюватися).

Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ. (О. Довженко.)

5. Відокремлюються означення, якщо вони мають обставинний відтінок (до них, крім питання який?, можна поставити ще питання чому?, за якої умови? Незважаючи на що? І стоять вони переважно на початку речення).

Скроплений живлющою росою, росток пробився на безмежжі нив (пробився (чому?), бо був скроплений.). (П. Дорошко.)

Відокремлення прикладок

1. Прикладки відокремлюються в тих самих випадках, що й означення взагалі, з тою лише різницею, що тут для виділення частіше використовують тире.

1. притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду. (А. Малишко.)

2. Завжди відокремлюються прикладки, які приєднуються до означуваного іменника словами тобто, або (=тобто), чи…

Ви забуваєте другу любов поетів, наприклад любов Данте до Беатріче, а я власне таку мала на думці. (Леся Українка.)

3. Прикладка із словом як відокремлюються лише тоді, коли вона має відтінок причини. В інших випадках прикладка із словом як не відокремлюються.

Як визволителів своїх нас зустрічали на кордоні. (О. Підсуха.)

Звертання. Звертання – це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді – предмет, до якого звернена мова.

Звертання може виражатися одним словом (непоширене) і групою слів (поширене).

У вимові перед звертанням паузи звичайно немає, є пауза тільки після нього, але на письмі звертання обов’язково виділяється з обох боків комами: Світи нам, день, безсмертними огнями, шуміть, сади, роди зерно, земля! (В. Сосюра.)

На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися і знаком оклику – тоді наступне слово пишеться з великої букви: О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам’яток святині. (П. Куліш.)

До звертання в реченні не можна поставити питання, але граматично (рід, число) воно може пов’язуватися з присудком. Тому, щоб не сплутали його з членами речення, треба мати на увазі ще й таке.

1. Іменник у кличній формі (разом із залежними словами) виступає в реченні лише звертанням.

Рости, міцній, моя Вітчизно, во ім’я щастя на землі! (В. Сосюра.)

2. Звертання не замінюється займенниками він, вона, воно, вони. При ньому стоять або можна поставити займенники другої особи ти, ви, твій, ваш у будь-якому відмінку. (Ці займенники до групи звертання не входять.)

Учитель мій! Як ми тебе любили. (В. Сосюра.)

3. У групі звертання можуть бути однорідні члени, відокремлені означення тощо. Тоді всередині такого поширеного звертання ставляться розділові знаки відповідно до загальних правил.

Будь славен, мир, поля, і ріки, і цвіт червоної зорі! (В. Сосюра.)

4. Вигуки від звертання відділяються комами. Якщо слова ти, ви підсилюють вигук, то вони теж відділяються разом з вигуком. Не відділяються лише слова о, ой, якщо вони вжиті як підсилювальні частки.

Гей, юнаки, гей, молодість світу, доля планети у ваших руках. (І. Нехода.)

Відокремлення – це смислове та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою надання їм більшої самостійності.

Означення відокремлюються:

1) якщо вони виражені прикметниковими чи дієприкметниковим зворотами і стоять після означуваного слова: Ти пахнеш, як роси на житі, Як столи, рушниками накриті, Як співуча стружка ялова, Як мамина лагідна мова (Павл.); Дні летять, повні сонця й музики (Сос.);

2) якщо вони непоширені і стоять після означуваного слова, перед яким уже є означення: Досвітні огні, переможні, урочі, Прорізали темряву ночі (Л. Укр.).

Примітка. Якщо перед означуваним словом означення немає, то означення, що стоять після нього, можуть відокремлюватися або не відокремлюватися залежно від бажання автора: А потім, минали дні за днями, минали тижні й місяці, довгі, безрадісні, одноманітні (Шиян); І даль небес холодних, синіх дарує знов життя мені (Перв.);

3) якщо означення належить до члена речення, вираженого особовим займенником: Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Л. Укр.); Палкої, поетичної вдачі, вона не могла вдовольнитися буденним життям, запрягтися до щоденної важкої праці (Коц.);

4) якщо препозитивне означення, виражене прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, має додатковий обставинний відтінок: Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг (Шиян);

5) якщо означення відділене від означуваного слова іншими членами речення: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків і ждало сонця, щоб обігрітися (Карп.);

6) якщо неузгоджені означення стоять після узгоджених: В хату ввійшов старий Джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (Н.-Лев.);

7) неузгоджені означення, виражені неозначеною формою дієслова, відокремлюються лише в тому разі, якщо є спеціальна інтонація і можна підставити слово а саме: Солдати мали завдання – вийти до набережної (Гонч.).

