СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Хімія підготовка до ЗНО та ДПА
Комплексне видання

ЧАСТИНА І

ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Алкани – клас насичених вуглеводнів із загальною формулою СnН2n+2.

Алкени – клас ненасичених вуглеводнів з одним подвійним зв’язком і загальною формулою CnH2n.

Алкіни – клас ненасичених вуглеводнів з одним потрійним зв’язком і загальною формулою СnН2n-2.

Амінокислоти – органічні сполуки, похідні вуглеводнів, в молекулах яких дві функціональні групи: карбоксильна СООН і аміногрупа NH2.

Аморфна речовина –

тверда речовина, в якій атоми або групи атомів розташовані невпорядковано або порядок не зберігається у всій речовині, як в рідинах.

Амфотерність – здатність виявляти властивості кислотних і основних речовин залежно від умов.

Амфотерний гідроксид – гідроксид, що виявляє властивості кислот і основ залежно від умов.

Аніон – іон з негативним зарядом.

Атом – електронейтральна найменша хімічно неподільна частинка речовини, що складається з позитивно зарядженого ядра й електронів.

Атомна маса – це маса атома, виражена в атомних одиницях маси. Чисельно дорівнює відносній атомній масі,

але має одиницю вимірювання – 1 а. о. м.

Атомна одиниця маси (а. о. м.) – одиниця вимірювання маси надлегких частинок, що дорівнює 1/12 маси атома Карбону, тобто 1,67 ∙ 10-24 кг.

Білки – природні високомолекулярні сполуки, що складаються із залишків амінокислот, які з’єднані одна з одною пептидними зв’язками.

Бінарні сполуки – складні речовини, що складаються з атомів двох будь-яких елементів.

Валентність – число хімічних зв’язків, що утворює атом з іншими атомами.

Валентність вища – максимальне значення валентності, що може виявляти хімічний елемент, в багатьох випадках дорівнює номеру групи в Періодичній системі.

Вапно гашене – кальцій гідроксид Са(ОН)2.

Вапно негашене – кальцій оксид СаО.

Вапняк – кальцій карбонат СаСО3.

Вапняна вода – насичений розчин гашеного вапна Са(ОН)2 уводі.

Відновлення – це приєднання електронів і зменшення ступеня окиснення.

Відновник – частинка, що втрачає електрони.

Відносна густина газу – величина, що дорівнює відношенню густин або молярних мас двох газів.

Відносна атомна маса – це безрозмірна величина, що дорівнює відношенню маси атома до 1/12 маси атома Карбону.

Відносна молекулярна маса – це величина, що дорівнює відношенню маси молекули до 1/12 маси атома Карбону.

Випаровування – процес зміни агрегатного стану з рідкого на газоподібний.

Випромінювання α – потік ядер атомів Гелію.

Випромінювання β – потік швидких електронів.

Випромінювання γ – електромагнітне випромінювання із високою енергією.

Вуглеводи – органічні сполуки із загальною формулою Сn(Н2O)m (m, n > 3).

Вуглеводні – органічні речовини, що містять тільки атоми Карбону і Гідрогену.

Вуглеводні насичені – вуглеводні, в молекулах яких всі хімічні зв’язки одинарні.

Вуглеводні ненасичені – вуглеводні, в молекулах яких існують кратні зв’язки.

Властивості – це ознаки, за якими речовини або тіла відрізняються одне від одного чи подібні одне до одного.

Галогени – хімічні елементи головної підгрупи VII групи.

Гідрат – речовина, що є продуктом приєднання води до іншої речовини.

Гідрат – частинки в розчині, що являють собою окремі молекули або іони, оточені молекулами води.

Гіпотеза – це судження про можливий зв’язок явищ, вона висувається для встановлення закономірностей між фактами і явищами.

Гомологи – сполуки одного класу, що мають подібну будову, але відрізняються за складом на одну або кілька груп СН2.

Гомологічна різниця – група атомів СН2.

Гомологічний ряд – сукупність гомологів.

Горіння – швидкий процес окиснення речовин, що супроводжується виділенням великої кількості теплоти і світла.

Група Періодичної системи – вертикальний ряд хімічних елементів, що об’єднує подібні за властивостями хімічні елементи.

Денатурація – процес часткового руйнування структури білків під дією кислот, нагрівання або інших факторів. У побуті називають згортанням білка.

