Шпанн

Related posts:

1. Форма держави Політологічний словник Форма держави – спосіб організації та порядок здійснення державної влади. Ф. д. передбачає державне правління – спосіб організації вищих органів державної влади; державний устрій – організацію і поділ держави на певні складові частини – землі, території тощо та відносини між державою як цілим і її адміністративно-територіальними частинами; державний режим – здійснення державної влади […]...
2. Сен Аматья Кума Сен Аматья Кума (н. 1933) – індійський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1998) за вклад “в економічний аналіз добробуту населення”. Вищу освіту здобув в Індії, докторську дисертацію захистив у Кембриджському університеті (Великобританія) 1959. З 1977 працює професором Оксфордського університету, 1994 обраний президентом Американської економічної асоціації. У своїх працях “Колективний вибір і соціальний добробут” (1970), […]...
3. Демократія Демократія (гр. demokratia – народовладдя) – форма суспільної влади і держави, що грунтується на визнанні народу як джерела влади. Головними принципами Д. є рівноправність усіх громадян, наділення їх соціальними, політичними, національними та іншими правами та свободами, що закріплюються в законі й реалізується на практиці, право на участь в управлінні державою і суспільством, підпорядкування меншості більшості. […]...
4. Державотворення Державне управління Державотворення (державне будівництво). Базовий напрям державного управління, діяльність якого забезпечує відповідні умови для формування та реалізації державної політики. Створення нової держави супроводжується певним перехідним періодом становлення, на якому вирішуються питання закріплення її державності, формування дійової системи державної влади та визначення основних шляхів розвитку країни. Д. б. охоплює визначення і правове закріплення форми державного […]...
5. Система державної влади Державне управління Система державної влади. Структурована єдність владних відносин, що складаються внаслідок діяльності держави, державних органів, а також посадових осіб, які реалізують інтереси держави в різних галузях суспільного життя. При цьому можна виокремити суб’єктний (організаційні структури, установи й інститути (президент, парламент, уряд, суди, громадянство, державна служба, військовий обов’язок тощо) й об’єктний (предмети ведення, компетенція, повноваження, […]...
6. Роздержавлення економіки раціональне Роздержавлення економіки раціональне – звуження економічних функцій держави у межах цілісної економічної системи за одночасного їх переходу до інших недержавних суб’єктів власності та управління нею, а також оптимального їх розподілу між різними гілками державної влади. Р. е. р. повинно здійснюватися в оптимальних межах, тобто частка державної власності на засоби виробництва (стратегічні об’єкти) не повинна бути […]...
7. Процес державного управління Державне управління Процес державного управління. Свідома і цілеспрямована послідовна діяльність, пов’язана з реалізацією державно-владних повноважень суб’єктами державного управління, внаслідок чого відбувається зміна суспільних станів, подій і явиш. П. д. у. спрямований на проведення в життя державної стратегії та політики і є основним способом реалізації суб’єкт-об’єктних відносин на державному рівні, де суб’єктом державного управління є система […]...
8. Управління освітою Управління освітою – цілеспрямований вплив держави (її органів різних рівнів) та суб’єктів громадянського суспільства на систему освіти з метою її постійного удосконалення, впровадження сутнісно та якісно нових форм відповідно до вимог національної суспільної системи і викликів зовнішнього середовища. Оскільки система освіти України включає дошкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту та ін., а також має різні […]...
9. Адміністративно-територіальний устрій Адміністративно-територіальний устрій (лат. administratio – керівництво, управління, territorium – територія) – поділ території суверенної держави на певну сукупність адміністративних одиниць (край, область, округ, район, місто, село), відповідно до якого здійснюється управління з єдиного центра і формується вертикальна структура органів державної влади і водночас здійснюється зворотний зв’язок між різними гілками державної влади і жителями цих територій. […]...
