САПРОФІТИ

Related posts:

1. САПРОФАГИ Екологія – охорона природи САПРОФАГИ – тварини, які живляться орг. речовинами, що розкладаються. До С. належать детритофаги, що живляться рослинними рештками (черви, молюски), трупоїди та копрофаги, що живляться екскрементами. В екосистемах С. перебувають на трофічному рівні консументів і частково редуцентів. Знищуючи різноманітні рештки, С. виконують роль санітарів....
2. РЕСУРСИ БІОЛОГІЧНІ Екологія – охорона природи РЕСУРСИ БІОЛОГІЧНІ – біол. компоненти біосфери, створені життєдіяльністю продуцентів, консументів і редуцентів. До Р. б. належать продукти харчування людей, корм для тварин, с.-г. сировина для пром-сті й органогенні корисні копалини. Р. б. кількісно відтворювані завдяки розмноженню, росту тощо, однак якісно вони практично невідновні....
3. ПІРАМІДА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ПІРАМІДА ЕКОЛОГІЧНА – графічне або числове співвідношення між продуцентами і консументами різних рівнів в екосистемі, виражене через їхню масу (П. е. біомас), чисельність (П. е. чисел) або наявну в них енергію (П. е. енергій) і зображене у вигляді графічної моделі. В наземних екосистемах маса продуцентів (на одиницю площі і абсолютно) більша, […]...
4. МЕРЕЖА ТРОФІЧНА Екологія – охорона природи МЕРЕЖА ТРОФІЧНА, мережа харчова – умовне, образне позначення трофічних взаємозв’язків консументів, продуцентів та редуцентів в угрупованні....
5. ГІФОМІЦЕТИ Екологія – охорона природи ГІФОМІЦЕТИ – порядок незавершених грибів. Багато Г. є збудниками грибних захворювань рослин. Г., що живуть у грунті, відіграють важливу роль у грунтоутворенні. З деяких Г. одержують антибіотики (напр., пеніцилін)....
6. ГНИТТЯ Екологія – охорона природи ГНИТТЯ – розклад азотовмісних орг. сполук (в основному білків) мікроорганізмами; відіграє важливу роль у колообігу речовини в природі....
7. ВИДІЛЕННЯ ГАЗОПОДІБНІ Екологія – охорона природи ВИДІЛЕННЯ ГАЗОПОДІБНІ – газоподібні речовини, що продукуються живими організмами або утворюються з мін. об’єктів завдяки перебігу біол., хім. чи фіз. процесів. До В. г. належать також фітонциди та ін. леткі речовини. Виконують важливу інформаційну і частково трофічну функції в екосистемах....
8. АДСОРБЦІЯ Екологія – охорона природи АДСОРБЦІЯ – вбирання (поглинання) речовини (адсорбата) з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром твердого тіла (адсорбента) або рідини. Розрізняють фіз. А. і хемосорбцію. Ефективність А. залежить від природи адсорбента й адсорбата, властивостей і конц. адсорбованої речовини, т-ри. У біол. системах А. – перша стадія вбирання субмікроскопічними колоїдними структурами, клітинами і тканинами […]...
9. ЗОНА БІОГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ЗОНА БІОГЕОГРАФІЧНА – великий підрозділ біосфери в межах суходолу, гідросфери та заселеної частини літосфери, який виник внаслідок різного за геол. умовами та умовами довкілля еволюц. розвитку продуцентів, консументів та редуцентів, які сформували третю зверху екосистему в їхній ієрархії....
10. ПОРЯДОК КОНСУМЕНТА Екологія – охорона природи ПОРЯДОК КОНСУМЕНТА – місце консумента в екол. піраміді. Розрізняють консументів першого порядку, що живляться рослинами-продуцентами (рослиноїдні), консументів другого порядку, що живляться рослиноїдними організмами (хижаки), та консументів третього порядку, об’єктами живлення яких є слабші хижаки. Ін. ряд консументів йде по лінії паразитів – паразит травоїдного організму, або хижак, надпаразит цього паразита, надпаразит […]...
11. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми протистояти коливанням абіотичних і біотичних чинників середовища, включаючи антроп. впливи. С. е. можна розглядати як екол. рівновагу, тобто відносну стійкість видового складу живих організмів, їх чисельність, продуктивність, розподіл у просторі, а також сезонних змін, біол. колообігу речовин та ін. біол. процесів у будь-яких прир. угрупованнях....
12. БІОФІЛЬТР Екологія – охорона природи БІОФІЛЬТР – фільтр для біол. очищення стічних вод. Це споруда (резервуар) з подвійним дном, заповнена на висоту до 2 м фільтрувальним матеріалом (котельним шлаком, керамзитом тощо). Під час пропускання стічних вод на поверхні фільтрувального матеріалу утворюється плівка з бактерій і грибів, які окиснюють і мінералізують орг. речовини цих вод. Повітря надходить […]...
13. ЛАНЦЮГИ ЖИВЛЕННЯ ПАСОВИЩНОГО ТИПУ Екологія – охорона природи ЛАНЦЮГИ ЖИВЛЕННЯ ПАСОВИЩНОГО ТИПУ – ті, які починаються з зелених рослин (продуцентів) і йдуть послідовно через ланки рослиноїдних тварин (консументів І порядку) та хижаків (консументів II порядку)....
14. САПРОТРОФИ Екологія – охорона природи САПРОТРОФИ – організми, що живуть за рахунок мертвої орг. речовини, живляться мортмасою рослин і тварин (бактерії, актиноміцети, гриби, сапрофіти). С. є важливою ланкою в колообігу біол. речовини та енергії....
15. ОЛІГОХЕТИ Екологія – охорона природи ОЛІГОХЕТИ – клас кільчастих малощетинкових червів. Відіграють важливу роль у процесах грунтоутворення, водяні О. – пожива риб....
16. МІКРООРГАНІЗМ(И) Екологія – охорона природи МІКРООРГАНІЗМ(И) – організми розміром від 50 до 500 мкм, які можна побачити лише під мікроскопом. До М. належать віруси, мікоплазми, рикетсії, бактерії, актиноміцети, дріжджі, плісеневі гриби, мікроскопічні водорості та найпростіші. Серед М. є патогенні форми, які спричинюють інфекц. захворювання людини, тварин та рослин. У природі більшість М. виконує функції редуцентів і […]...
17. КОНСУМЕНТИ ВТОРИННІ Екологія – охорона природи КОНСУМЕНТИ ВТОРИННІ, консументи другого порядку – організми, які живляться тваринною їжею, переважно травоїдними тваринами. До консументів третього порядку належать хижаки хижаків, до консументів четвертого порядку – деякі паразити....
18. ГЕНОСТАЗ Екологія – охорона природи ГЕНОСТАЗ – здатність ген. системи біосфери зберігати і відтворювати свої структуру і функції в процесі істор. розвитку планетарної біол. системи та її пристосування до нових біотичних і абіотичних умов довкілля. Г. є результатом взаємодії біол. механізмів, які діють на рівні макромолекул, клітин, організмів, популяцій, біоценозів. Г. відображає дію заг. законів збереження […]...
19. ДЕСТРУКЦІЯ БІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи ДЕСТРУКЦІЯ БІОЛОГІЧНА – руйнування, розкладання орг. речовин під дією мікроорганізмів (бактерій, грибів у грунт, організмів). За повної Д. б. виділяються лише вода, вуглекислий газ, з’являються нові бактеріальні або грибні маси (іноді сполуки сірки й азоту). Однак часто один вид бактерій або грибів зумовлює лише один із ступенів процесу розкладання, а для […]...
20. ЗАБРУДНЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ – надходження в атм. повітря, воду та грунт біол., фіз. та хім. агентів, що погіршують характеристики середовища, яке оточує людину. Найважливішу роль у 3. н. п. відіграють транспорт, теплоенергетика, хім. та металургійна галузі пром-сті. 3. н. п. призводить до різкого збільшення захворюваності населення....
21. КОПРОФАГІЯ Екологія – охорона природи КОПРОФАГІЯ – поїдання чужих або повторне пропускання крізь травний канал власних фекалій. Тварин, яким властива К., називають копрофагами. Багато з них живляться не стільки екскрементами, скільки бактеріями та інфузоріями, що в них містяться. К. властива також детритофагам. К. відіграє важливу роль у колообігу речовин, щонайповнішому використанні енергет. ресурсів корму....