Дисахариди – вуглеводи, молекули яких складаються із двох залишків моносахаридів.

Довжина зв’язку – відстань між ядрами двох зв’язаних атомів.

Дистильована вода – вода, що очищена від домішок неорганічних та органічних речовин методом перегонки (дистиляції).

Дистиляція – метод розділення двох (або більше) рідин, що змішуються. Суть методу полягає в тому, що суміш рідин нагрівають, в результаті чого рідина, що кипить за нижчої температури, починає випаровуватися раніше. Пара цієї рідини відводиться та охолоджується в холодильнику і краплями збираються у приймачі.

Експеримент – метод пізнання, за допомогою якого в певних умовах (найчастіше в таких, що спеціально створюються) отримують знання відносно зв’язку між явищами та об’єктами.

Електричний струм – направлений потік електронів у речовині.

Електроліз – процес розкладання розчинених або розплавлених речовин під дією електричного струму. Наприклад, електролізом води одержують водень та кисень, а електролізом розплаву натрій хлориду (кам’яної солі NaCl) – одержують прості речовини натрій та хлор.

Електроліти – речовини, розчини або розплави яких проводять електричний струм.

Електроліт сильний – електроліт, молекули якого практично повністю розпадаються у водному розчині на іони.

Електроліт слабкий – електроліт, не всі молекули якого розпадаються у водному розчині на іони.

Електролітична дисоціація – процес розпаду речовини на іони при розчиненні у воді або плавленні.

Електронегативність – властивість атомів притягувати спільну електронну пару (електрони).

Електрони – елементарні частинки з електричним зарядом -1 та масою приблизно у 2000 разів меншою за масу протону чи нейтрону.

Електронна конфігурація атома – умовний запис, що характеризує розподілення електронів в атомі по орбіталях.

Електронна оболонка – група електронів, що рухаються навколо ядра атома.

Елемент – див. Хімічний елемент.

Елементи-метали – хімічні елементи, які в хімічних реакціях переважно віддають електрони.

Елементи-неметали – хімічні елементи, які в хімічних реакціях переважно приймають електрони.

Елементарна комірка – структурна одиниця кристалічної гратки, що постійно повторюється.

Елементарна ланка – фрагмент молекули полімеру, що повторюється.

Емульсія – різновид суміші, в якій змішані дві рідини, що не розчиняються одна в одній.

Енергетичний рівень – сукупність електронів, що мають близьку енергію.

Енергетичний підрівень – сукупність орбіталей з однаковою енергією.

Енергія зв’язку – кількість енергії, необхідна для розриву зв’язку.

Естери – похідні карбонових кислот, в яких до карбоксильної групи приєднані два вуглеводневі радикали.

Жири – естери гліцеролу і вищих карбонових кислот.

Завись – суміш речовин з рідиною, в яких речовина існує у вигляді частинок з розміром від 10-5 м до 10-7 м.

Закон – істотний, сталий і повторюваний зв’язок між явищами.

Закон Авогадро – у рівних об’ємах будь-яких газів, що перебувають в однакових умовах (температура й тиск), міститься однакове число молекул.

Зв’язок іонний – зв’язок, що утворюється між протилежно зарядженими іонами однієї речовини.

Зв’язок ковалентний – зв’язок, що виникає між атомами завдяки утворенню спільної електронної пари.

Зв’язок ковалентний неполярний – ковалентний зв’язок, в якому спільна електронна пара однаково належить обом атомам і не зміщена у бік одного з них, зв’язок між однаковими атомами.

Зв’язок ковалентний полярний – ковалентний зв’язок, в якому спільна електронна пара зміщується у бік атома більш електронегативного елемента, завдяки чому на ньому виникає частковий негативний заряд, зв’язок між атомами різних елементів з різницею електронегативностей не більше за 2.

Ізомери – це речовини, що мають однакову молекулярну формулу, але різну будову.

Ізомерія – явище існування речовин однакового складу але різної будови.

Ізотопи – різні нукліди одного хімічного елемента.

Індекс – число атомів певного елемента у складі молекули або формульної одиниці.

Індикатор – речовина, що змінює своє забарвлення залежно від присутності іншої речовини в розчині (кислоти, лугу тощо). Найбільш поширені кислотно-основні індикатори – лакмус, фенолфталеїн.

Інертні гази – хімічні елементи головної підгрупи VIII групи.