10. Основні напрями державно-управлінської діяльності Державне управління Основні напрями державно-управлінської діяльності. Визначені основні шляхи розвитку державно-управлінської діяльності. Серед таких напрямів можна виокремити: 1) державне будівництво (державотворення), яке охоплює: визначення і правове закріплення форми державного правління; політичного режиму; державно-територіального устрою; основних цілей і функцій держави, їх пріоритетності; розподілу повноважень між гілками та вищими органами державної влади; стратегії розвитку держави; структури органів […]...
11. Виконавча влада Державне управління Виконавча влада. Одна із трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів. управління сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю. Основні її суб’єкти – уряд і підлеглі йому […]...
12. Державний апарат Державне управління Державний апарат. Основна ланка механізму держави, що забезпечує повсякденну роботу системи органів влади й управління щодо здійснення практичних заходів, спрямованих на реалізацію функцій держави. Д. а. має певну структуру і складається з державних службовців, що працюють у державних органах, наділених владними повно важеннями для реалізації функцій державної влади усіх типів – законодавчої, виконавчої, […]...
13. ГРУПА ЕКСПЕРТНА (УПРАВЛІНСЬКА) Соціологія короткий енциклопедичний словник ГРУПА ЕКСПЕРТНА (УПРАВЛІНСЬКА) – офіційно організований колектив фахівців – управлінців, створений для дослідження чітко сформульованої проблеми і вироблення рекомендацій для прийняття управлінських рішень відповідними органами влади різних рівнів. Склад управлінської групи визначається характером і структурою проблеми і має міждисциплінарний характер (спеціалісти з різних галузей управлінської діяльності). Вона часто має тимчасовий характер, […]...
14. Державне регулювання сільського господарства Державне регулювання сільського господарства – сукупність економіко – правових заходів, спрямованих на формування ринкових відносин (роздержавлення, приватизацію, розвиток конкуренції, підприємництва тощо), пріоритетність соціального розвитку села і рівноправність усіх форм господарювання з метою вдосконалення організації, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Суб’єктами Д. р. с. г. та інших галузей агропромислового комплексу України є: орган законодавчої влади держави – […]...
15. Державна влада Державне управління Державна влада. Інструмент забезпечення існування держави та досягнення її цілей, її обов’язковий атрибут. Д. вл. поділяють на так звані “гілки” – законодавчу, виконавчу і судову. Вона здатна впливати на процеси в суспільстві, зокрема на поведінку будь-яких соціальних груп та людей, за допомогою спеціальних органів та установ. Останні є складовими частинами єдиного механізму державної […]...
16. Державний переворот Політологічний словник Державний переворот – несподіване неконституційне захоплення влади, незаконна зміна правлячої верхівки у державній владі, яка не полягає у зміні форми правління, типу соціальних та економічних відносин. Д. п. – за характером колективне політичне насилля, а також прагнення за допомогою створення атмосфери залякування, терору та агресивної пропаганди ідеологізувати і легітимізувати подію. Специфічною властивістю Д. […]...
17. Планування макроекономічне Планування макроекономічне – форма управління народним господарством, що передбачає визначення цілей, розроблення (складання) планів та їх реалізацію (з урахуванням шляхів досягнення) на основі наукового передбачення, що базується на пізнанні економічних законів. Розрізняють директивне, індикативне, стратегічне П. м. У 20-х XX ст. в СРСР започатковано директивне П. м., що передбачало домінування державної власності, використання державою передусім […]...
18. Баланс фінансових ресурсів і витрат держави Баланс фінансових ресурсів і витрат держави – система показників, що відображає обсяг надходжень фінансових ресурсів і їх використання в усіх сферах економіки держави. Доходна частина балансу включає фінансові ресурси держави, сформовані в її господарстві і сконцентровані в державному бюджеті, в господарських структурах, у різноманітних фондах, страхових і кредитних установах, частку доходів фізичних і юридичних осіб, […]...
19. Міністерство соціального захисту України Міністерство соціального захисту України – центральний орган державної виконавчої влади, який забезпечує впровадження у життя єдиної державної політики в галузі соціального забезпечення населення та соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, дітей – сиріт, одиноких матерів, багатодітних, а також малозабезпечених сімей з дітьми, інших соціально незахищених громадян, які потребують допомоги і соціальної підтримки з боку […]...
