СТРАТОСФЕРА

Related posts:

1. АТМОСФЕРА ЗЕМЛІ Екологія – охорона природи АТМОСФЕРА ЗЕМЛІ – газова (повітряна) оболонка довкола Землі, яка обертається разом з нею. Маса А. 3. близько 5,15* 1015 т. Склад А. 3. біля її поверхні: азот – 78,09 %, кисень – 20,90, аргон – 0,90, вуглекислий газ – 0,03 %, водень, гелій, неон та ін. гази – частки відсотка. У […]...
2. АКУМУЛЯЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи АКУМУЛЯЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН – нагромадження радіоакт. речовин (РР) компонентами біосфери – атмосферою, гідросферою та верхньою зоною літосфери. Особливо енергійно відбувається в організмах. Кожна А. РР характеризується певними швидкостями перетворень під час обміну речовин та виходу з біол. колообігу, що супроводжується їх акумуляцією в повітрі, воді і грунті. А. РР характеризується коеф. […]...
3. ЕКОСФЕРА Екологія – охорона природи ЕКОСФЕРА – глобальна система, що об’єднує всі сучасні екосистеми Землі. Сукупність усього живого на Землі разом з його безпосереднім оточенням і ресурсами. Верхня межа Е. знаходиться на висоті кількох (до ЗО) м над рослинним покривом на суходолі або над рівнем моря. Нижня межа в наземних умовах визначається глибиною залягання першого водотривкого […]...
4. ЛАНДШАФТ ОПТИМАЛЬНИЙ Екологія – охорона природи ЛАНДШАФТ ОПТИМАЛЬНИЙ – 1) ландшафт, що макс. відповідає певній формі використання (напр., з метою рекреації); 2) ландшафт, який макс. відповідає потребам певної групи населення (етносу чи його підрозділам), напр, кочівників, горців....
5. ГЕОХРОНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ Екологія – охорона природи ГЕОХРОНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ – послідовність етапів розвитку живої речовини та взаємодія її з абіотичним середовищем. Біогенне перетворення поверхні Землі, у свою чергу, сприяло появі захисного озонового шару, формуванню верхніх оболонок земної кори, в т. ч. грунту та ін....
6. ЗАМОРОЗКИ НА ГРУНТІ Екологія – охорона природи ЗАМОРОЗКИ НА ГРУНТІ – зниження т-ри на поверхні грунту та рослин до мінусових значень увечері, вночі або вранці при плюсових т-рах повітря (на висоті 2 м)....
7. ЧИННИК ІСТОРИЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ІСТОРИЧНИЙ – чинник-1, характер сучасного впливу якого був визначений у ході істор. розвитку людства, його взаємодії з прир. середовищем (напр., збільшення конц. С02 в атмосфері Землі за останні 100 р.)....
8. МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ Екологія – охорона природи МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ – перенесення та перерозподіл хім. елементів у земній корі та на поверхні Землі, а також між підкоровими шарами та поверхнею. До елементів з дуже великою міграційною здатністю належать хлор, бром, натрій, йод, азот, бор, радій; з великою – калій, кальцій, германій, уран, залізо; з середньою – алюміній, кремній, […]...
9. ПРАВИЛО ДЕМОГРАФІЧНОГО НАСИЧЕННЯ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ДЕМОГРАФІЧНОГО НАСИЧЕННЯ – у глобальній сукупності кількість народонаселення завжди відповідає макс. можливості підтримання його життєдіяльності, включаючи всі аспекти потреб людини, що склалися. П. д. н. начебто перегукується з правилом макс. “тиску життя”. Зв’язок між ними справді є, але, на відміну від ін. видів живого, соц. людина створює особливий “тиск життя” […]...
10. ГЕОСИСТЕМА Екологія – охорона природи ГЕОСИСТЕМА – особлива матер. система, сукупність взаємозумовлених прир. компонентів, взаємозв’язаних за розташуванням геогр. об’єктів, які розвиваються як єдине ціле (від фації до геогр. ландшафтної оболонки Землі)....
11. ЄМНІСТЬ ВОДОСХОВИЩА Екологія – охорона природи ЄМНІСТЬ ВОДОСХОВИЩА – об’єм водосховища, виражений у м3 або км3; корисна Є. в. – об’єм води, що перебуває між норм, підпорним рівнем та проектним рівнем макс. спрацювання води; мертвий об’єм – об’єм води, що перебуває нижче від рівня макс. технічно допустимого спрацювання води; резервна Є. в. – об’єм, що використовується для […]...
12. ГАЛОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ГАЛОФІЛЬНІСТЬ – властивість організмів існувати в середовищі, насиченому легкорозчинними солями в інтервалі конц. 10-300 г/л. Див. також Солестійкість....