Іони – одноатомні або багатоатомні частинки, що мають електричний заряд.

Їдкий калі – калій гідроксид КОН.

Їдкий натр – натрій гідроксид NaOH.

Інгібітор – каталізатор, що зменшує швидкість реакції.

Каталізатор – речовина, що бере участь у реакції і змінює її швидкість, але сама в реакції не витрачається. Каталізатори, що збільшують швидкість реакції, називають позитивними, а ті, що зменшують,- негативними (або інгібіторами). Найбільш поширений та універсальний каталізатор – платина.

Катіон – іон з позитивним зарядом.

Кількість речовини – фізична величина, що показує число структурних одиниць даної речовини (атомів, молекул, іонів тощо). Одиниця вимірювання – 1 моль. 1 моль будь-якої речовини містить 6,02 ∙ 1023 структурних одиниць.

Кислота – це електроліт, при дисоціації якого утворюються катіони Гідрогену і аніони кислотного залишку.

Кислотний залишок – атом або група атомів, що лишається при відщепленні від молекули кислоти іонів Гідрогену.

Кислота карбонова – похідні вуглеводнів, молекули яких містять карбоксильну групу СООН.

Кислота карбонова вища – карбонові кислоти, молекули яких містять більше 10 атомів Карбону.

Коефіцієнт – показує число молекул (формульних одиниць), що вступають до певного процесу.

Компоненти – речовини, що входять до складу сумішей.

Конденсація – процес зміни агрегатного стану з газоподібного на рідкий.

Координаційне число – число атомів, що згруповано навколо одного атома.

Корозія – це хімічний процес руйнування металічних виробів під впливом факторів навколишнього середовища (кисню, води тощо). У побуті цей процес частіше називають іржавінням.

Кратність зв’язку – число спільних електронних пар між двома атомами.

Кристалізація – процес зміни агрегатного стану з рідкого на твердий.

Кристалічна речовина – тверда речовина, в якій атоми або групи атомів розташовані в певному порядку, що зберігається у всій речовині.

Кристалогідрати – кристалічні речовини, до складу яких входить певне число молекул кристалізаційної води.

Луги – гідроксиди металічних елементів, що розчиняються у воді. До них відносять гідроксиди лужних і деяких лужноземельних елементів.

Лужні метали – хімічні елементи головної підгрупи І групи.

Лужноземельні метали – хімічні елементи головної підгрупи II групи.

Маса атома – це маса атома, виражена в грамах або кілограмах.

Маса молярна – маса речовини кількістю 1 моль.

Масова частка елемента – це величина, що показує, яка частка маси речовини або молекули припадає на атоми даного елемента.

Матеріал – це речовина або суміш речовин, що використовується для виготовлення предметів.

Метали – прості речовини, для яких характерні загальні фізичні властивості: металевий блиск, електропровідність, висока теплопровідність, пластичність тощо.

Металічні елементи – див. Елементи-метали.

Метод – це спосіб досягнення мети або розв’язання задачі.

Молекула – найменша частинка речовини, що є носієм всіх властивостей цієї речовини. Молекули складаються з атомів.

Мономер – вихідна речовина, що вступає в реакцію полімеризації.

Моносахариди – найпростіші вуглеводи, молекули яких складаються тільки з однієї структурної ланки.

Неелектроліти – речовини, розчини або розплави яких не проводять електричний струм.

Нейтрони – субатомні частинки, що входять до складу ядра атома, не мають електричного заряду. Маса нейтронів дорівнює 1 атомній одиниці маси.

Неметали – прості речовини, для яких характерні загальні фізичні властивості: відсутність електропровідності, крихкість, низька теплопровідність тощо.

Неметалічні елементи – див. Елементи-неметали.

Неоднорідна суміш – див. Суміш неоднорідна.

Нормальні умови – умови, за яких прийнято вказувати об’єм газів. Вони виявляють температуру 0 °С (273,15 °К) та тиск в 1 атмосферу (760мм рт. ст., або 101325 Па).

Нуклід – це різновид атомів з певним числом протонів і нейтронів в ядрі.

Нуклони – субатомні частинки, з яких складаються ядра атомів. Нуклони є двох видів: протони та нейтрони.

Об’єм молярний – об’єм речовини кількістю 1 моль. Молярний об’єм будь-якого газу за нормальних умов дорівнює 22,4 л/моль.