20. Правова демократична держава Правова демократична держава – держава, у якій законодавчо закріплені основні права та загальнолюдські цінності, а також урегульовані всі сфери суспільного життя і реалізуються на практиці шляхом чіткого розмежування повноважень основних гілок влади і передусім незалежності судової влади, взаємної відповідальності держави та громадян за свої вчинки та зобов’язання за умов їх юридичної рівності. Витоки теорії П. […]...
21. Охорона здоров’я Охорона здоров’я – система заходів, спрямованих на забезпечення збереження та розвиток фізіологічних і психічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини за умови максимальної біологічно можливої індивідуальної тривалості життя. Основними принципами О. з. в Україні є, зокрема, визнання О. з. пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним із головних чинників виживання та розвитку народу України; […]...
22. Федерація Федерація (лат. federatio – союз, об’єднання) – форма державного устрою, за якої окремі ознаки державного утворення властиві не лише цілісній державі, а й її складовим, що утримують важливі важелі державної влади. Основними ознаками Ф. є наявність власних вищих органів влади, широкі владні повноваження центральних органів влади, встановлення ними (передусім законодавчими) загальних принципів правових відносин і […]...
23. Права держави корпоративні Права держави корпоративні – правовий інструмент державного регулювання діяльності відкритих акціонерних компаній, що базується на частці держави у статутному фонді таких компаній і передбачає її участь в управлінні та привласненні частки доходу. Залежно від частки державної власності в акціонерних компаніях держава може: 1) контролювати ухвалення рішень з усіх питань або блокувати їх (якщо частка держави […]...
24. Саморегулювання Саморегулювання – наявність в економічній системі елементів, властивостей, ознак, що дають змогу автоматично встановлювати і підтримувати її функціонування та розвиток. Такими елементами, ознаками тощо в економічній системі капіталізму на нижчій стадії її еволюції були вільна конкуренція, вільне ціноутворення, стихійне переливання капіталу між галузями і всередині галузей, циклічні коливання та ін. Водночас такий механізм навіть на […]...
25. Органи держави Частина перша ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ § 2. Загальна характеристика держави та державної влади 3. Органи держави. Виконання багатьох функцій держави покладається на спеціально створені органи держави. Орган держави – це особа або орган, які виступають від імені держави, мають певні владні повноваження відповідно до свого призначення. До органів нашої держави, зокрема, належать Президент України, Верховна […]...
26. Хурал Політологічний словник Хурал – у сучасній Монголії назва органів державної влади. Великий народний Хурал – вищий орган державної влади Монголії. М. Головатий...
27. Бюджетна політика Бюджетна політика – цілеспрямована і планомірна діяльність держави щодо раціонального використання важелів бюджетного регулювання темпів та частки одержавлення національного доходу, джерел його формування та вибору оптимальної структури витрат з метою підтримання стабільного економічного зростання в країні і досягнення стратегічних цілей держави. Б. п. є однією з форм економічної політики і залежно від устрою держави реалізується […]...
28. Державне патентне відомство України (Держпатент України) Державне патентне відомство України (Держпатент України) – центральний орган, що здійснює функції державної виконавчої влади у галузі правової охорони промислової власності. Держпатент України реалізує стратегію державної політики правової охорони промислової власності,’ формує систему заходів щодо забезпечення функціонування єдиної патентної системи України. Держпатент України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє […]...
29. Інститут президентства Державне управління Інститут президентства. У сучасному розумінні – це система управлінських відносин у системі державної влади, обумовлених наявністю одноосібного глави держави, який отримує свої повноваження шляхом виборів. Такий інститут властивий країнам з республіканською формою державного правління. Порівняно з усіма іншими вищими інститутами державної влади і посадовими особами президент має особливий статус, компетенцію і відповідальність. Його […]...
30. Кабінет Міністрів (Уряд) України Кабінет Міністрів (Уряд) України – центральний колегіальний орган державної виконавчої влади, підпорядкований Президентові України і відповідальний перед ним. Згідно з Конституцією України та Конституцій ним Договором Президент призначає Прем’єр – Міністра України і формує новий склад Уряду у місячний строк після вступу на посаду або з дня відставки попереднього Уряду. До складу К. М. У., […]...