13. ТОКСИЧНІСТЬ ПОРІД Екологія – охорона природи ТОКСИЧНІСТЬ ПОРІД – наявність у гір. породах токс. речовин у конц., які пригнічують ріст і розвиток рослин та тварин....
14. НОРМА ЗАБРУДНЕННЯ Екологія – охорона природи НОРМА ЗАБРУДНЕННЯ – гранична конц. забруднювальної речовини, яка потрапляє в середовище або міститься в ньому, що допускається нормативними актами....
15. РАДІАЦІЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВА – найбільш короткохвильова ділянка оптичного спектра, від 400 до 10 нм. Є прир. (Сонце, зірки) та штучні (газорозрядні ртутні лампи, лазери) джерела випромінювання Р. у. Завдяки високій енергії квантів Р. у. має високий фотобіол. ефект: спричинює денатурацію білків і загибель клітин (150-200 нм), виявляє бактерицидну дію (макс. 250-260 нм), […]...
16. ГОМОСФЕРА Екологія – охорона природи ГОМОСФЕРА – шари атмосфери на висоті 90-100 км над поверхнею Землі, де склад повітря мало змінюється (за винятком вмісту вуглекислого газу, озону, водяної пари)....
17. ФАЦІЯ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ФАЦІЯ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА – елементарна, далі неподільна з погляду прир. комплексності ділянка поверхні землі, що характеризується упродовж усього існування однорідними літологією, рельєфом, клімат, особливостями, грунтами та біотичними компонентами, що складають на території Ф. ф.-г. один біоценоз. Напр., схил яру якоїсь однієї експозиції, русло струмка і т. д....
18. ФТОРУВАННЯ ВОДИ Екологія – охорона природи ФТОРУВАННЯ ВОДИ – добавляння у водопровідну воду фтору для запобігання карієсу зубів у районах, де кількість цього елемента нижча за допустиму конц....
19. КЛІМАТ Екологія – охорона природи КЛІМАТ – статистично багаторічний режим погоди, який визначається широтою місцевості, висотою її над рівнем моря, віддаленістю місцевості від океану, рельєфом суходолу, характером підстилаючої поверхні, антроп. впливом та ін. чинниками. Існує кілька класифікацій К.: за геогр. зонами (К. тайги, К. тропічних пустель тощо), за зв’язком атмосфери з поверхнею землі (К. приземного шару […]...
20. ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ води Екологія – охорона природи ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ води – сукупність біол. та фіз.-хім. характеристик води: трофосапробності, солоності та твердості, водневого показника (рН), конц. забруднювальних речовин....
21. ЗЕМЛЕРОБСТВО Екологія – охорона природи ЗЕМЛЕРОБСТВО – 1) одна з провідних галузей с. г„ що займається вирощуванням продовольчих, техн. кормових та ін. с.-г. культур; 2) розділ агрономії; наука про способи найраціональнішого використання землі, підтримання й систематичного підвищення родючості грунту, регулювання факторів розвитку і життя рослин для отримання з одиниці площі макс. кількості продукції за умови найменших […]...
22. ТОКСИЧНІСТЬ ГАЗОВИХ ВИКИДІВ Екологія – охорона природи ТОКСИЧНІСТЬ ГАЗОВИХ ВИКИДІВ – отруйна здатність газових викидів, що визначається конц. наявних у них шкідливих речовин....
23. ТРУБА ДИМОВА Екологія – охорона природи ТРУБА ДИМОВА – споруда для створення тяги та відведення продуктів згоряння з різних печей в атмосферу. Залежно від висоти Т. д. знижує приземну конц. забрудників, але збільшує ареал їх поширення в просторі....
24. ЗОНА ТОЛЕРАНТНОСТІ Екологія – охорона природи ЗОНА ТОЛЕРАНТНОСТІ – діапазон дії екол. чинника, в межах якого можливе існування організму. 3. т. обмежена граничними мінім, і макс. значеннями чинника....
25. БІОІНДИКАТОР(И) Екологія – охорона природи БІОІНДИКАТОР(И) – організми, наявність, кількість або інтенсивний розвиток яких е показником певних природних процесів або умов довкілля, в т. ч. наявності і конц. певних забруднювальних речовин....
26. ЗОНА Екологія – охорона природи ЗОНА – територіально-класифікаційна категорія, класифікаційна одиниця ландшафтно-географічного підрозділу земної поверхні, що характеризується певними якісними ознаками....
27. ГОРИЗОНТ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ГОРИЗОНТ ГРУНТУ – відносно однорідний шар грунту, розміщений паралельно до поверхні, який сформувався в процесі грунтоутворення. Характеризується певним забарвленням, специф. структурою, складом та ін. ознаками, які загалом утворюють профіль грунту....