Не відокремлюються:

1) означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка: Стоїть ліс темний і сумний (Рил.);

2) означення, що стосуються не особових займенників: Одягнені всі півколом ставали навкруг пам’ятника;

3) означення, виражені зворотами, що стоять безпосередньо перед означуваним словом і не мають обставинного значення: І дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях (Мал.).

Розділові знаки при відокремлених прикладках. Поширені й непоширені прикладки бувають відокремленими й виділяються комами, якщо:

1) стоять після пояснювального іменника: Ходить вечір, мрійний мій веселик, По Дніпровій сивій ковилі (Мал.); Микола, Прокопів хлопчик, такий школярик гарненький був (Тесл.);

2) стосуються особового займенника (незалежно від місця в реченні): Заслужений митець, він з радістю передає багатий досвід молоді (З газ.);

3) стоять перед пояснюваним іменником і мають обставинний відтінок: Вірний син трудової поневоленої України, Шевченко став виразником дум і сподівань народних (Гонч.);

4) приєднуються за допомогою сполучника як і мають обставинний відтінок причини: У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (Гонч.).

Примітка. Прикладка із сполучником як не відокремлюється комами, коли означає “в ролі кого чи чого виступає предмет”: Про хист Довженка як письменника, як майстра слова говорили на повен голос тільки в роки другої світової війни (Рил.);

5) приєднується за допомогою слів родом, на ім’я, на ймення, так званий: Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шлях у Черкасах, у Шевченковім краю (Гонч.); Козак Бобренко, на ім’я Григорій, єдиний син достойної вдови (Кост.);

6) приєднуються до пояснюваних членів речення словами або, тобто, особливо, як-от: Вікова психологія, тобто галузь психології, включає дитячу психологію, психологію розвитку дорослої людини і геронтопсихологію (З підр.).

Примітка. Якщо прикладка має уточнювальне значення, потрібно підкреслити її самостійність або коли поширена прикладка вже має у своєму складі розділові знаки, вона відокремлюється за допомогою тире: З усіх два слова – “Мати” й “Вітчизна” – існують звіку тільки в однині (Б. Ол.); Тільки стрічалися нам земляки наші – білі берези, явори й темні дуби.(Л. Укр.).

Розділові знаки при відокремлених обставинах

Відокремлені обставини можуть бути виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами, а також іменниками з прийменниками. Вони бувають поширеними й непоширеними.

1. Обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, незалежно від їх місця в реченні: Жовте листя, тремтячи і коливаючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю, вкриваючи її пишним золотим накриттям (Грін.); Заплющивши очі, він піддався сумові, що колисає душу (Підм.).

Примітки: 1. Два чи більше дієприслівникових звороти, з’єднаних між собою інтонацією або повторюваними сполучниками, на письмі один від одного відділяється комою: Хустину кинувши на плечі, Надівши плаття весняне, Берізка вибігла надвечір І жде чи вітру, чи мене (Буд.); Він несподівано з’являвся в степу на шляху, чи вийшовши з-за могили, чи випроставшися з яру, високий, кремезний. (Підм.).

2. Якщо дієприслівникові звороти з’єднані між собою неповторюваними єднальними чи розділовими сполучниками, то кома між ними не ставиться: Він устав разом із сонцем, довго кашляв, сидячи в солом’яній постелі і туго обіпнувши рябою плащ-палаткою (Тют.).

3. Якщо дієприслівниковий зворот стоїть після сполучника, то він відокремлюється комою:

Він наближався й, кинувши гострий погляд з-під навислих рудих брів, підносив над землею кийок. (Підм.);

4. Обставини, виражені одиничними дієприслівниками:

Щохвилі творим ми нове, Йдучи, співаючи і мислячи (Бич.).

