Становище церкви. Ліквідація Української греко-католицької церкви

Тема 2. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ

(1945 р. – початок 1950-х років)

§ 8. ЗАХІДНА УКРАЇНА В ПОВОЄННІ РОКИ

2. Становище церкви. Ліквідація Української греко-католицької церкви.

Одночасно із соціально-економічними перетвореннями влада розпочала активну боротьбу проти Української греко-католицької церкви (УГКЦ), адже вона була одним із важливих чинників суспільно-політичного життя краю, опорою людей у їхніх радощах і бідах. За умов тривалої української бездержавності УГКЦ виконувала роль посередника між українцями та офіційною

владою. Одночасно вона надавала національно-визвольному руху свою духовну підтримку,

Становище церкви. Ліквідація Української греко католицької церкви

Йосип Сліпий

Надихала на національно-визвольну боротьбу. За століття свого розвитку УГКЦ перетворилася на широко розгалужену, авторитетну духовну силу. На час установлення радянської влади вона мала 3040 парафій, 4440 церков, духовну академію. 5 духовних семінарій, 2 школи, 127 монастирів і понад 5 мли прихожан.

Греко-католицька церква шукала шлях для налагодження контактів із радянською владою. У жовтні 1944 р. митрополит Андрей Шептицький надіслав лист до радянського уряду, у якому висловив готовність

співпрацювати з радянською владою. Однак 1 листопада 1944 р. митрополит помер. Щоб порозумітися з новою владою, наступник А. Шептицького – митрополит Йосип Сліпий – відрядив у грудні 1944 р. делегацію до Москви. Повноважні делегати запевнили Раду в справах релігії при Раді міністрів СРСР у тому, що УГКЦ сприятиме утвердженню миру й злагоди в державі, завжди дотримуватиметься радянських законів. Вони особисто передали представнику радянського уряду текст звернення Й. Сліпого “До духовенства і віруючих” із закликом до бійців ОУН “вернутися з неправильного шляху”. Делегація УГКЦ передала 100 тис. крб у фонд Червоного Хреста.

Однак уже на початку квітня 1945 р. республіканські газети, журнали й радіо опублікували ряд звинувачень проти УГКЦ, зокрема, її нібито підпорядкованості “профашистському” Ватикану, ідейної та моральної підтримки “буржуазно – націоналістичного підпілля”. Наступним кроком спланованого дійства став арешт усіх єпископів і митрополита Й. Сліпого. Невдовзі були розгромлені митрополія, єпархіальні управління, закриті духовні навчальні заклади, почалися арешти серед духовенства та монахів. Усього заарештували понад 2 тис. осіб.

Щоб надати своїм діям правового характеру, НКВС примусив кількох священиків УГКЦ створити ініціативну групу, яка проголосила бажання розірвати унію з Римом і приєднатися до Російської православної церкви (РПЦ). 8-10 березня 1946 р. в храмі св. Юра у Львові було скликано Собор УГКЦ, на якому були присутні 216 священиків і 19 світських осіб. Зібрання проголосило скасування Брестської унії 1596 р. і “возз’єднання” УГКЦ із РПЦ.

590 священиків разом із митрополитом Й. Сліпим, які не підтримали рішення Собору, зазнали репресій. 344 з них були заслані до Сибіру. Так само НКВС ліквідував і греко-католицьку церкву Закарпаття, заарештувавши мукачівського єпископа Теодора Ромжу. У серпні 1949 р. Московський патріархат проголосив “добровільне возз’єднання” Мукачівської єпархії з РПЦ.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Становище церкви. Ліквідація Української греко-католицької церкви