Спроби роззброєння


ТЕМА 7. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ

§ 27. Виникнення та розгортання “холодної війни” в 40-80-х роках XX ст.

4. Спроби роззброєння.

Договір про заборону випробувань ядерної зброї. Проблеми роззброєння перебували в центрі увалі світової громадськості, зокрема сесій Генеральної Асамблеї ООН у 1950-1960-х роках. Так, XIV сесія Генеральної Асамблеї ООН у 1959 р. ухвалила резолюцію на підтримку ідеї загального та повного роззброєння, однак в умовах “холодної війни” вона мала декларативний характер.

Першим реальним кроком на шляху роззброєння став Московський договір про заборону ядерних випробувань у повітрі, під водою та в космосі, підписаний 5 серпня 1963 р. керівниками урядів СРСР, США, Великої Британії – трьох тодішніх ядерних держав.

Перемовини, що передували підписанню договору, не були успішними. Каменем спотикання стало питання про контроль. Нарешті всі погодилися, що вибухи в трьох сферах можна контролювати національними засобами без міжнародного контролю. Дозволялися

тільки підземні ядерні вибухи, але згодом відповідні перемовини були проведені й щодо них. На жаль, Франція та Китай, які створили власні ядерні арсенали пізніше, не приєдналися до договору 1963 р. і продовжували здійснювати випробування в атмосфері. Проте Московський договір про заборону випробувань ядерної зброї мав велике значення, оскільки був першою конкретною угодою з обмеження гонки озброєнь. Згодом до Московського договору приєдналося понад 130 держав світу. У 1963 р. Генеральна Асамблея ООН закріпила своїм рішенням радянсько-американську домовленість “не розміщувати в космічному просторі будь-які об’єкти з ядерною зброєю або іншими видами зброї масового знищення”.

Нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі. Перемовини та консультації з підготування Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі тривали шість років (1969-1975 pp.). У цій роботі брали участь представники 33 європейських країн (за винятком делегації Албанії), а також США та Канади – держав, які відіграють важливу роль у світовій та європейській політиці, у тому числі – як члени НАТО.

Нарада відбулася 31 липня – 1 серпня 1975 р. у столиці Фінляндії – м. Гельсінкі. Вона завершилася підписанням 1 серпня 1975 р. Підсумкового акта – найважливішого політичного документа, що відіграє велику роль у формуванні міжнародних відносин і в наші дні. Він має такі розділи:

– І – з питань безпеки в Європі;

– II – з економічного, науково-технічного співробітництва та охорони навколишнього середовища;

– III – з гуманітарних питань;

– IV – з урахування та виконання положень Підсумкового акта, продовження розвитку міжнародних контактів, у тому числі – організації нових зустрічей і нарад, подібних до Гельсінської.

Такі зустрічі держав-учасниць загальноєвропейської наради відбулися згодом у Белграді (1977-1978), Мадриді (1980-1983), Стокгольмі (1984-1987), Відні (1986-1989).

Гельсінкська нарада була унікальним, безпрецедентним явищем у міжнародному житті, відігравши велику роль у стабілізації становища у світі, запобіганні сутичці між двома системами, що могла б призвести до загибелі людської цивілізації.

Одним із результатів форуму в м. Гельсінкі стало створення постійної Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), яка до 1990-х років охопила понад 50 держав Європи, США та Канади. Нині вона має політичні механізми, що забезпечують можливість оперативно реагувати на порушення прав людини. НБСЄ (з 1994 р. прийнято назву Організація з питань безпеки й співробітництва в Європі – ОБСЄ) опікується також питаннями безпеки та роззброєння, співробітництва у сфері економіки й охорони навколишнього середовища, формування образу нової, неблокової Європи.

Робота з джерелами

З промови В. Черчілля у м. Фултоні

5 березня 1946 р.

Від Штеттіна на Балтиці до Бреста на Адріатиці на континент опустилася “залізна завіса”. За нею сховані всі скарби стародавніх країн Центральної та Східної Європи. Варшава, Берлін, Прага, Відень, Будапешт, Белград, Бухарест, Софія – усі ці знамениті міста й населення цих країн знаходяться в радянській зоні та всі підкоряються певною мірою не лише радянському впливу, а й дедалі зростаючому контролю з боку Москви…

У всіх цих країнах переважають поліцейські уряди й дотепер у них не існує ніякої справжньої демократії…

Росіяни над усе захоплюються силою, і нема нічого менш важливого для них, аніж військова слабкість. Тому наша стара доктрина рівноваги сил виявилася недієздатною. Ми не повинні робити ставку на незначну перевагу в силі, оскільки це може викликати бажання помірятися силами.

З інтерв’ю Й. Сталіна кореспонденту газети “Правда”

14 березня 1946 р.

По суті справи, пан Черчілль стоїть зараз на позиції підпалювача війни… Можливо, хтось має намір забути ті колосальні жертви, яких зазнав радянський народ, забезпечуючи визволення Європи від гітлерівської навали. Постає питання, кого може здивувати те, що Радянський Союз, прагнучи підтримати свою безпеку в майбутньому, намагається домогтися, щоб у цих країнах існували лояльні до нього уряди.

Я не знаю, чи поталанить пану Черчіллю та його друзям організувати після Другої світової війни новий воєнний похід проти Східної Європи. Проте, якщо й поталанить, хоча дуже малоймовірно,., то можна з упевненістю сказати, що вони будуть розбиті.

Запам’ятайте дату

– 5 березня 1946 р. – В. Черчілль виголосив промову в м. Фултоні, яка започаткувала “холодну війну”

– 22-28 жовтня 1962 р. – Карибська криза

– 5 серпня 1963 р. – підписання Московського договору про заборону випробувань ядерної зброї у трьох сферах: в атмосфері, у космосі та під водою



1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Життєві цикли тварин.
Ви зараз читаєте: Спроби роззброєння