Примітка. Якщо одиничний дієприслівник означає спосіб дії, своїм значенням близький до прислівника і стоїть після дієслова-присудка, то він не відокремлюється: Людина! Це ж яке слово! Його треба завжди говорити стоячи і кашкета скидати (Зар.).

Не відокремлюються:

А) обставини, виражені дієприслівниковими зворотами фразеологічного типу: Працювати не покладаючи рук; Сидіти склавши руки; Бігти не чуючи ніг; Говорити не переводячи духу;

Б) обставини, виражені дієприслівниковими зворотами, на початку яких стоїть підсильна частка і(й): Можна переказати зміст статті і не перечитуючи її вдруге;

В) дієприслівникові звороти, за змістом тісно пов’язані з дієсловом-присудком: Вона читала лежачи на піску;

Г) дієприслівникові звороти, однорідні з іншими невідокремленими членами речення: Оксана стояла непорушно й не зводячи з Андрія очей;

Д) дієприслівникові звороти, утворені дієприслівником і сполучним словом який, у складі підрядного речення: Це книга, прочитавши яку одержиш насолоду.

Відокремлені обставини, виражені сполученням іменників з прийменниками.

1. Завжди відокремлюються обставини допусту, виражені іменником з прийменником незважаючи на: Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня (Гонч.).

2. обставини, виражені іменниками з прийменниками у зв’язку з, залежно від, на відміну від, завдяки, внаслідок, з причин, за браком, згідно з, за згодою, відповідно до, на випадок, можуть відокремлюватися і не відокремлюватися. Відокремлення залежить від того, наскільки зворот поширений, близький за змістом до основної частини речення, від його стилістичної функції, а також наміру автора: Усі мовні органи, залежно від їх участі у процесі мовлення, поділяються на активні й пасивні; Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції й ступенем підняття язика (З підр.); Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (Гонч.); Всупереч тим віщуванням проходили грози (Рил.).

Розділові знаки при відокремлених додатках. Відокремлюються додатки, виражені зворотами зі значенням включення або заміщення, що починаються словами крім, замість, за винятком, опріч, окрім, наприклад, навіть, включаючи, зокрема, особливо: Я не знав нічого ніжного, окрім берези (Л. Укр.); Замість хати, лежала лише купа головешок, вугілля і сміття (Смол.); Особливе місце в літературі для дітей займає поезія, зокрема для наймолодших читачів (Бич.).

Розділові знаки при уточнювальних членах речення. Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або пояснюють той член речення, з яким вони пов’язані однією синтаксичною функцією. З уточнюваними словами пов’язуються лише інтонацією або інтонацією й пояснювальними словами тобто, або, цебто, а саме тощо.

Комою відокремлюються:

1) означення, що уточнюють попередні означення: Море синє, аж чорне, тільки білою піною б’є об берег (Коц.); Вода в такий час була майже гаряча, значно тепліша від ранкового повітря, бо серпень ранками вже давав знати свій характер. (Збан.).

Уточнювальні означення можуть відокремлюватися також тире: У неї в хаті завелось багато всяких вузликів із насінням – великих і малих – і раз у раз щось сушилося на вікнах (Коц.);

2) обставини (місця, часу та ін.), виражені прислівниками або іменниками з прийменниками, що уточнюють попередні обставини (перед ними можна поставити слова а саме): Ще мить – і вибух десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лице б’є туга повітряна хвиля.(Коз.); Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись (Мал.); Се було літом, у жнива (Коц.).

Примітка. Часто відокремлення таких обставин залежать від бажання автора інтонаційно наголосити їх уточню вальний характер. Якщо такої інтонації немає, обставини комами не виділяються: Там далеко піж горами смужкою блищить Дніпро (Н.-Лев.);

3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме, наприклад: Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джур бай, або степовий жайворонок (Смог.); На Поліссі трапляються “вижари”, тобто болота, які ніколи не замерзають (Дем.);

4) уточню вальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: У деяких містах Японії, зокрема у місті Удзі, влаштовують свято проводів журавлів (З журн.); Приємно було всім, особливо переможцям конкурсу.

Уточнювальні члени речення слід відрізняти від однорідних.