Спадкування за заповітом

Спадкування за заповітом – має місце, коли внаслідок складеного спадкодавцем заповіту до однієї або кількох осіб (як тим, що є, так і тим, що не є спадкоємцями за законом) переходить все майно спадкодавця або частина його. Цими особами можуть бути не лише громадяни, а й юридичні особи, а також держава. Заповідач може позбавити у заповіті права спадкування одного, кількох або всіх спадкоємців за законом. Закон передбачає обов’язкову нотаріальну форму заповіту, проте згідно із ст. 542 Цив. К. України є певні винятки. Так, до нотаріально посвідчених

заповітів прирівнюються заповіти громадян, що перебувають на лікуванні в лікарнях, проживають у будинках престарілих та ін. Ці заповіти посвідчують визначені цивільним законодавством посадові особи. Заповідач, розпоряджаючись майном на випадок смерті, має право покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов’язання (заповідальне відказування) на користь однієї або кількох осіб (відказодержувачів), які набувають права вимагати виконання його. Він може також у випадку, якщо зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її, визначити іншого спадкоємця (підпризначення
спадкоємця). Заповідач має право скасувати або змінити заповіт, у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він суперечить йому. Крім того, заповідач може подати заяву про скасування або зміну заповіту до нотаріальної контори. Недійсність окремих частин заповіту не тягне за собою недійсності його в цілому.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Спадкування за заповітом