Словник термінів і понять

Словник термінів і понять

Аборт – це переривання вагітності до того терміну, коли плід може вижити поза маткою.

Абстиненція – особливий психічний і фізіологічний стан у наркоманів, які припиняють уживання наркотиків.

Авітаміноз – це захворювання людини і тварин, що виникають внаслідок недостатньої кількості у раціоні вітамінів.

Адаптація – 1) пристосування в процесі еволюції будови, функцій, поведінки організмів (особи популяції, видів) до певних умов існування; 2) процес вироблення, пристосування.

Адреналін – гормон мозкової речовини надниркових залоз, який відіграє важливу роль у життєдіяльності організмів тварин і людини.

Антропосфера – 1) частина біосфери, в якій живе й яку використовує людство; 2) сфера Землі до найближчого Космосу, що використовується людством і зазнає внаслідок цього певних змін.

Алергентність – підвищена чутливість організму до впливу певних агентів навколишнього середовища.

Алергія – підвищена чутливість організму до дії різних подразників (алергенів), що обумовлює утворення в ньому антитіл.

Алкоголізм – хронічне захворювання, спричинене систематичним вживанням спиртних напоїв.

Аномалії – відхилення від норми фізичного або психічного розвитку.

Антиген – це білок, що несе чужорідну для організму інформацію.

Антитіла – складні білки-імуноглобуліни плазми крові, які синтезуються клітинами лімфоїдної тканини при дії різноманітних антигенів.

Асиміляція – перетворення речовин, що надходять із зовнішнього середовища у власне тіло організму (протоплазму його клітин або відкладення запасів); злиття народів, за якого один народ сприймає мову, культуру, традиції і прийоми природокористування іншого народу.

Атмосфера – газоподібна оболонка Землі, утворена із суміші газів, водяної пари і твердих часточок.

Аура – прояв біополя, видимий за певних умов у вигляді променів, що світяться, або своєрідної оболонки довкола тіла людини, які мають певне кольорове забарвлення залежно від духовного, фізичного та психічного стану людини.

Біоенергія – складний комплекс хвильових енергетичних процесів, які притаманні живим організмам і пов’язані з енергоінформаційним полем Всесвіту.

Біополе – складне специфічне психофізичне поле, що існує довкола живих організмів і всередині них.

Біоритми – циклічні коливання біологічних процесів і явищ.

Біосфера – галузь життя, що охоплює нижню частину атмосфери і верхню частину літосфери. В біосфері живі організми (жива матерія) й середовище їхнього існування органічно пов’язані і взаємодіють одне з одним, утворюючи цілісну органічну систему.

Вагітність починається з імплантації яйцеклітини в слизову оболонку матки і закінчується народженням плода.

Важкі метали – кольорові метали зі щільністю більшою, ніж у заліза.

Валеологія – наука про формування, збереження та зміцнення здоров’я людини в духовному, психічному, фізичному та соціальному плані, відтворення й передання здоров’я.

Вібрація – малі механічні коливання, які виникають у пружних тілах.

Вірус – дуже дрібна безклітинна частинка, утворена нуклеїновою кислотою (ДНК або РНК) і білковою оболонкою.

Вітаміни – біологічно активні органічні сполуки, життєво необхідні для організму тварин і людини (беруть участь в обміні речовин).

Втома – це тимчасове зниження працездатності в результаті роботи.

Галюцинація – хибне сприйняття, що виникає поза впливом реально існуючого в даний момент об’єкта подразнення.

Ген – молекулярний носій спадкових властивостей організму.

Генетика – наука про спадковість і мінливість організмів, вивчає принципи зберігання, передавання і реалізації генетичної інформації.

Генетичний код – система захисту спадкової інформації в молекулі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) живих істот.

Генофонд – сукупність генів однієї популяції (сукупність певного виду особин) організмів.

Гідросфера – переривчаста водяна Земля, тісно взаємодіє з її живою оболонкою.

Гіпоксія – знижений вміст кисню в тканинах організму внаслідок його нестачі в повітрі, деяких захворювань, отруєнь.

Гомеостаз – відносно динамічна сталість складу і властивостей внутрішнього середовища та основних фізіологічних функцій організму в змінених умовах середовища.

Гормони – біологічно активні речовини, що виділяються ендокринними залозами в кров і лімфу та є важливими біологічними регуляторами обміну речовин і функцій організму людини і тварин.