22. БІОМАСА Екологія – охорона природи БІОМАСА – кількість живої речовини тих чи інших організмів, виражена в одиницях маси або енергії, що припадає у даний час на одиницю площі або об’єму. Визначають Б. консументів, продуцентів та редуцентів із розрахунку на живу речовину чи її сухий залишок. Для встановлення зв’язку між потоком енергії в екосистемі та пересічною Б. […]...
23. НІТРИФІКАЦІЯ Екологія – охорона природи НІТРИФІКАЦІЯ – процес біол. перетворення в грунті відновлених сполук азоту (аміаку) на окиснені неорг. (нітрати). Т. з. автотрофна Н. відбувається в дві стадії високоспеціалізованими бактеріями-нітрифікаторами, які використовують енергію окиснення аміаку або нітриту для асиміляції вуглекислого газу та ін. ендергонічних процесів. Відома і гетеротрофна Н., що здійснюється різними організмами, В т. ч. […]...
24. РІВЕНЬ ТРОФІЧНИЙ Екологія – охорона природи РІВЕНЬ ТРОФІЧНИЙ – положення сукупності організмів у ланцюгу живлення, що визначається кількістю етапів передавання енергії: перший рівень – продуценти (без посередників); другий – консументи первинні (фітофаги); третій – консументи вторинні {хижаки і паразити консументів первинних); четвертий – хижаки вторинні і паразити консументів вторинних; п’ятий – паразити і надпаразити....
25. ЕКЗОМЕТАБОЛІТИ Екологія – охорона природи ЕКЗОМЕТАБОЛІТИ – прижиттєві і посмертні виділення організмами біол. активних речовин, які відіграють певну роль у виконанні рістрегулювальної, інформ. та ін. функцій в угрупованнях організмів. Багато зелених рослин дуже чутливі до Е., особливо в грунт, середовищі, що викликає грунтовтому і закономірну зміну рослинності з неминучою зміною складу супутнього тваринного світу. Е. є […]...
26. ХРОНОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ХРОНОБІОЛОГІЯ – розділ біології, який вивчає умови виникнення, природу, закономірності і значення різних біол. ритмів. Як галузь біології, X. опрацьовує закони перебігу періодично повторюваних біол. процесів і поведінки різних біол. систем у часі. Біол. ритми, які дуже поширені в живій природі, їх взаємодія один з одним та з умовами середовища, що […]...
27. ІНГІБІТОРИ Екологія – охорона природи ІНГІБІТОРИ – прир. і синтетичні речовини, здатні пригнічувати активність ферментів у живому організмі та в безклітинних системах. І. відрізняються за характером дії, специф. та ін. властивостями. Прир. І. відіграють важливу роль у пристосуванні організмів до умов життя. І. використовують для вивчення дії ферментів, встановлення природи їхніх функц. груп і ролі в […]...
28. ГЕЛІОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ГЕЛІОФІЛЬНІСТЬ – відношення живих організмів до світла. Серед рослин розрізняють світлолюбні (геліофіти); тіневитривалі (умбропатієнти); затінкові (сціофіти); які не потребують світла (напр., багато грибів і бактерій). Тваринам також властива Г. у тій чи іншій мірі....
29. ПИЛОК Екологія – охорона природи ПИЛОК – сукупність пилкових зерен у насінних рослин. П. багатий на поживні речовини (вуглеводи, білки, мін. солі), які витрачаються під час проростання пилкових зерен; містить ферменти, каротиноїди, вітаміни та ін. біологічно активні речовини, що відіграють важливу роль у заплідненні....
30. САПРОБІОНТИ Екологія – охорона природи САПРОБІОНТИ, сапроби – організми (перш за все бактерії, водорості, безхребетні), що живуть у водоймах, забруднених орг. речовинами. Завдяки мінералізації орг. речовин С. відіграють важливу роль у самоочищенні води. Залежно від кількості забрудників у довкіллі розрізняють полі-, мезо – і олігосапроби. Видовий склад та чисельність С. є біоіндикаторами ступеня забруднення водойм....
