СУДЖЕННЯ

Культурологічний словник

СУДЖЕННЯ – основна форма мислення, в якій утверджується або заперечується наявність у предметах і явищах тих чи інших ознак, властивостей, зв’язків або відношень між ними. Будь-яке знання – це насамперед С. Як правило, С. складається з суб’єкта, предиката і зв’язки. С. можуть бути істинними і хибними. С. істинне тоді, коли воно правильно відображує об’єктивну дійсність. Існує два головних види С: стверджувальне і заперечне; стверджувальне пов’язує в думках те, що пов’язано в дійсності; заперечне

роз’єднує те, що роз’єднане в об’єктивному світі. Сутність будь-якого С. полягає в тому, що воно розширює знання людини, сприяючи її проникненню в сутність речей. Ствердження чи заперечення будь-чого у С. відбувається з різною мірою впевненості. Необхідно, щоб упевненість у правильності С. була зумовлена об’єктивними даними. Обгрунтованим може здатись і те, що не збігається з практикою. Таке буває за недостатніх знань і досвіду. У дітей за недостатності досвіду частіше, ніж у дорослих, спостерігається розходження між упевненістю у С. і його об’єктивною істиною.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: СУДЖЕННЯ