Однорідна суміш – див. Суміш однорідна.

Окиснення – це втрата електронів і збільшення ступеня окиснення.

Окисник – частинка, що приймає електрони.

Оксиди – хімічні сполуки, що складаються з атомів двох хімічних елементів, один з яких – Оксиген.

Оксид кислотний – оксид, якому відповідає кислота. Утворюється атомами неметалічних елементів або металічних із високим ступенем окиснення (вище за +4).

Оксид основний – оксид, якому відповідає основа. Утворюється атомами металічних елементів.

Оксид амфотерний – оксид, що виявляє хімічні властивості кислотних і основних оксидів залежно від умов.

Оксид несолетворний – оксид, якому не відповідає жодна кислота з таким самим ступенем окиснення елемента, що утворює оксид.

Орбіталь – це область простору, де ймовірність знаходження електрона вища за 90%.

Основа – це електроліт, що дисоціює на катіони металічного елемента і гідроксид-аніони.

Основність кислоти – число атомів Гідрогену у складі кислоти, що може заміщуватися атомом металічного елемента.

Період Періодичної системи – горизонтальний ряд елементів у Періодичній системі, що починається з типового металу і закінчується інертним газом.

Періодичний закон – властивості хімічних елементів та сполук, що вони утворюють, перебувають в періодичній залежності від заряду ядра їх атомів.

Підгрупа головна – s – або р-елементи однієї групи Періодичної системи.

Підгрупа побічна – d/span>-елементи однієї групи Періодичної системи.

Плавлення – процес зміни агрегатного стану з твердого на рідкий.

Перегонка – див. Дистиляція.

Перехідні елементи – елементи побічних підгруп, d-елементи.

Природничі науки – науки про природу, до них відносяться хімія, фізика, біологія, географія, геологія, астрономія та інші.

Полімери – сполуки, молекули яких складаються з групи атомів, що багаторазово повторюється.

Полісахариди – вуглеводи, молекули яких складаються з великої кількості залишків моносахаридів.

Полярність зв’язку – ступінь зміщення спільної електронної пари до одного з атомів; залежить від різниці електронегативностей елементів.

Правило Хунда – у межах одного енергетичного підрівня електрони розташовуються таким чином, щоб число неспарених електронів було максимальним.

Принцип заборони Паулі – на одній орбіталі можуть перебувати не більше двох електронів, причому їх спіни мають бути антипаралельними.

Продукти реакції – це речовини, що утворюються під час хімічної реакції.

Прості речовини – речовини, які складаються з атомів одного хімічного елемента.

Протони – субатомні частинки, що входять до складу ядра атома, з електричним зарядом +1 та масою, що дорівнює 1 атомній одиниці маси (1 а. о. м.).

Радіоактивне випромінювання – випромінювання, що виникає під час радіоактивного розпаду атомів.

Реагенти – це речовини, що вступають в хімічну реакцію.

Реакція розкладу – хімічна реакція, в результаті якої з однієї складної речовини утворюється дві (або більше) речовини.

Реакція обміну – хімічна реакція, в результаті якої дві складні речовини обмінюються своїми складовими частинами (атомами або групами атомів).

Реакція нейтралізації – хімічна реакція між кислотою і основою з утворенням солі і води.

Реакції гетерогенні – реакції, що відбуваються між речовинами, що не змішуються одна з одною і утворюють неоднорідні (гетерогенні) суміші.

Реакції гомогенні – реакції, що відбуваються між речовинами, що добре змішуються одна з одною і утворюють однорідні (гомогенні) суміші.

Реакції заміщення – це реакції, в яких атоми простої речовини заміщують атоми одного з елементів у складній речовині.

Реакції екзотермічні – реакції, що протікають із виділенням теплоти.

Реакції ендотермічні – реакції, що протікають із поглинанням теплоти.

Реакції необоротні – хімічні процеси, продукти яких нездатні реагувати один з одним з утворенням вихідних речовин.

Реакції оборотні – реакції, які при заданих умовах відбуваються як у прямому, так і у зворотному напрямках.

Реакції обміну – це хімічні перетворення, в яких дві складні речовини обмінюються своїми складовими частинами.

Реакції окисно-відновні – реакції, в яких змінюються ступені окиснення деяких елементів.

Реакція сполучення – хімічна реакція, в результаті якої з декількох речовин з відносно простим складом утворюється одна речовина зі складнішим складом.