Гіпокінезія – вимушене зменшення обсягу довільних рухів людини (мала рухливість) внаслідок характеру її трудової діяльності.

Голодування – усвідомлене утримання від уживання їжі протягом деякого часу.

Девіантна поведінка – соціальна поведінка, яка характеризується ознаками відхилення від норми (проституція, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, вимагання позбавити себе життя, сексуальні збочення).

Девіація – відхилення від норми.

Дезадаптація (шкільна) – утворення неадекватних механізмів, пристосування дитини до школи у формі порушень навчання та поведінки, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності.

Депопуляція – зменшення чисельності населення або тварин.

Депресія – хворобливий стан туги, пригніченості, безвихідного розпачу під час деяких психічних, фізичних захворювань, неврозів.

Дихання – сукупність процесів, що забезпечують надходження в організм кисню, використання його для метаболітичного руйнування органічних речовин, одержання необхідної для життєдіяльності організмів хімічної енергії, а також усунення вуглецю тощо.

Дірка озонова – великий простір в озоновому шарі планети зі значним (до 50 %) зниженням вмісту озону.

Добові ритми – зумовлені зміною дня і ночі періодичні зміни інтенсивності і характеру біологічних процесів і явищ.

Дощ кислотний – дощ (сніг), підкислений (рН нижче 5,6) розчиненими в атмосферній волозі промисловими викидами.

Запліднення – це злиття яйцеклітини із сперматозоїдом у статевих шляхах жінки.

Здоровий спосіб життя – діяльність, спрямована на формування, збереження та зміцнення здоров’я людей як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх його напрямках.

Здоров’я – природний динамічний стан організму, що характеризується його самоврівноваженістю і врівноваженістю з навколишнім середовищем у духовному, фізичному, а також соціальному плані й ефективно протидіє захворюванням.

Електромагнітні хвилі – електромагнітне поле, що поширюється у просторі зі швидкістю, залежно від властивостей середовища.

Етнос – вид сталого угрупування людей, що історично виник і представлений племенем, народністю, національний термін близький за значенням до поняття “народ” в етнографічному смислі.

Іонізуюче випромінювання – потоки часточок і...

квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких через речовину зумовлює іонізацію і збудження її атомів або молекул.

Канцероген – хімічна речовина, вплив якої на організм людини за певних умов спричиняє розвиток злоякісних новоутворень.

Канцерогенність – властивість факторів навколишнього середовища зумовлювати виникнення захворювання на рак.

Контрацепція – різноманітні методи запобігання вагітності.

Космос – простір поза межами земної атмосфери зі всіма присутніми в ньому об’єктами.

Культура здоров’я – важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров’я.

Лабільність – здатність до швидких змін.

Летальність – статистичний показник, який характеризує співвідношення (у відсотках) кількості померлих від певної хвороби до кількості хворих на цю хворобу – обчислюється за певний період.

Літосфера – верхня тверда оболонка Землі, обмежена зверху атмо-, гідросферою, а знизу – астеносферою.

Людський розвиток – безперервний процес збільшення можливостей якісного і кількісного вибору, якому притаманні: можливість тривалий час вести здоровий спосіб життя; здобувати освіту; доступ до ресурсів, необхідних для забезпечення нормального життєвого рівня.

Магнітні бурі – раптове різке зростання геомагнітних параметрів, що триває від кількох годин до 2-3 діб.

Макрокомпоненти – хімічні елементи, які займають значну питому вагу у біохімічній оболонці людського організму.

Медитація – розумова дія, метою якої є спрямування психіки людини до самозаглиблення, зосередженості, самопозбавлення від емоційних проявів, відчуженості від зовнішніх об’єктів.

Мікрокомноненти – хімічні елементи, вміст яких вимірюється сотими долями відсотка.

Моніторинг – 1) система спостережень, оцінювання і прогнозування змін стану будь-якого явища чи процесу; 2) спостереження за біологічними об’єктами (окремими видами, угрупуваннями організмів, екосистеми) з метою одержання інформації про їхній стан і прогнозування ймовірних змін під впливом глобальних факторів.

Моніторинг валеологічний – спостереження, оцінка й прогноз стану здоров’я людини з метою формування, збереження, зміцнення, відновлення та передачу (ФЗЗВП) здоров’я наступним поколінням, здоров’я індивіда, певної групи людей, суспільства.