31. АНАЕРОБІОЗ Екологія – охорона природи АНАЕРОБІОЗ, аноксибіоз – життя за відсутності вільного кисню. Це поняття запровадив Л. Пастер. У 1861 р. він довів, що мікроорганізми, які викликають маслянокисле бродіння, гинуть за наявності кисню. Для анаеробів це звичайна умова існування, для деяких багатоклітинних тварин – лише тимчасовий стан, що забезпечує їх виживання за несприятливих умов. В аеробів […]...
32. ПОТІК РЕЧОВИНИ Екологія – охорона природи ПОТІК РЕЧОВИНИ – переміщення речовини у формі хім. елементів та їхніх сполук у піраміді біомас від продуцентів до редуцентів (через консументи або без них)....
33. БІОМЕТРІЯ Екологія – охорона природи БІОМЕТРІЯ – галузь біології, що вивчає статистичний аналіз групових біол. явищ, розділ варіаційної статистики, методами якої (теорія ймовірностей, математична статистика) обробляють експериментальні дані спостережень та проводять планування кількісних експериментів. Основний метод Б. полягає у виборі певної статистичної моделі, перевірці відповідності її експериментальним біол. даним та в аналізі стат. і біол. результатів, […]...
34. ГАМЕТАНГІЙ Екологія – охорона природи ГАМЕТАНГІЙ – 1) орган у водоростей і грибів, у якому утворюються рухливі статеві елементи – гамети; 2) багатоядерні клітини у деяких грибів, вміст яких зливається під час статевого процесу....
35. РИЗОСФЕРА Екологія – охорона природи РИЗОСФЕРА – шар Грунту (2- З мм), що прилягає безпосередньо до коріння і кореневих волосків рослин. Характеризується високим рівнем біол. активності, зумовленої Виділенням корінням орг. речовин та слизів, йонообмінними та поглинальними процесами, наявністю гіфів мікоризних грибів, величезним скупченням мікроорганізмів (т. з. бактеріориза). Склад мікрофлори залежить від типу грунту, виду і віку […]...
36. БІОГАЗ Екологія – охорона природи БІОГАЗ – суміш метану та вуглекислого газу з домішками азоту, водню, кисню, сірководню, яка утворюється внаслідок перебігу біол. процесів анаеробного розкладання орг. речовин на дні водойм, у травному каналі жуйних, а також розкладання побутових відходів, гною за участю бактерій метанового бродіння. У зв’язку з енергет. кризою набувають поширення установки безперервного добування […]...
37. ВИВІТРЮВАННЯ Екологія – охорона природи ВИВІТРЮВАННЯ – руйнування мін. і гір. порід під впливом фіз. і хім. чинників, компонентів атмосфери та гідросфери за участю живих організмів. Розрізняють фіз. В., що призводить лише до мех. розколювання породи на уламки; хім. В., у процесі якого змінюється хім. склад гір. породи й утворюються більш стійкі мінерали; орг. (біол.) В. […]...
38. ЕКОСИСТЕМА ОЛІГОДОМІНАНТ Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМА ОЛІГОДОМІНАНТНА – екосистема з кількома основними видами продуцентів і консументів (напр., ліси помірних широт). У це поняття слід було б включити і редуценти....
39. АКУМУЛЯЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи АКУМУЛЯЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН – нагромадження радіоакт. речовин (РР) компонентами біосфери – атмосферою, гідросферою та верхньою зоною літосфери. Особливо енергійно відбувається в організмах. Кожна А. РР характеризується певними швидкостями перетворень під час обміну речовин та виходу з біол. колообігу, що супроводжується їх акумуляцією в повітрі, воді і грунті. А. РР характеризується коеф. […]...
40. ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – виникнення бар’єрів, які перешкоджають вільному схрещуванню організмів. 1) Процес роз’єднання двох або кількох особин одного виду. Стосується внутрішньовидових відносин, зменшуючи можливість схрещування особин даного виду; 2) роз’єднання флори і фауни суміжних геогр. зон, регіонів і обл., впливає на відносини між великою кількістю видів. І. відіграє важливу роль […]...