Речовина – різновид матерії, що характеризується певною будовою. Всі тіла складаються з речовин.

Розчин – це однорідна суміш з рідиною, що складається з двох або більше компонентів.

Розчин колоїдний – суміші речовин з водою (рідинами), в яких речовина існує у вигляді частинок розміром меншим за 10″7м, тобто у вигляді асоціатів до 1000 атомів молекул або іонів.

Розчин істинний – суміші речовин з водою (рідинами), в яких речовина існує у вигляді окремих молекул або іонів.

Розчин насичений – розчин, в якому вміст розчиненої речовини за даних умов є максимальним.

Розчин ненасичений – розчин, в якому вміст розчиненої речовини є меншим за межу розчинності.

Розчин концентрований – розчин, в якому великий вміст розчиненої речовини.

Розчин розведений – розчин, в якому дуже малий вміст розчиненої речовини.

Розчинник – речовина, що міститься у розчині у надлишку і перебуває в тому самому агрегатному стані, що й розчин.

Розчинність – це здатність речовин розчинятися в тому чи іншому розчиннику.

Сіль – це електроліт, що дисоціює на катіони металічного елемента й аніони кислотного залишку.

Складні речовини – речовини, які складаються з атомів різних хімічних елементів.

Спін електрона – це його внутрішня властивість, що характеризує відношення електрона до магнітного поля.

Спостереження – це активне, ціленаправлене та навмисне сприйняття об’єктів для отримання знань про їх зовнішні властивості та особливості.

Спирти – похідні вуглеводнів, в яких атом Гідрогену заміщений на гідроксильну групу.

Спирти багатоатомні – спирти з декількома гідроксильними групами.

Спирти одноатомні – спирти з однією гідроксильною групою.

Ступінь дисоціації показує частку речовини, що розпалась у розчині на іони.

Ступінь окиснення – це умовний заряд на атомі в молекулі або кристалі, який би виник на ньому, якщо всі полярні зв’язки мали б іонний характер.

Ступінь окиснення вищий – максимальне позитивне значення ступеня окиснення, що може виявляти хімічний елемент, у багатьох випадках дорівнює номеру групи в Періодичній системі.

Ступінь окиснення нижчий – мінімальне значення ступеня окиснення, що може виявляти хімічний елемент; для металічних елементів дорівнює нулю.

Ступінь полімеризації – число молекул мономера, що об’єднується в полімер.

Сублімація – процес зміни агрегатного стану з твердого на газоподібний.

Суміш неоднорідна – суміш, в якій окремі компоненти розрізняються неозброєним оком.

Суміш однорідна – суміш, в якій окремі компоненти не видно неозброєним оком.

Суспензія – різновид зависі, в якій тверда речовина змішана з рідиною.

Теорія – це комплекс поглядів або суджень, що описує, пояснює і передбачує будь-які явища.

Тепловий ефект – це кількість теплоти, що виділяється або поглинається при протіканні хімічної реакції.

Тіла – всі предмети, що оточують нас.

Фізичні явища – див. Явища фізичні.

Формульна одиниця – група атомів, що записана у хімічній формулі. Термін “формульна одиниця” використовується для речовин з немолекулярною будовою.

Функціональна група – це група атомів, що обумовлює хімічні і фізичні властивості класів сполук.

Халькогени – хімічні елементи головної підгрупи VI групи Періодичної системи.

Хімічна рівновага – стан, при якому кількість всіх речовин, що беруть участь в оборотній реакції, не змінюється з часом.

Хімічний елемент – різновид атомів з однаковим зарядом ядра.

Хімічні явища – див. Явища хімічні.

Хімічний зв’язок – це взаємодія атомів, що здійснюється шляхом обміну електронами або їхнім переходом від одного атома до іншого.

Хімія – наука про речовини та їх взаємоперетворення.

Швидкість хімічної реакції – відношення зміни маси або кількості утвореної або витраченої речовини до проміжку часу.

Число Авогадро – число структурних одиниць, що містить речовина кількістю 1 моль.

Явища – всі зміни, що відбуваються навколо нас.

Явища фізичні – це явища, під час яких не змінюється склад речовини (не змінюються молекули речовини).

Явища хімічні – це явища, під час яких одні речовини перетворюються на інші (змінюються молекули речовин).