СУБСТАНТИВАЦІЯ ПРИКМЕТНИКІВ

ПРИКМЕТНИК

9. СУБСТАНТИВАЦІЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Субстантивація є одним з видів міжкатегоріальної транспозиції, коли слова однієї частини мови вживаються у ролі іншої, у цьому випадку прикметник перестає виражати ознаку і набуває предметного значення, тобто виконує функцію іменника, напр.: “Доки на передовій було спокійно, доти й Багіров поводився сумирно” (О. Гончар); “Співці, Не марте, вчені, не шукайте, Хто був той цар і як йому наймення” (Леся-Українка). Існує три ступені субстантивації прикметника: синтаксичний, морфологічний і семантичний. Умовою для синтаксичного переходу прикметника в іменник є наявність словосполучення, де залежним від опорного іменника компонентом виступає прикметник. Під впливом контексту у словосполученні відбувається опущення, тобто редукція, опорного іменника, внаслідок цього прикметник, потрапивши в позицію останнього, перебирає на себе його функції. Пристосування прикметника виконувати роль іменника – називати уже не ознаку предмета, а сам предмет – супроводжується одночасною трансформацією граматичних категорій роду, відмінка і числа. Із словозмінних і залежних категорії відмінка і числа перетворюються на словозмінні, але незалежні категорії. Подібно до іменника, трансформовані прикметники вступають у валентний зв’язок з дієсловами – присудками і чисельно характеризують предмети,

категорія роду із словозмінної стає класифікуючою; прикметник “присвоює” собі граматичне значення роду опущеного іменника, втрачаючи здатність змінюватися за родом, при цьому субстантивовані лексеми зберігають морфологічну форму прикметника, напр.: “…Тарас Григорович стрів на набережній чималий гурт цікавих” (О. Ільченко); “Ось вона вийшла на обніжок, і приїжджі одразу ж обступили її” (А. Головко).

Прикметник, який функціонально перейшов в іменник, зберігає за собою, крім морфологічної форми, прикметниковий тип відмінювання. Субстантивовані прикметники не утворюють похідних суб’єктивної оцінки, що властиве основній масі іменників, пор.: подвір’ячко, хлопчисько і операційна, посильний.

Транспозиція, де прикметник виконує функцію іменника, але морфологічно не переходить у категорію іменника, називається синтаксичною субстантивацією. Субстантивовані прикметники виконують ті ж самі синтаксичні функції, що й іменник: вони є підметами, додатками, іменними частинами складених присудків, мають при собі залежні слова, напр.: “Ситий голодного не розуміє” (прислів’я); “Оригінал відпускної Т. Г. Шевченка розшукав і опублікував М. І. Моренець” (Є. Кирилюк); “Він був сьогодні черговим по гімназії” (Ю. Смолич); “Вранці густий людський потік заповнює алеї, що ведуть до заводської прохідної” (з газ.).

У багатьох випадках субстантивовані прикметники з’являються за аналогією до попередніх утворень, що вже існують, напр.: ланкова, їздовий, штурвальний, розсильний, операційна тощо. Подібні частиномовні перетворення не завжди закріплюються в мові, мають різну тривалість функціонування. Частина з них закріпилася в словниковому складі мови, напр.: знайомий, подорожній, безробітний, військовий, слідчий, учений, уповноважений, ланкова, придане тощо, інша – напівсубстантивувалася; редукований іменник легко відновлюється, і прикметник, певною мірою, потребує відповідної мовної ситуації, напр.: редакційна (кімната), передова (стаття), поранений (чоловік), слюсарна (майстерня), прийомна (кімната), приголосний і голосний (звук), ротний (командир), черговий (учень). Зрідка прикметники у ролі іменників уживаються індивідуально, стосовно якоїсь ситуації, напр.: “Зорі сяють, Серед неба горить білолиций. Верба слуха соловейка, Дивиться в криницю” (Т. Шевченко).

Морфологічна субстантивація супроводжується появою в прикметникові шляхом афіксації або конверсії усіх структурно-морфологічних ознак іменника, що засвідчує повний перехід у категорію субстантива, при цьому похідне слово, зберігаючи попередню лексичну прикметникову семантику, набуває граматичної предметності та іменникових категорій роду, числа і відмінка, напр.: “Твої очі – тиха радість, Що у душі людські ллється” (О. Олесь); “Снігу, снігу сиплеться довкола, І садів травнева білизна” (В. Симоненко); “Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі” (Л. Костенко).

При морфологічній субстантивації прикметник і похідний від нього іменник тотожні за семантикою, однак для процесу субстантивації прикметника необхідно, щоб останній перейшов у позицію дієслова, а потім морфологізувався, напр.: широкі лани – лани широкі широчінь ланів.

Семантична субстантивація, яка є рідкісним явищем у граматичному ладі мови, грунтується на асоціативних зв’язках між ознакою, яку передає прикметник, і предметом, для якого ця ознака є основною, визначальною, напр.: білизна снігу (від сніг білий) і постільна білизна (її колір білий). При семантичній субстантивації похідний іменник називає предмет, одна з ознак якого названа твірним прикметником, йор.: зелень поля або городу (від зелений город, зелене поле) і зелень як продукт: петрушка, кріп, салат, напр.: “Всюди навколо поля без дерев, без зелені, голі” (І. Кочур); “Обов’язковою стравою до обіду влітку і навесні повинен бути салат із сирих овочів, зелені, фруктів та ягід” (Українські страви).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Африка політичних карта.
Ви зараз читаєте: СУБСТАНТИВАЦІЯ ПРИКМЕТНИКІВ