Сісмонді

Сісмонді Жак Шарль Леонард Сісмонд де (1773- 1842) – французький економіст, представник після – класичної політичної економії і засновник дрібнобуржуазного напряму. Народився в Женеві у сім’ї протестантського пастора. Службову діяльність розпочав у Франції, відтак повернувся до Женеви. Спочатку С. був прихильником класичної школи політекономії, популяризував ідеї А. Сміта. Відтак відійшов від класичної школи, намагаючись побудувати політичну економію на нових засадах. З цією метою він справедливо критикує визначення предмета політичної

економії (як науки про багатство) за те, що в ньому ігнорується людина. Замість цього він запропонував визначати цю науку як “матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави”, відстоюючи доцільність всебічного вивчення історичного розвитку країни, в якій проживає людина, та “щастя людського роду”. У такому визначенні матеріальний добробут людей необгрунтовано узалежнюється від діяльності держави, в ньому загалом спрощено трактується предмет науки, оскільки не акцентується увага на вивченні економічних законів та ін. Учений також наголошує на необхідності економічних процесів як
таких, що регулюються державою, водночас критикуючи погляди класиків, які наголошували на дослідженні таких явищ як природних, що відбуваються стихійно, а отже, виступали проти втручання держави в економіку. С. грунтовно критикує мезанізм вільної конкуренції, машинне виробництво, а загалом – капіталізм за нестерпні умови праці робітників на підприємствах та їх важке життя, за різку поляризацію суспільства, за економічні кризи тощо, причому зауважує, що така поляризація поступово поглиблюватиметься. Щоб усунути ці недоліки, держава повинна активно втручатися в економічне життя, зокрема, поділити виробництво між дрібними власниками, а також побудувати сільське господарство на дрібнотоварному виробництві. Як і класики, С. вважав працю єдиним джерелом багатства, проте капітал необгрунтовано ототожнював з виробничими запасами, передусім із засобами виробництва. Причини економічних криз С. вбачав у недоспоживанні широких верств населення, проте цей фактор називав лише кінцевою причиною економічних криз (що властиво і для поглядів К. Маркса), а основною причиною – несправедливий розподіл доходів, з одного боку, і зменшення чисельності дрібних власників (“третього класу”) внаслідок їх розорення, – з іншого. Як позитивну слід розглядати ідею С. про доцільність справедливішого розподілу результатів прогресу між усіма членами суспільства за допомогою держави, а також проведення нею соціальних реформ в інтересах бідних. Він справедливо критикував концепцію “трьох факторів виробництва” Сея. Отже, за своїми поглядами С. впритул наблизився до представників класичної політекономії (більшою мірою ніж до післякласичної).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Сісмонді