СУСПІЛЬСТВО

Соціологія короткий енциклопедичний словник

СУСПІЛЬСТВО – одна з основоположних категорій соціальної філософії, історії та соціології, котра відображає: 1. В широкому розумінні якісно відмінне від природи надскладне, багато мірне, внутрішньо розгалужене і водночас органічно цілісне утворення, що постає як сукупність істор. сформованих способів і форм взаємодії і об’єднання (діяльності, відносин, поведінки, спілкування, регуляції, пізнання тощо) індивідів та їх груп, в яких знаходить своє виявлення всебічна і багаторівнева взаємозалежність людей” 2. У вузькому розумінні: а) діахронічно чи синхронічно фіксований соціальний організм у складі 1; б) відносно самостійний і стабільний цілісний момент такого організму; в) спільна основа, “поле” перетину і накладення індивідуальних дій людей (А. Тойнбі); г) корелят держави (громадянське С”); д) корелят спільноти, утворений сумою цілеспрямованих, раціонально організованих дій і зв’язків, що не відрізняються такою глибиною, іманентністю і органічністю, як у випадку спільноти.

Як цілісність С. є предметом не лише соціальної філософії, а й історії та соціології Проте на відміну від історії, що розглядає його переважно в діахронічному зрізі, та соціології, яка акцентує увагу на зрізі синхронічному, філософію визначає поєднання цих зрізів при вивченні суспільства як цілого. Змальовуючи

цілісний образ С., філософія відіграє методол. роль щодо цих конкретних наук. Крім того, вона вивчає світ суспільства крізь призму його зв’язку і взаємовідносин з людиною як основу і спосіб її буття і водночас як її власне породження Тут пізнавальні інтереси філософії і соціології збігаються. Однак від соціології філософію у вивченні суспільства відрізняє орієнтація не на суспільне (спільне) саме по собі й не на виокремлено індивідуальне, а на з’ясування їх єдності, своєрідності всіх наріжних форм, рівнів і аспектів взаємовпливу та взаємоперетворення індивідного й соціального, розв’язання сусп. та особистісних (у їх взаємозалежності) сенсожиттєвих проблем, вироблення орієнтирів екзистенційного характеру і виявлення таких умов вільної самоідентифікації та самореалізації людини, за яких зберігається і вдосконалюється суспільство як продукт взаємодії людей, система соціальних зв’язків, що утворює основу і середовище власне людської життєдіяльності.

Саме під таким кутом зору філософія розглядає єдність суспільства з природою (історія як частина історії природи, становлення природи людиною) та його своєрідність щодо неї; особливості суспільства як сукупності індивідів, що об’єднуються для задоволення “соціальних інстинктів” (Аристотель); відмінності “природного стану” співіснування людей та стану громадянського, “сусп – договірного”(Т. Гоббс, Д. Локк, Шафтсбері, Мандевіль, Юм, Мейн, Ф. Тьонніс, Е. Дюркгейм, Р Варт, М. Вебер); дистинкцію доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства (Р. Арон, У. Ростоу, Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Кан, А. Тоффлер); С. як сукупність цивілізацій (М. Данилевський, А. Тойнбі, О. Шпенглер); співвідношення С. взагалі та сусп.-екон. формацій як його якісно визначених істор. ступенів розвитку (К. Маркс, марксизм). Сучасному етапові вивчення С. властиве неклас. розуміння С., що передбачає співіснування найрізноманітніших теорет. підходів. За таких умов точкою дотику всіх цих підходів стає вельми абстрактне тлумачення С. як всеохоплюючої системи, яка окреслюється граничними умовами соціальності та сенсової комунікації, а в просторовому вимірі постає як світове, планетарне С. На відміну від філософії соціологія вивчає С. крізь призму його соціального зрізу, соціальної реальності. Це – менш заг. і більш конкретний кут зору, який уможливлює бачення С. як соціальної системи, що відзначається певною організацією своїх елементів і структур.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...

Будова рослин.
Ви зараз читаєте: СУСПІЛЬСТВО