28. ТОКСИЧНІСТЬ ПРОДУКТІВ ЗГОРЯННЯ Екологія – охорона природи ТОКСИЧНІСТЬ ПРОДУКТІВ ЗГОРЯННЯ – отруйна здатність вихлопних газів, які містять оксиди азоту, сірки, вуглецю тощо. Нижніх безпечних для здоров’я людини порогів конц. цих речовин практично не існує....
29. ГЛИБИНА ВПЛИВУ ХВИЛЬ Екологія – охорона природи ГЛИБИНА ВПЛИВУ ХВИЛЬ – макс. глибина моря, озера, на яку проникають наносні дії хвиль....
30. СВИНЕЦЬ Екологія – охорона природи СВИНЕЦЬ – важкий метал. У природі трапляється повсюдно, але не є життєво необхідним. За останні десятиліття рівень конц. його в довкіллі підвищується внаслідок антроп. навантажень., що становить особливу загрозу для ще ненароджених та малих дітей. У середньому за добу організм людини поглинає 26-42 мкг С. Близько 90 % заг. кількості С. […]...
31. ЛАВИНА КАМ’ЯНА Екологія – охорона природи ЛАВИНА КАМ’ЯНА – зісковзування з гір. схилу пересиченого водою шару грунту, який захоплює з собою великі камені....
32. ПРИНЦИП “НУЛЬОВОГО” МАКСИМУМУ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП “НУЛЬОВОГО” МАКСИМУМУ – екосистема в сукцесійному розвитку тяжіє до утворення найбільшої біомаси при найменшій біол. продуктивності. Клімаксові екосистеми, як правило, мають макс. біомасу та мінім., практично нульову, продуктивність, тобто термодинамічно вони найбільш рац. Іноді макс. біомасою характеризуються не клімаксові, а вузлові екосистеми. П. “н”. м. перегукується із законом збільшення розміру […]...
33. МІНЕРАЛІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи МІНЕРАЛІЗАЦІЯ – 1) процес розкладання opr. сполук до вугільної кислоти, води та простих неорг. речовин, що відбувається з участю чи без участі редуцентів; 2) конц. солей у воді; виражається у мг/л, г/л, г/м3 та в %о (проміле); зі збільшенням сухості клімату, як правило, зростає і М....
34. ЗЕМЛІ ЕРОДОВАНІ Екологія – охорона природи ЗЕМЛІ ЕРОДОВАНІ – території, грунти яких тією чи ін. мірою зазнали ерозії й тому частково втратили прир. родючість. Термін, як правило, стосується с.-г. угідь, проте вживається й відносно ін. площ. У разі повної втрати грунтом родючості застосовують термін “землі порушені”, хоч іноді говорять про катастрофічну ерозію – повну втрату родючого шару […]...
35. ЛІТОБІОСФЕРА Екологія – охорона природи ЛІТОБІОСФЕРА – 1) частина біосфери, яка займає верхні шари літосфери (від 2-3 м і макс. до 6 км вглиб); 2) зона поширення живих організмів (у шпарах, підземних водоймах) та шари біогенних осадових порід....
36. РАДІАЦІЯ СОНЯЧНА Екологія – охорона природи РАДІАЦІЯ СОНЯЧНА – ел.-магн. випромінювання широкочастотного діапазону, що досягає Землі. Р. с. на межі атмосфери представлена довжинами хвиль від 150 до 3000 нм. Випромінювання з довжиною хвилі менш як 280 нм поглинаються на висоті 20- 40 км шаром озону. Землі досягають переважно випромінювання інфрачервоної (близько 50 % сумарної радіації) і видимої […]...
37. ЗООПЛАНКТОН Екологія – охорона природи ЗООПЛАНКТОН – сукупність тварин, що населяють товщу води мор. і прісних водойм та не здатні протистояти перенесенню течіями. 3. – складова частина планктону. 3., хоч і дуже розріджений, трапляється практично до макс. глибин Світового океану....
38. ТЕРМОСФЕРА Екологія – охорона природи ТЕРМОСФЕРА – дуже розріджений шар атмосфери в межах від 80 до 800 км над поверхнею Землі, що характеризується швидким підвищенням т-ри до 1500 °С до висот 200- 300 км й збереженням такої т-ри у вищих її шарах....
39. ЗАСОЛЕННЯ ВОДИ Екологія – охорона природи ЗАСОЛЕННЯ ВОДИ – перевищення звичайної конц. солей у воді з огляду на прир. або антроп. причини: для прісної води – понад 1 г/л, для солонуватої – понад 10, для солоної – понад 50 г/л....
40. ПОКРИВ РОСЛИННИЙ Екологія – охорона природи ПОКРИВ РОСЛИННИЙ – сукупність рослинних угруповань певної ділянки або усієї поверхні Землі....