Мотивація – система мотивів, яка визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини.

Наркоманія – захворювання, що виникає внаслідок вживання наркотиків і призводить до глибокого виснаження фізичних і психічних функцій людини.

Озон – модифікація кисню (03), яка має високу біологічну і хімічну активність, синій колір і різкий запах.

Організм – біологічно цілісна система взаємозалежних і взаємопов’язаних елементів, що функціонує як єдине ціле.

Особа – 1) людина як суб’єкт відносин і свідомої діяльності; 2) стійка система соціально значущих рис, які характеризують індивіда чи члена суспільства; 3) єдність унікальних і соціально-життєвих характеристик людини.

Патологія – наука про хворобу, хворобливе відхилення від норми в організмі.

Променева хвороба – захворювання, зумовлене впливом на організм іонізуючого випромінювання в дозах, що перевищують гранично допустимі.

Пухлини злоякісні – клітини, що ростуть інвазивно, тобто проникають в кровоносні судини, сусідні тканини і метастазують.

Пухлиноутворюючі віруси – онкогенні віруси, що спричиняють формування доброякісних і злоякісних пухлин.

Радіаційне ушкодження – цілковите або часткове ушкодження органів і тканин живого організму, екологічної системи дією радіоактивних речовин.

Реактивність – властивість організму реагувати на чинники зовнішнього середовища зміною своєї життєдіяльності, що забезпечує той чи інший ступінь пристосування організму до зовнішнього середовища.

Резистентність – стійкість організму проти дій чинників, здатних викликати патологічний стан.

Саморегуляція – властивість біологічних систем автоматично встановлювати і підтримувати фізіологічні та інші біологічні показники на певному, відносно постійному рівні.

Синергетика – галузь, знання про складні системи.

Смог – поєднання пилових частинок і крапель туману.

Сон – фізіологічний стан мозку й організму, який характеризується майже цілковитою відсутністю реакції на зовнішні подразники.

Сонячна активність – регуляторне виникнення на Сонці особливих утворень (сонячних плям тощо), що супроводжується посиленням корпускулярного випромінювання.

Сонячні плями – тимчасові утворення у фотосфері Сонця (діаметром до 200 тис км. З температурою значно нижчою, ніж навколо), що мають потужне електромагнітне поле.

Спадковість – здатність живої матерії передати потомству ознаки батьків.

Стрес – стан напруження організму; сукупність фізіологічних реакцій, що виникають в організмі людини як реакція на вплив несприятливих факторів.

Теплове випромінювання – електромагнітне випромінювання тіл з температурою, яка перевищує абсолютний нуль; інфрачервоне випромінювання.

Тератогени – речовини, дія яких на організм спричинює аномалії в його розвитку, виникнення каліцтв.

Техносфера – частина біосфери, змінена людством унаслідок прямої чи непрямої дії технічних засобів з метою найкращої відповідності його соціально-економічним потребам.

Передхвороба – стан людини, яка перебуває між станом хвороби та здоров’я.

Ультразвук – коливання і хвилі, частота яких перевищує частоту звука, що сприймає вухо (15-20 кГц).

Умови життя – сукупність необхідних для організму умов існування, елементів середовища, з яким він перебуває в нерозривній єдності і без яких не може існувати.

Фактор мутагенний – фактор (наприклад, підвищена радіоактивність середовища), що прямо або побічно викликає генетичні мутації.

Фактор соціальний – фактор, який є результатом відносин у людей або соціальної структури.

Фобії – нав’язливі страхи, які людина не в змозі переборювати.

Хвороба – процес, що характеризується порушенням структур і функцій організму, зниженням його пристосованості до зовнішнього середовища за одночасної мобілізації захисних сил.

Шкільна зрілість – рівень загального психофізіологічного розвитку дитини, який визначають у дітей, що вступають до школи у шість років.

Шлюб – союз, укладений між чоловіком і жінкою на офіційних правових засадах, які закріплюють їхні матеріальні й особисті інтереси.

Якість життя – сукупність умов, що забезпечують (або не забезпечують) здоров’я людини, тобто відповідність середовища життя людини її потребам; відповідність середовища життя соціально-психологічним установкам особистості; комплексна характеристика економічних, політичних, соціальних і ідеологічних факторів, що визначають становище людини в суспільстві.

Якість середовища – ступінь відповідності природних умов потребам людей або інших живих організмів.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Словник термінів і понять