31. Глава держави Державне управління Глава держави. Найвища посадова особа держави, яка за Конституцією визначає внутрішню і зовнішню політику, представляє країну в офіційних церемоніях усередині країни таза її межами (в міжнародних, міждержавних відносинах), вирішує питання громадянства і надання політичного притулку, нагороджує державними нагородами і присвоює почесні звання, здійснює індивідуальне помилування; як гарант Конституції, прав і свобод людини і […]...
32. СУВЕРЕНІТЕТ Культурологічний словник СУВЕРЕНІТЕТ (нім. Souveranitat, франц. souverainete) – незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої внутрішні і зовнішні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. С. є необхідною політичною та юридичною ознакою держави....
33. Формування структури органів державної Державне управління Формування структури органів державної влади. Здійснюється за відомим принципом Г. Чандлера “стратегія визначає структуру” шляхом виділення цілей держави, визначення необхідних функцій для їх реалізації та побудови відповідних органів державної влади для виконання визначених функцій. Таким чином, державна влада реалізується через організацію, яка стає її матеріальною силою. Визначення спектра цілей, переліку основних функцій, виділення […]...
34. Форми державного правління Державне управління Форми державного правління. Способи організації вищої державної влади, що визначають її формальне джерело, порядок утворення й оновлення органів державної влади, принципи взаємодії органів влади між собою та з населенням. Джерелом влади може бути визнана воля однієї людини, воля усього народу або ж воля певної панівної соціальної верстви – олігархії. Прийнято розрізняти монархічну та […]...
35. Державна таємниця Державна таємниця – вид таємної інформації, що містить відомості з галузі оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди життєво важливим інтересам України і які визнані в порядку, встановленому Законом України “Про державну таємницю”, державною таємницею та підлягають охороні з боку держави. Законодавство України про Д. т. грунтується на […]...
36. Апарат державного управління Апарат державного управління – система органів державної виконавчої влади (органів державного управління), які беруть участь у реалізації основних завдань і функцій держави повсякденним і оперативним здійсненням виконавчо-розпорядчої діяльності в економічній, соціальній та інших сферах діяльності держави. А. д. у. є відносно самостійною складовою частиною державного механізму в цілому, яка співвідноситься з іншими його частинами за […]...
37. Державне управління Державне управління Державне управління. Практичний, організуючий і регулюючий вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з мстою її упорядкування, зберігання або перетворення, що спирається на її владну силу. Макс Вебер визначив Д. у. як конкретний вид діяльності щодо здійснення державної влади, який має функціональну та компетенційну специфіку, що відрізняє її від інших видів та форм реалізації […]...
38. Самоврядування місцеве Самоврядування місцеве – політико-правовий інститут, сутність якого полягає в управлінні місцевими справами низових територіальних громад (адміністративно-територіальних одиниць) шляхом самоорганізації місцевих жителів (села, селища, міста) згідно з чинними законодавством, а також узгодження ухвалених рішень з державою та за її підтримки. Економічною основою С. м. є муніципальна власність. Водночас С. м. здійснюється згідно з актами міжнародного права, […]...
39. Фінансова дисципліна Фінансова дисципліна – обов’язковий для всіх організацій, установ і посадових осіб порядок ведення фінансового господарства, дотримання встановлених норм і правил, виконання фінансових зобов’язань. Загальні вимоги Ф. д. визначаються загальними принципами організації фінансів у структурних підрозділах матеріального і нематеріального виробництва. Ф. д. не допускає протиставлення суспільних і колективних інтересів, несумісна з відомчим або місцевим підходом до […]...
40. Міністерство Державне управління Міністерство. Головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Типовими функціями М., характерними для України, є: участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому, так і за відповідними напрямами, розробка механізмів її реалізації; прогнозування розвитку економіки у виробничій, науково-технічній, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, трудовій, […]...